Постанова

від 29.08.2013 по справі 801/4/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 р. Справа №801/4/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

Підприємства "Енергія 2000"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Підприємство "Енергія 2000" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2012 року №0010932204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.238), надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 239).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.237), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Енергія 2000" 24.01.2000 року зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.24).

Згідно свідоцтва №00863246 серії НВ №595722 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 07.02.2000 року (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 року була проведена невиїзна позапланова перевірка Підприємства "ЕНЕРГІЯ 2000" (ЄДРПОУ 30741410) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808), КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.10.2012 року №8498/22-8/30741410 (далі - акт перевірки) (а.с.27-45).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.44-45):

- п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, 5.3.9. пп.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 44.1 ст.44, п. 138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 328847грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 263426 грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0010932204 від 29.11.2012 року, яким Підприємству "Енергія 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25грн. (а.с.26).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що внаслідок не підтвердження фактичного здійснення Підприємством "Енергія 2000" господарських операцій з суб'єктами господарювання БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) та КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) (а.с. 35).

На думку відповідача реальність здійснення господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання не підтверджена з посиланням на акти від 11.04.2012 про неможливість проведення зустрічних звірок з БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Зазначені податкові звірки мали бути проведені на виконання постанов слідчих винесених в рамках кримінальної справи № 69-0146 (а.с. 31,32).

Відповідачем вказується, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Сумнівний податковий кредит, отриманий БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" від контрагенів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів" (а.с.31,32).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

При вирішенні цієї справи він керувався положеннями Податкового кодексу України, а також положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, по справі необхідно призначити судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2013 року по справі було призначено судову економічну експертизу на розгляд якої були винесені такі питання:

- чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Підприємства "Енергія 2000" висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим викладені в акті від 29.10.2012 року №8498/22-8/30741410, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25;

- чи підтверджується здійснення Підприємством "Енергія 2000" фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, якщо так, то якими саме документами.

За результатами експертного дослідження, судовим експертом було встановлено наступне (а.с.221):

1.Висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС, викладені в акті від 29.10.2012 № 8498/22-8/30741410 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25 не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку а також первинними документами Підприємства "Енергія 2000".

2.Здійснення Підприємством "Енергія 2000" фінансово - господарських операцій з БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, підтверджується первинними документами Підприємства "Енергія 2000": платіжними дорученнями, видатковими накладними, актами виконаних робіт, регістрами бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача, для чого потребувалися спеціальні знання, суд враховує висновок експерта з метою всебічного розгляду справи.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Що стосується взаємовідносин з БВП "Строитель - плюс" суд зазначає наступне.

З червня 2010 року по січень 2011 року, між Підприємством "Енергія 2000" та БВП "Строитель - плюс" були укладені наступні договори:

- Договір купівлі - продажу № 611 від 01.06.2010 р. (а.с. 57) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання.

На виконання умов договору сторонами були підписані видаткові накладні (а.с.58-75) та податкові накладні (а.с.76-101).

- Договір по теплоізоляції камер № 381 від 22.07.2010 р. (а.с.102) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

- Договір на надання транспортних послуг та монтажу № 1060 від 01.09.2010р. (а.с.103) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

- Договір купівлі - продажу № 266 від 05.01.2011 р. (а.с.122) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання.

Загальна вартість договору складає суму усіх підписаних сторонами видаткових накладних (а.с.123-129).

- Договір монтажу та транспортування обладнання № 267 від 05.01.2011р. (а.с.144) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

На виконання зазначених договорів між позивачем та БВП "Строитель - плюс" складені, підписані та видані первинні документи (актами здачі-приймання виконаних робіт та товарно-транспортними накладними (а.с104-121, 130-143), видатковими накладними (а.с.58-75, 123-129,) та податковими накладними (а.с.76-101, 145-155), копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

У період з травня 2010 року по березень 2011 року БВП "Строитель - плюс" здійснило поставку Підприємству "Енергія 2000" товарів, матеріалів, обладнання та виконало роботи на суму 1554465,59 грн., у т.ч. ПДВ 259077,61 грн., сума без ПДВ 1295387,98 грн.

Використання отриманих від БВП "Строитель - плюс" товарів, матеріалів, обладнання та послуг у межах власної господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача: актами на списання ТМЦ, вводу в експлуатацію основних засобів, актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковими накладними.

У період з червня 2010 року по березень 2013 року Підприємством "Енергія 2000" введено в експлуатацію основних засобів, списано з балансу малоцінних та швидкозношуваних предметів на суму 30681,97 грн. (23308,34 грн. + 12973,79 грн. - 5600,16 грн.) без ПДВ, де 23308,34 грн. - основні засоби; 12973,79 грн. - МШП; 5600,16 грн - залишки МШП на складі.

Собівартість реалізованих покупцям товарів та послуг склала суму 1207119,90 грн. (233,33 грн. + 9252,70 грн. + 999328,66 грн. + 176957,84 грн. + 73333,33 грн. - 51985,95 грн.) без ПДВ, де: 233,33 грн. - виробничі запаси; 9252,70 грн. - виробництво; 999328,66 грн. - товари; 176957,84 грн. - загальновиробничі витрати; 73333,33 грн. - адміністративні витрати; 51985,95 грн. - залишки нереалізованого товару без ПДВ.

Таким чином загальна сума господарських операцій з використання отриманих від БВП "Строитель - плюс" товарів, матеріалів, обладнання та послуг складає 1295387,98 грн. (30681,97 грн.+5600,16 грн.+1207119,90 грн.+51985,95 грн. ) без ПДВ.

Оплата за придбані товари, матеріали, обладнання та послуги здійснювалась безготівковим перерахуванням. В період з червня 2010 р. по березень 2011 р. підприємство "Енергія 2000" сплатило на користь БВП "Строитель - плюс", за товари, матеріали, обладнання та виконані роботи 1405273,89 грн., у т.ч. ПДВ 234212,32 грн.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту за період з травня 2010 року по березень 2011 року Підприємством "Енергія 2000" був включений ПДВ у сумі 259078 грн., підтверджений податковими накладними, отриманими від контрагента БВП "Строитель - плюс".

Що стосується взаємовідносин з КП "Альянс" суд зазначає наступне.

З квітня 2011р по травень 2011р, між Підприємством "Енергія 2000" та КП "Альянс" були укладені наступні договори:

- Договір купівлі - продажу № 538 від 01.04.2011р. (а.с.51) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання. Загальна вартість договору складає суму усіх підписаних сторонами видаткових накладних (а.с.52).

Договір підряду № 659 від 27.05.2011 р. (а.с.54) - на виконання робіт по монтажу та пусконалагоджуванні холодильного обладнання. Вартість договору узгоджується актом виконаних робіт (а.с.55), сплата здійснюється згідно рахунку-фактурі.

На виконання зазначених договорів між позивачем та КП "Альянс" складені, підписані та видані первинні документи (актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с.55), видатковою накладною (а.с.52), податковими накладними (а.с.53,56).

У період з квітня 2011 року по травень 2011 року КП "Альянс" здійснило поставку Підприємству "Енергія 2000" товарів та виконало роботи по монтажу та пусконалагоджуванні холодильного обладнання на суму 26088,80 грн., у т.ч. ПДВ 4348,13 грн., сума без ПДВ 21740,67 грн.

Використання отриманих від КП "Альянс" товарів та послуг у межах власної господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача: актом здачі-приймання виконаних робіт та видатковою накладною.

За період квітня-травня 2011 року собівартість реалізованих покупцям товарів та послуг склала суму 21714,80 грн. ( 21740,67 - 25,87) без ПДВ, де 21740,67 - товари та витрати на збут; 25,87 грн. - залишок нереалізованого товару.

Таким чином загальна сума господарських операцій з використання отриманих від КП "Альянс" товарів та послуг складає 21740,67 грн. без ПДВ (21714,80 грн.+25,87 грн.)

Оплата за придбані товари та послуги здійснювалась безготівковим перерахуванням. У травні 2011р сплатило на користь КП "Альянс" за матеріали 7788,80 грн., у т.ч. ПДВ 1298,14 грн.

До складу податкового кредиту за період з квітня 2011 року по травень 2011 року Підприємством "Енергія 2000" був включений ПДВ у сумі 4348грн, підтверджений податковими накладними, отриманими від контрагента КП "Альянс".

Таким чином, використання у господарській діяльності підприємства "Енергія 2000" товарів (робіт, послуг), які отримані від КП "Альянс" та БВП "Строитель-плюс" підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом з'ясовано, що суми вартості товарів (послуг) придбаних у БВП «Сторитель-Плюс», КП «Альянс» включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач підприємство "Енергія 2000" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0010932204 від 29.11.2012 року, яким Підприємству "Енергія 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Пунктом 3 ч.3. ст. 87 КАС України встановлено, що витрати пов'язані з проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат.

Судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт (а.с.240), рахунку №83/32 від 21.05.2013 року та платіжних доручень №803 від 09.07.2013 року (а.с.242) та №817 від 29.07.2013 року (а.с.243) вартість проведення експертизи склала 22816,00грн.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2146,00грн (а.с.2) та здійснені витрати позивача на проведення судової економічної експертизи у сумі 22816,00грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010932204 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25грн.

3. Стягнути на користь Підприємства "Енергія 2000" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Победи, буд.60, кв.16, ідентифікаційний код юр.особи - 30741410) судові витрати у загальній сумі 24962,00грн (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 22816,00грн (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко