Постанова від 27.11.2013 по справі 801/4/13-а

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4/13-а

27.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 29.08.13 у справі № 801/4/13-а

за позовом Підприємства "Енергія 2000" (пр. Победи, 60 кв. 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 позовні вимоги Підприємства "Енергія 2000" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0010932204 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25грн.

Стягнуто на користь Підприємства "Енергія 2000" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Победи, буд.60, кв.16, ідентифікаційний код юр.особи - 30741410) судові витрати у загальній сумі 24962,00грн (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 22816,00грн (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 року була проведена невиїзна позапланова перевірка Підприємства "ЕНЕРГІЯ 2000" (ЄДРПОУ 30741410) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808), КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 29.10.2012 року №8498/22-8/30741410 (далі - акт перевірки) (а.с.27-45), яким встановлені порушення (а.с.44-45):

- п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, 5.3.9. пп.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 44.1 ст.44, п. 138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 328847грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 263426 грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0010932204 від 29.11.2012 року, яким Підприємству "Енергія 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25грн. (а.с.26).

Відповідач в акті перевірки посилається на не підтвердження фактичного здійснення Підприємством "Енергія 2000" господарських операцій з придбання товарів та послуг з суб'єктами господарювання БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) та КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) (а.с. 35).

Також, висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах зустрічних звірок з БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Відповідачем вказується, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Сумнівний податковий кредит, отриманий БВП "Строитель - плюс" та КП "Альянс" від контрагентів - постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів" (а.с.31,32).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення судовою колегією встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2009-2012 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Як підтверджується матеріалами справи, з червня 2010 року по січень 2011 року, між Підприємством "Енергія 2000" та БВП "Строитель - плюс" були укладені наступні договори: - Договір купівлі - продажу № 611 від 01.06.2010 р. (а.с. 57) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання, на підтвердження виконання умов якого позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні (а.с.58-75) та податкові накладні (а.с.76-101).

- Договір по теплоізоляції камер № 381 від 22.07.2010 р. (а.с.102) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

- Договір на надання транспортних послуг та монтажу № 1060 від 01.09.2010р. (а.с.103) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

- Договір купівлі - продажу № 266 від 05.01.2011 р. (а.с.122) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання.

- Договір монтажу та транспортування обладнання № 267 від 05.01.2011р. (а.с.144) - вартість договору визначається виставленими рахунками виконавця.

На підтвердження виконання зазначених договорів між позивачем та БВП "Строитель - плюс" складені, підписані та видані наступні документи:

- акти здачі-приймання виконаних робіт та товарно-транспортні накладні(а.с104-121, 130-143),

- видаткові накладні (а.с.58-75, 123-129,)

- податкові накладні (а.с.76-101, 145-155).

У період з травня 2010 року по березень 2011 року БВП "Строитель - плюс" здійснило поставку Підприємству "Енергія 2000" товарів, матеріалів, обладнання та виконало роботи на суму 1554465,59 грн., у т.ч. ПДВ 259077,61 грн., сума без ПДВ 1295387,98 грн.

Використання отриманих від БВП "Строитель - плюс" товарів, матеріалів, обладнання та послуг у межах власної господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача: актами на списання ТМЦ, вводу в експлуатацію основних засобів, актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковими накладними.

У період з червня 2010 року по березень 2013 року Підприємством "Енергія 2000" введено в експлуатацію основних засобів, списано з балансу малоцінних та швидкозношуваних предметів на суму 30681,97 грн. (23308,34 грн. + 12973,79 грн. - 5600,16 грн.) без ПДВ, де 23308,34 грн. - основні засоби; 12973,79 грн. - МШП; 5600,16 грн - залишки МШП на складі.

Собівартість реалізованих покупцям товарів та послуг склала суму 1207119,90 грн. (233,33 грн. + 9252,70 грн. + 999328,66 грн. + 176957,84 грн. + 73333,33 грн. - 51985,95 грн.) без ПДВ, де: 233,33 грн. - виробничі запаси; 9252,70 грн. - виробництво; 999328,66 грн. - товари; 176957,84 грн. - загальновиробничі витрати; 73333,33 грн. - адміністративні витрати; 51985,95 грн. - залишки нереалізованого товару без ПДВ.

Таким чином, загальна сума господарських операцій з використання отриманих від БВП "Строитель - плюс" товарів, матеріалів, обладнання та послуг складає 1295387,98 грн. (30681,97 грн.+5600,16 грн.+1207119,90 грн.+51985,95 грн. ) без ПДВ.

