Постанова

від 12.09.2013 по справі 826/11901/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 14:41 № 826/11901/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телематікс» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.07.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телематікс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач - 1) та Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач - 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.07.2013р. №0001951620.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі проти заявленого позову заперечили, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

В судовому засіданні 12.09.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по су ті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - 2 проведено перевірку ТОВ «Телематікс» за результатами якої 03.07.2013р. складено акт №54/16-20/37993998 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємостосунків із ТОВ «Медіа Бренд Юніон» (код ЄДРПОУ 38049241) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 ПК України в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 1 416 725,87грн., а саме у березні 2012 року - 190 837,33грн., квітні 2012 року - 294 580,14грн., травні 2012 року - 505 095,06грн., червні 2012 року - 426 213,34грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем - 1 16.07.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001951620, яким за порушення п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 770 907,32грн., в тому числі основний платіж - 1 416 725,87грн. та штрафні (фінансові) санкції - 354 181,45грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Медіа Бренд Юніон» (Виконавець) укладено договір на ініціацію SMS-трафіку від 22.03.2012р. №22/03-12, відповідно до якого Виконавець надає замовнику послуги SMS-трафіку на короткі номери від абонентів, які знаходяться у мережі Оператора, шляхом організації звернення до Сервісів. Замовник сплачує послуги Виконавця у відповідності до Договору.

ТОВ «Медіа Бренд Юніон» виписані наступні податкові накладні на виконання умов вказаного договору: №29033 від 29.03.2012р. на суму 472 520грн. з ПДВ; №30036 від 30.03.2012р. на суму 472 504грн. з ПДВ; №30036 від 30.03.2012р. на суму 78 750,67грн. з ПДВ; №30036 від 30.03.2012р. на суму - 78 750,67грн.; №31031 від 31.03.2012р. на суму 200 000грн. з ПДВ; №28050 від 28.04.2012р. на суму з ПДВ 1 000 000грн.; №30066 від 30.04.2012р. на суму 767 480,80грн. з ПДВ; №28058 від 28.05.2012р. на суму 1 532 675,60грн. з ПДВ; №31079 від 31.05.2012р. на суму 1 497 894,80грн. з ПДВ; №29062 від 29.06.2012р. на суму 1 280 200грн. з ПДВ; №27076 від 27.06.2012р. на суму 1 277 080грн. з ПДВ.

З вказаних податкових накладних та доданих до них рахунків не можливо встановити кількість наданих послуг та одиницю виміру послуг за які перераховувалися позивачем кошти.

Позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в періоді березень, квітень, травень та червень 2012 року на загальну суму 1 416 725,87грн.

Позивач надав пояснення, що є контент - провайдером, тобто організацією, яка забезпечує поширення контенту і послуг (у вигляді інформації чи медіа-змісту) серед певної Аудиторії. Пояснень з приводу того, чому він замовляє послуги у ТОВ «Медіа Бренд Юніон», які сам надає, суду не пояснив. Крім того, позивач пояснив, що має відповідні договори з операторами мобільного зв'язку - ЗАТ «Київстар ДЖ.Ес.Ем» та ТОВ «Астеліт».

Вказані вище податкові накладні підписані від ТОВ «Медіа Бренд Юніон» громадянином ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що директором ТОВ «Медіа Бренд Юніон» з 07.02.2012р. по 23.07.2012р. був ОСОБА_3, з 23.07.2012р. по теперішній час - ОСОБА_4.

На лист ДПС у м. Києві від 21.02.2012р. №1735/10/16-205 громадянин ОСОБА_3 листом від 28.02.2013р. №б/н повідомив, що приблизно на початку 2012 року став засновником та директором ТОВ «Медіа Бренд Юніон» за винагороду. Мети зайняття фінансово - господарською діяльністю не мав, жодних документів не підписував, звітів та декларацій до органів ДПС не подавав та не підписував, місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ «Медіа Бренд Юніон» ніколи не були відомі. Про ТОВ «Медіа Бренд Юніон» нічого не знає, жодних договорів, накладних, актів виконаних робіт та інших документів не підписував. Заробітну плату на ТОВ «Медіа Бренд Юніон» ніколи не отримував. Довіреностей на ведення діяльності підприємства ніколи та нікому не видавав.

На дати підписання договору, податкових накладних та актів прийому передачі директором ТОВ «Медіа Бренд Юніон» значився громадянин ОСОБА_3

Таким чином, директором ТОВ «Медіа Бренд Юніон» була підставна особа, яка не підписувала жодного документу від імені ТОВ «Медіа Бренд Юніон», не укладала від його імені договорів, не уповноважувала інших осіб на здійснення цих та інших юридично значимих дій від імені зазначеного підприємства та від імені якого невстановлені особи здійснювали фінансові операції.

На підставі вищевикладеного відповідачем - 2 встановлено, що первинні документи стосовно фінансово - господарських операцій проведених за участю позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Медіа Бренд Юніон» у перевіряємому періоді не підлягають до врахування при веденні податкового обліку як такі, що складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а тому не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми ПДВ підтверджені податковими накладними оформленими ТОВ «Медіа Бренд Юніон».

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Медіа Бренд Юніон» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів ТОВ «Медіа Бренд Юніон» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На вимогу суду про виклик в судове засідання директора ТОВ «Медіа Бренд Юніон» - ОСОБА_3 в якості свідка, останній до суду не прибув, пояснень не надав.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки.

Відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості (ЄРДР №32013110100000218 від 23.07.2013р.) про вчинення кримінального правопорушення та розпочато кримінальне провадження, відносно службових осіб ТОВ «Телематікс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2013р. №0001951620, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телематікс» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Телематікс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.09.2013р.

Суддя В.В. Амельохін