Постанова

від 17.09.2013 по справі 910/8679/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/8679/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013р.

у справі № 910/8679/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ангус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд"

про стягнення 140 188,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ангус" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 140 188,73 грн., яка складається з: 126 772,00 грн. основного боргу, 8 815,00 грн. пені, 4 601,73 грн. штрафні санкції за податковим кодексом за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1/09-12 від 03.09.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/8679/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ангус" 126 772 (сто двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 8 815 (вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. пені, 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на доведеність факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/09-12 на виконання ПВР по об'єкту „Стадіон по вул. Стрійській - Кільцева дорога у м. Львові" від 03.09.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість. Також суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення пені. Відмовляючи в задоволенні позовних щодо стягнення збитків, суд послався на відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження понесених позивачем збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/8679/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким частково скасувати рішення господарського суду м. Києва, а саме: в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 126 772,00 грн. суми основного боргу, 8 815,00 грн. пені - відмовити в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував та порушив норми матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 10.09.2013р., позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 17.09.2013р.

У судовому засіданні 17.09.2013р. представники позивача заперечували проти задоволення скарги, відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 22.07.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0465502542438.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

10.09.2013р. через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії акту камеральної перевірки № 696/26-54-15-01-11 від 28.08.2013р. та копії реєстру податкових накладних на підтвердження позовних вимог.

Однак, зазначені додаткові докази колегією суддів не можуть бути прийняті у якості доказів з огляду на те, що: по-перше, ці докази в суд першої інстанції не подавались, обґрунтування неможливості їх подання в суді першої інстанції позивач не зазначив, по-друге, наданий акт перевірки був складений вже після прийняття рішення у даній справі, тобто після 18.06.2013р., інші надані докази на підтвердження своїх заперечень подані лише в суді апеляційної інстанції.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ангус" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд" (замовник) було укладено договір № 1/09-12 на виконання ПВР по об'єкту „Стадіон по вул. Стрійській - Кільцева дорога у м. Львові", відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню Проекту Виконання Робіт по об'єкту „Стадіон по вул. Стрійській-Кільцева дорога у м. Львові". Улаштування доріг № 6, 7, 8 та прилеглих інженерних мереж (а.с. 11-12).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк виконання робіт за договором становить - протягом 1,5 місяця з моменту підписання.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість виконаних робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору, становить 113 977,00 грн. Крім того ПДВ - 22 795,00 грн. Всього 136 772,00 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється:

Аванс - 50% - 56 988,50 грн. Крім того ПДВ - 11 397,50 грн. Всього 68 386,00 грн.

Залишок - згідно актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 діб після підпису акту - 68 386,00 грн. в тому числі ПДВ - 11 397,50 грн.

Згідно з п. 3.1 договору після завершення робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 5 днів після його отримання зобов'язаний підписати акт здачі-приймання робіт або надати обґрунтовані зауваження та надати його виконавцю (п. 3.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору строк дії договору - до повного виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору 03.12.2012р. було підписано акт № 1/11-12 від 03.12.2012р., який скріплено печатками обох сторін, відповідно до якого послуги стосовно виконання Проекту Виконання Робіт по об'єкту „Стадіон по вул. Стрійській-Кільцева дорога у м. Львові". Улаштування доріг № 6, 7, 8 та прилеглих інженерних мереж оформлені належним чином та прийняті відповідачем на суму 136 772,00 грн., також в даному акті зазначено, що 25.10.2012 р. позивачем отриманий аванс в розмірі 10 000,00 грн., що також підтверджується копією банківської виписки від 26.10.2012р. та довідкою ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".

В порушення вимог п.п. 2.2 договору відповідач у 10-денний строк після підписання акту здачі-прийняття робіт від 03.12.2012 оплату за виконані роботи не здійснив.

01.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості, з проханням надати інформацію про орієнтовні строки погашення заборгованості, яка залишилась без задоволення, в зв'язку з чим він звернувся до господарського суду м. Києва з вищевказаним позовом до відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним належним чином виконано умови договору та надано послуги в повному обсязі, відповідач в свою чергу оплатив лише аванс в розмірі 10 000 грн., тому, у відповідності до умов договору повинен сплатити 126 772,00 грн. основного боргу, 8 815,00 грн. пені, 4 601,73 грн. штрафних санкцій за податковим кодексом за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору № 1/09-12 від 03.09.2012р.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно з ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, підтвердженням чому є наявний в матеріалах справи акт № 1/11 - 12 від 03.12.12р. виконаних робіт за договором підряду № 1/09-12 від 03.09.12р. на суму 136 772,00 грн., який підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору відповідачем було сплачено 25.10.2012р. аванс в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 26.10.2012р. та довідкою ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", інших доказів погашення заборгованості суду не надано, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач вартість виконаних робіт у визначений договором строк в повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає 126 772,00 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 890 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно - кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 126 772,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання зобов'язання, оскільки з огляду на положення п. 1 ст. 612 ЦК України не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 8 815,00 грн. пені, оскільки мало місце прострочення виконання основного грошового зобов'язання, її нарахування передбачено п. 4.6 договору та розмір пені обраховано арифметично вірно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не має підстав посилатись на п. 4.6 договору, так як роботи не були виконані у строки встановлені п. 1.2 договору, оскільки у відповідності до п. 3.2 договору він мав право протягом п'яти днів після отримання акту здачі - приймання виконаних робіт надати позивачу обґрунтовані зауваження до нього. Однак, у відповідності до матеріалів справи, зауважень до акту не було.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції повністю проігноровані положення ст. 233 ГК України, не встановлено факт заподіяння збитків позивачу, відсутній аналіз майнового стану відповідача та позивача, зокрема позивач не надав суду доказів заподіяння збитків відповідачем у зв'язку з порушенням термінів оплати.

Зазначені доводи, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки, суд, застосовуючи вказану норму законодавства, повинен об'єктивно оцінити, виходячи з інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язань, майновий стан сторін.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, до того ж, суд наділений правом, а не обов'язком зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 601,73 грн. збитків, штрафних санкцій (пеня та штраф) за податковим кодексом, які позивачем обгрунтовані тим, що він з вини відповідача не може розрахуватись з бюджетом за податковим зобов'язанням з ПДВ, яке виникло з дати оформлення акту від 03.12.2012р., оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України платник податку самостійно несе відповідальність за порушення податкового законодавства щодо своєчасної сплати податку на додану вартість.

Зокрема, як визначено чинним законодавством, ст. 623 ЦК України, як загальною нормою та ст.ст. 224, 225 ГК України як нормами спеціальними, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно- наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: вид (склад) збитків, наслідки порушення договірних зобов'язань.

Частина перша статті 623 ЦК України покладає на боржника, який порушив зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення.

Однак, як вірно зазначив суд першої інтанції, позивачем належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України в підтвердження понесення ним збитків в розмірі 4 601,73 грн. не подано та не доведено причинно - наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі в частині стягнення з відповідача 126 772,00 грн. основного боргу та 8 815,00 грн. пені позивачем належним чином обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню, а позовна вимога про стягнення збитків в розмірі 4 601,73 грн. задоволенню не підлягає, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

За таких обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Також колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції помилково визначив природу укладеного між сторонами договору, як договору про надання послуг, проте це не вплинуло на правильність висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/8679/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/8679/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд" - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/8679/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 20.09.2013р.