Оплата за придбані товари, матеріали, обладнання та послуги здійснювалась безготівковим перерахуванням. В період з червня 2010 р. по березень 2011 р. підприємство "Енергія 2000" сплатило на користь БВП "Строитель - плюс", за товари, матеріали, обладнання та виконані роботи 1405273,89 грн., у т.ч. ПДВ 234212,32 грн.

Судова колегія зазначає, що до складу податкового кредиту за період з травня 2010 року по березень 2011 року Підприємством "Енергія 2000" був включений ПДВ у сумі 259078 грн., підтверджений податковими накладними, отриманими від контрагента БВП "Строитель - плюс".

Також, судом встановлено, що з квітня 2011р по травень 2011р між Підприємством "Енергія 2000" та КП "Альянс" були укладені наступні договори:

- Договір купівлі - продажу № 538 від 01.04.2011р. (а.с.51) - на купівлю - продаж матеріалу та обладнання. Загальна вартість договору складає суму усіх підписаних сторонами видаткових накладних (а.с.52).

Договір підряду № 659 від 27.05.2011 р. (а.с.54) - на виконання робіт по монтажу та пусконалагоджуванні холодильного обладнання. Вартість договору узгоджується актом виконаних робіт (а.с.55), сплата здійснюється згідно рахунку-фактурі.

На підтвердження виконання зазначених договорів між позивачем та КП "Альянс" складені, підписані та видані наступні документи:

- акти здачі-приймання виконаних робіт (а.с.55),

- видаткові накладні (а.с.52),

- податкові накладні (а.с.53,56).

У період з квітня 2011 року по травень 2011 року КП "Альянс" здійснило поставку Підприємству "Енергія 2000" товарів та виконало роботи по монтажу та пусконалагоджуванні холодильного обладнання на суму 26088,80 грн., у т.ч. ПДВ 4348,13 грн., сума без ПДВ 21740,67 грн.

Використання отриманих від КП "Альянс" товарів та послуг у межах власної господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача: актом здачі-приймання виконаних робіт та видатковою накладною.

За період квітня-травня 2011 року собівартість реалізованих покупцям товарів та послуг склала суму 21714,80 грн. ( 21740,67 - 25,87) без ПДВ, де 21740,67 - товари та витрати на збут; 25,87 грн. - залишок нереалізованого товару.

Таким чином, загальна сума господарських операцій з використання отриманих від КП "Альянс" товарів та послуг складає 21740,67 грн. без ПДВ (21714,80 грн.+25,87 грн.)

Оплата за придбані товари та послуги здійснювалась безготівковим перерахуванням. У травні 2011р сплатило на користь КП "Альянс" за матеріали 7788,80 грн., у т.ч. ПДВ 1298,14 грн.

До складу податкового кредиту за період з квітня 2011 року по травень 2011 року Підприємством "Енергія 2000" був включений ПДВ у сумі 4348грн, підтверджений податковими накладними, отриманими від контрагента КП "Альянс".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З урахуванням викладеного, використання у господарській діяльності підприємства "Енергія 2000" товарів (робіт, послуг), які отримані від КП "Альянс" та БВП "Строитель-плюс" підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, висновком експерта №32/13 від 06.08.2013 встановлено наступне(а.с.221).

1.Висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС, викладені в акті від 29.10.2012 № 8498/22-8/30741410 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 263426,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46969,25 не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку а також первинними документами Підприємства "Енергія 2000".

2.Здійснення Підприємством "Енергія 2000" фінансово - господарських операцій з БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, підтверджується первинними документами Підприємства "Енергія 2000": платіжними дорученнями, видатковими накладними, актами виконаних робіт, регістрами бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Приписами пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 встановлені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Вищезазначені норми узгоджуються з нормами, викладеними в ПКУ.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як встановлено п.186.1. ст.186 Податкового Кодексу, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п.186.4. ст. 186 ПКУ, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи встановлено, що суми вартості товарів (послуг), придбаних у БВП "Сторитель-Плюс", КП "Альянс",включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 29.10.2012 року №8498/22-8/30741410 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0010932204 від 29.11.2012 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Државної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 у справі № 801/4/13-а змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнуто на користь Підприємства "Енергія 2000" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Победи, буд.60, кв.16, ідентифікаційний код юр.особи - 30741410) судові витрати у загальній сумі 24962,00грн (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 22816,00грн (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень) з Державного бюджету України."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 у справі № 801/4/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва