Постанова

від 12.09.2013 по справі 820/6358/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2013 р. № 820/6358/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Добровольського О.В.,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. №0000534401 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (про зменшення сум бюджетного відшкодування на суму 32379,0 грн., та нарахування штрафу у розмірі 8094,75 грн.).

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. №0000534401 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі наказу №270 від 08.05.2013 року та п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України було проведено документальну планову перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (код ЄДРПОУ 00293628) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №17/44.1/00293628 від 09.07.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПАТ "Харківський плитковий завод":

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 74479,0 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 74479,0 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 390205,0 грн. в тому числі: за квітень 2012 року - на суму 12021,0 грн., за липень 2012 року - на суму 378184,0 грн.,;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, на суму 32379,0 грн. в тому числі: за червень 2012 року - на суму 5155,0 грн., за вересень 2012 року - на суму 6908,0 грн., за листопад 2012 року - на суму 20316,0 грн.;

- п.п.164.2.17 (а,б,г) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: неутримання, неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 36357,56 грн.;

- п. 176.2 (б) ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помірками, подання з перекрученими даними податкової звітності за ф. 1-ДФ за 1-4 квартали 2012 р.;

- п. 2.8 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами і доповненнями), а саме: перевищення ліміту залишку готівки у касі у серпні 2012 р. на загальну суму 6811,59 грн.;

- п.152.8 ст.152, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ПАТ "Харківський плитковий завод" час виплат нерезиденту Northlink International Inc., Сент-Кіес та Невіс, доходу із джерелом походження з України у вигляді процентів перераховано податок на доходи нерезидента після виплати доходу нерезидента;

- ст.2 ЗУ від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами і доповненнями та Постанови правління НБУ №475 від 16.11.2012, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за Х2І921/22233 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», в результаті чого ПАТ «ХПЗ» отримано товарів (робіт) у травні 2013 року у сумі 77313,0 Євро (799520,25 грн.) по контракту №C1UA12729 від 13.12.2012 з нерезидентом «SACMI IMOLA,S.C.», Італія, у сумі 4184,30 Євро (43249,79 грн.) по контракту №02-Maum від 31.01.2008 з нерезидентом MAUMAN S.R.L., Італія, у сумі 243,40 Євро (2517,28) по контракту №12/09 від 12.01.2009 з нерезидентом «Tecno Italia s.r.l., Італія, у сумі 40000,0 Євро (412566.68 грн.)по контракту №C1UA11703 від 22.07.2011, «SACMI IMOLA,S.C.», Італія, та у червні 2013 у сумі 1810,0 Євро (18819,10 грн.) по контракту №01/13 від 11.02.13 з нерезидентом Technografika spa., Італія, з порушенням строків розрахунків.

Позивачем оскаржується прийняте на підставі висновків акту перевірки №17/44.1/00293628 від 09.07.2013 р. податкове повідомлення - рішення №0000534401 від 23.07.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість у сумі 32379,0 грн. та нараховано штрафу у розмірі 8094,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №17/44.1/00293628 від 09.07.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Проммаш" (код ЄДРПОУ 31635296) та ТОВ "Промінсистемс" (код ЄДРПОУ 34862843).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Проммаш" (код ЄДРПОУ 31635296), судом встановлено наступне.

Між ПАТ "Харківський плитковий завод" та ТОВ "Проммаш" для безперебійної роботи технологічного обладнання і виробничих ліній по виробництву керамічної плитки та інших цілей, направлених на виконання заходів по обслуговуванню будівель, укладено договір поставки № 63 від 13.01.2012 року, за умовами якого ТОВ «Проммаш» (в якості Постачальника) в узгоджені строки зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність ПАТ "Харківський плитковий завод" (в якості Покупця) товар (промислові рукава, транспортерні стрічки), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного Договору. (п.1.1.Договору).

Найменування, асортимент та ціну Товару Сторони погодили в Додатку № 1. Кількість вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.(1.2.Договору).

За умовами договору для отримання необхідних в господарській діяльності товарів, ПАТ "Харківський плитковий завод" надав ТОВ «Проммаш» Заявки на поставку товару: від 15.02.12 р., 21.02.12 р., 01.03.12 р., 09.03.12 р., 14.03.12 р., 16.03.12 р., 26.03.12 р., 03.04.12 р., 23.04.12 р., 07.05.12 р., 11.05.12 р., 25.05.12 р., 28.05.12 р.

В свою чергу ТОВ «Проммаш», в підтвердження прийняття заявок замовника, направило на адресу ТАТ "Харківський плитковий завод" Специфікації : №9 від 16.02.12 р., № 13 від 23.02.12 р., № 15 від 03.03.12 р., № 17 від 12.03.12 р., № 18 від 15.03.12 р., № 19 від 19.03.12 р., № 20 від 22.03.12 р., №23 від 27.03.12 р., №24 від 05.04.12 р., № 25 від 24.04.12 р., № 26 від 25.04.12 р., № 28 від 08.05.12 р., № 29 від 14.05.12 р., № 30 від 14.05.12 р., № 31 від 15.05.12 р., № 35 від 28.05.12 р., № 37 від 30.05.12 р., та виставило рахунки - фактури: № 225 від 16.02.12 р., № 266 від 23.02.12 р., № 311 від 3.03.12 р., № 341 від 12.03.12 р., № 369 від 15.03.12 р., № 382 від 19.03.12 р., №402 від 22.03.12 р., № 449 від 27.04.12 р., № 500 від 05.04.12 р., №591 від 24.04.12 р., №605 від 25.04.12 р., № 648 від 08.05.12 р., № 664 від 14.05.12 р., № 665 від 14.05.12 р., №675 від 15.05.12 р., №739 від 28.05.12 р., № 758 від 30.05.12 р.

ПАТ "Харківський плитковий завод", виконуючи умови договору та згідно виставлених рахунків ТОВ «Проммаш» здійснило попередню оплату за товар платіжними дорученнями: № 2397 від 15.03.12 р., № 2668 від 22.03.12 р., № 2669 від 22.03.12 р., № 2670 від 22.03.12 р., №2671 від 22.03.12 р., № 2671 від 22.03.12 р., №3772 від 23.04.12 р., №3773 від 23.04.12 р., №3899 від 25.04.12 р., №3916 від 26.04.12 р., №4004 від 27.04.12 р., № 4229 від 08.05.12 р., №4422 від 14.05.12 р., №4488 від 15.05.12 р., №5086 від 30.05.12 р., №15140 від 31.05.12 р., № 15141 від 31.05.12 р., що також підтверджується довідкою АТ "ОТП Банку" №70-1-1/1766 від 22.08.13р. та виписками банку про рух грошових коштів на рахунку ПАТ "Харківський плитковий завод".

В свою чергу, ТОВ «Проммаш» після отримання попередньої оплати, своїм транспортом поставило замовлений ПАТ "Харківський плитковий завод" товар, що підтверджується видатковими накладними: № 432 від 15.03.12 р., № 487 від 22.03.12 р., № 553 від 27.03.12 р., № 618 від 06.04.12 р., № 628 від 09.04.12 р., № 735 від 25.04.12 р., № 759 від 28.04.12 р., № 767 від 28.04.12 р., № 812 від 10.05.12 р., № 813 від 10.05.12 р., № 841 від 15.05.12 р., № 844 від 15.05.12 р., № 910 від 23.05.12 р., № 956 від 30.05.12 р., № 971 від 31.05.12 р., №1017 від 08.06.12 р.

На оплачений і поставлений товар, ТОВ «Проммаш» виписало ПАТ "Харківський плитковий завод" наступні податкові накладні: № 432 від 15.03.12 р., № 487 від 2203.13 р., № 618 від 06.04.12 р., № 628 від 09.04.12 р., №735 від 25.04.12 р., №745 від 26.04.12 р., №767 від 27.04.12 р., №805 від 08.05.12 р., №833 від 14.05.12 р., №910 від 23.05.12 р., №956 від 30.05.12 р., №844 від 15.05.12 р., №813 від 10.05.12 р., №971 від 31.05.12 р., які були відображені у податковій декорації з податку на додану вартість № 9035004680 від 20.06.12 р.

Крім того, підтвердженням реальної поставки замовленого і оплаченого товару є товарно-транспортні накладні, за якими фактично був поставлений товар: № Пр-0000432 від 15.03.12 р., № Пр-0000487 від 22.03.12 р., № Пр-0000533 від 27.03.12 р., № Пр-0000618 від 06.04.12 р., № Пр-0000628 від 09.04.12 р., № Пр-0000735 від 25.04.12 р., № Пр-0000759 від 28.04.12 р., № Пр-0000812 від 10.05.12 р., № Пр-0000841 від 15.05.12 р., № Пр-0000910 від 23.05.12 р., № Пр-0000956 від 30.05.12 р., № Пр-0000971 від 31.05.12 р., № Пр-00001017 від 08.06.12 р.

Підтвердженням економічної обґрунтованості вказаної вище господарської операції є надані до суду дефектні відомості про вихід з ладу частин обладнання та заявки структурних підрозділів на придбання цих запасних частин, акти виконаних робіт по встановленню записних частин на обладнання, а також, акти списання матеріалів в підрозділи ПАТ "Харківський плитковий завод" № 56 від 27.03.12, № 16 від 30.03.12, № 12 від 08.04.12, №76 від 08.04.12, №97 від 11.05.12, №98 від 17.05.12, №99 від 28.05.12, №100 від 31.05.12, № 26 від 31.05.12, №16 від 31.05.12, № 95 від 22.05.12, № 11,12,26 від 02.07.12, №110 від 17.05.12, №25 від 31.07.12, №126 від 18.06.12, №128 від 22.06.12, № 148 від 19.07.12, №28 від 31.08.12, 183 від 16.08.12, № 173 від 06.08.12, №34 від 08.09.12, №282 від 25.12.12, № 260 від 30.12.12, №1 від 08.01.13,

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Промінсистемс" (код ЄДРПОУ 34862843), судом встановлено наступне.

Між ПАТ "Харківський плитковий завод" та ТОВ "Промінсистемс" було укладено договори підряду № 10/09-ОВК від 10.09.2012 року, № 11/09-ОВК від 11.09.2012 року та № 20/09-ОВК від 20.09.2012 року.

Згідно умов договору № 10/09-ОВК від 10.09.2012 року ТОВ "Проминсистемс" (в якості Підрядника) зобов'язується виконати роботи по облаштуванню приточно-витяжної вентиляції на ділянці виготовлення трафаретно-друкарських форм, що знаходяться за адресою: м. Харків, Московський проспект, 297 (на території ПАТ "Харківський плитковий завод") та передати їх ПАТ "Харківський плитковий завод" (в якості Замовника) в строк, визначений договором згідно проектно - кошторисної документації, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного договору.

Згідно умов договору № 11/09-ОВК від 11.09.2012 року ПАТ "Харківський плитковий завод" (в якості Замовника) доручає, а ТОВ "Проминсистемс" (в якості Підрядника) зобов'язується на свій ризик виконати роботи з влаштування вентиляції душових та роздягалень побутового корпуса цеху №1, що знаходяться за адресою: м. Харків, Московський проспект, 297 (на території ПАТ "Харківський плитковий завод") та передати їх замовнику в строк, визначений договором згідно проектно - кошторисної документації, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного договору.

Згідно умов договору № 20/09-ОВК від 20.09.2012 року ПАТ "Харківський плитковий завод" (в якості Замовника) доручає, а ТОВ "Проминсистемс" (в якості Підрядника) зобов'язується на свій ризик виконати роботи з облаштування регульованих решіток в фритоварочному цеху, що знаходиться за адресою: м. Харків, Московський проспект, 297 (на території ПАТ "Харківський плитковий завод") та передати їх замовнику в строк, визначений договором згідно проектно - кошторисної документації, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаних договорів, ТОВ "Проминсистемс" доставило на територію ПАТ "Харківський плитковий завод" матеріали і обладнання, передбачене договорами, що підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними, а саме по Договору № 10/09-ОВК від 10.09.2012 р. (ТТН № 238856 від 16.10.12 р., ТТН № 238848 від 28.09.12 р., ТТН № 238856 від 19.10.12 р., ТТН № 238844 від 19.09.12 р.), по Договору № 11/09-ОВК від 11.09.2012 р.(ТТН № 238905 від 09.11.12 р. ,ТТН № 256103 від 08.11.12 р., ТТН № 256100 від 04.11.12 р., ТТН № 256101 від 06.11.12 р., ТТН № 238903 від 08.11.12 р., ТТН № 228904 від 12.11.12 р., ТТН № 238905 від 16.11.12 р., ТТН № 238906 від 04.12.12 р.), по Договору № 20/09-ОВК від 20.09.2012 р. (ТТН № 238856 від 11.10.12 р.,ТТН № 238854 від 19.10.12 р.,ТТН № 238857/1 від 22.10.12 р.).

Також, до матеріалів справи представником позивача долучені Довідка вартості виконаних будівельних робіт від 31.10.12 р. по договору № 10/09-ОВК від 10.09.2012 року, Довідка вартості виконаних будівельних робіт від 29.12.12 р. по договору № 11/09-ОВК від 11.09.2012 року, Довідка вартості виконаних будівельних робіт від 31.10.12 р. по договору № 20/09-ОВК від 20.09.2012 року та Акти приймання виконаних будівельних робіт по вищевказаним договорам.

Відповідно до умов договорів ПАТ "Харківський плитковий завод" було здійснено оплату по Договору № 10/09-ОВК від 10.09.2012 р. (платіжні доручення №19147 від 14.09.12 р., №19457 від 21.09.12 р., №19695 від 28.09.12 р., № 19944 від 05.10.12 р., №19914 від 08.10.12 р., №20250 від 12.10.2012 р.), по Договору № 11/09-ОВК від 11.09.2012 р. (платіжні доручення №20388 від 17.10.2012 р., №20542 від 19.10.12 р., № 20796 від 26.10.12 р., №1146 від 08.02.13 р.), по Договору № 20/09-ОВК від 20.09.2012 р. (платіжне доручення №19914 від 08.10.12 р.), що також підтверджується довідкою АТ "ОТП Банку" №70-1-1/1766 від 22.08.13 р., №70-1-1/1767 від 23.08.13 р. та виписками банку про рух грошових коштів на рахунку ПАТ "Харківський плитковий завод".

На виконані і оплачені роботи ТОВ «Проминсистемс» виписало ПАТ "Харківський плитковий завод" наступні податкові накладні: по Договору № 10/09-ОВК від 10.09.2012 р. (податкові накладні №1 від 14.09.12 р., №2 від 05.10.12 р., № 4 від 21.09.12 р., №6 від 28.09.12 р., № 4 від 12.10.12 р.), по Договору № 11/09-ОВК від 11.09.2012 р. (податкові накладні № 5 від 17.10.12 р., № 7 від 19.10.12 р., №8 від 25.10.12 р.), по Договору № 20/09-ОВК від 20.09.2012 р. (податкову накладну №3 від 08.10.12 р.).

Підтвердженням реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Проминсистемс» і ПАТ "Харківський плитковий завод" є надані до суду технічні паспорти та свідоцтво про право власності ПАТ "Харківський плитковий завод" на будівлі в яких виконувались роботи ТОВ «Проминсистемс», що знаходяться за адресою: м. Харків, Московський проспект, 297 (на території ПАТ "Харківський плитковий завод"), довідки про врахування сум виконаних підрядних робіт на бухгалтерському рахунку №15, як видатки на поліпшення основних засобів, копії технічних паспортів на обладнання, фотографії змонтованого обладнання приточної та витяжної вентиляції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення та виписки банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №17/44.1/00293628 від 09.07.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів:

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 26.04.2013 р. №1675/2240/34862843 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Промінсистемс" (код ЄДРПОУ 34862843) з питань перевірки відносин з ТОВ «Марафон 12» (код ЄДРПОУ 38277529), ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код ЄДРПОУ 31939034) за період 01.07.2012 року по 31.12.2012 року»;

- акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.04.2013 р. 527/222/37999963 «Про результати господарських відносин ТОВ "Проммаш" (код ЄДРПОУ 31635296) з ПП «РАІКОМ», код ЄДРПОУ 36036555 за період березень, квітень, травень 2012 року».

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, при цьому, ТОВ "Проммаш" та ТОВ "Промінсистемс" були офіційно зареєстровані платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №17/44.1/00293628 від 09.07.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. №0000534401, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000534401 від 23.07.2013 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення - рішення передбачає, тим самим, визнання його нечинним. Отже щодо позовних вимог про визнання податкового повідомлення - рішення №0000534401 від 23.07.2013 року нечинним слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 р. №0000534401 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (про зменшення сум бюджетного відшкодування на суму 32379,0 грн. (тридцять дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 00 копійок), та нарахування штрафу у розмірі 8094,75 грн. (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні 75 копійок)).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (код ЄДРПОУ 00293628) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 404.75 грн. (чотириста чотири гривні 75 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко