Постанова

від 10.09.2013 по справі 801/5833/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 р. Справа №801/5833/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Ковтун Н.В. довіреність №б/н від 16.05.13, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 10.09.2013, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі та надано заяву про уточнення до позовної заяви, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі направлення від 17.04.2013 №1074/22-1, наказу від 17.04.2013 №1603 та згідно пункту 20.1.4 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в АР Крим капітана податкової міліції Самородова М.В. від 20.03.2013 проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 30.04.2013 №2477/22-1/37133080, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1":

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у розмірі 13812,00 грн. ( у тому числі по періодам : 1 квартал 2011 року- 156,00 грн., 2 квартал 2011 року- 7811,00 грн., 3 квартал 2011 року- 5558,00 грн., 4 квартал 2011 року- 287,00 грн.);

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено донараховано податку на додану вартість у розмірі 12000,00 грн. ( у тому числі по періодах: січень 2011 року- 125,00 грн., травень 2011 року- 125,00 грн., червень 2011 року- 6667,00 грн., липень 2011 року-4583,00 грн., серпень 2011 року-125,00 грн., вересень 2011 року- 125,00 грн., жовтень 2011 року- 125,00 грн., грудень 2011 року- 125,00 грн.).

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 21.05.2013 №0004482201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 20679,00 грн., у тому числі 13812,00 грн. за основним платежем та 6867,00 грн. за штрафними санкціями.

-від 21.05.2013 №0004492201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 18000,00 грн., у тому числі 12000,00 грн. за основним платежем та 6000,00 грн. за штрафними санкціями;

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №613751.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95024, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, провулок Заводський, будинок 33.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 41.10 Організація будівництва будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену, 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 42.21 Будівництво трубопроводів, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 42.91 Будівництво водних споруд, 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

За період з 01.01.2011 по 31.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" мало господарським стосунки з ТОВ "Домінанта Плюс" та ПП "ВИКС"

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"(покупець) та ТОВ "Домінанта Плюс" (постачальник) укладений договір поставки від 01.06.2011 №01/06/-2011.

Згідно даного договору, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а саме: бетонну суміш М350 з доставкою в кількості 170,84 м.куб. по 1112,17 грн. з урахуванням ПДВ, транспортних витрат.

Загальна сума договору становить 190000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"(покупець) та ТОВ "Домінанта Плюс" (постачальник) укладений договір поставки від 20.04.2011 №20/04/-2011.

Згідно даного договору, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а саме: бетонну суміш М350 з доставкою в кількості 3 м.куб. по 760,00грн. з урахуванням ПДВ, транспортних витрат 1700,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Загальна сума договору становить 3980,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Тобто договори укладені у відповідності до вимог законодавства.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписана видаткова накладна від 12.07.2011 №РН-0000003 на загальну суму 182674,25 грн., у тому числі ПДВ-30445,71 грн.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/reestr) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ "Домінанта Плюс" анульоване 18.04.2013 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження ).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

17.06.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №44 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

23.06.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №45 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

04.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №3 на суму 26000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

05.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №4 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

06.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №5 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

07.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №6 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

12.07.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №9 на суму 69174,25 грн., ПДВ у сумі 11529,04 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою).

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Розрахунки за поставлену продукцію (товар) відбувалось за готівку шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника, це підтверджується: квитанціями від 04.07.2011, від 05.07.2011, від 06.07.2011, від 07.07.2011, від 08.07.2011, від 11.07.2011.

Крім того, оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківською випискою від 17.06.2011 та від 23.06.2011, від 06.09.2011.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Стосовно руху активів по операції з придбання позивачем у ТОВ "Домінанта Плюс", позивач придбав бетонну суміш М-350 з гідротехнічною добавкою для власних потреб, а в подальшому за замовленням Головного управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим для будівництва в'їзних знаків на територію Автономної республіки Крим, в'їзних знаків по залізничній дорозі, знак на в'їзді по автомобільній дорозі Харків - Сімферополь, що підтверджується:

- довідками про вартість виконаних робіт за листопад 2011 року, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №1, підсумковими відомостями ресурсів листопад 2011 року, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №2, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №3.

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини 1 статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"(суборендатель) та ПП "ВИКС" (суборендодавець) укладений договір суборенди від 01.01.2011 №1/01, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, пров. Заводський 33, з метою використання його в якості офісного приміщення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"(суборендатель) та ПП "ВИКС" (суборендодавець) укладений договір суборенди від 01.01.2012 №1/2012, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, пров. Заводський 33, з метою використання його в якості офісного приміщення.

Судом встановлено виконання умов договорів суборенди з боку ПП"ВИКС":

-акт прийому-передачі по договору від 01.01.2011;

-акт прийому-передачі по договору від 01.01.2012.

З боку ТОВ "Компанія АМК-1" на підставі: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.012.2011; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 №245; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 №215, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 №180, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 №157, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2011 №ИТ-0000106, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 №ИТ-0000001.

Оплата була проведена позивачем у загальній сумі 18000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 20.08.2012.

Юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"- АР Крим, м. Сімферополь, пров. Заводський 33. Перевіркою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходився за адресою -АР Крим, м. Сімферополь, пров. Заводський 33. Крім того, на зазначену адресу відповідачем було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки, письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки та первинні документи, які містять дані про юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1, все це підтверджує факт поставки товару.

За вказаною адресою знаходиться виробнича ділянка площею 2400 кв.м., що отримана ТОВ "Салхат" у власність на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2003 №2, укладеному з МП "Лагода".

За вказаною адресою знаходиться виробнича ділянка площею 2400 кв.м., що отримана ТОВ "Салхат" у власність на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2003 №2, укладеному з МП "Лагода".

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 16.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" судовий збір у розмірі 386,79 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська