Постанова

від 23.01.2014 по справі 801/5833/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5833/13-а

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Ольшанська Т.С. ) від 10.09.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1" (пров. Заводський, 33, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Мате Залкі, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0004482201 та №0004492201,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 801/5833/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АМК-1» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державноої податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 21.05.2013 № 0004482201 та № 0004492201.

Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на не підтвердженість реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Домінанта Плюс» та ПП «Викс».

Разом з апеляційною скаргою ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим заявила клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією органів ДПС.

У судовому засіданні 23.01.2014 року суд задовольнив клопотання заявника апеляційної скарги та здійснив заміну відповідача по справі, а саме: ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникали у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13812 грн. за основним платежем та 6867 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2013 року № 0004482201 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12000 грн. за основним платежем та 6000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2013 року № 0004492201.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 30.04.2013 року № 2477/22-1/37133080 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія АМК-1» ЄДРПОУ 37133080 з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012 року», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 13812 грн. у т.ч. : 1 квартал 2011 року - 156 грн., 2 квартал 2011 року - 7811 грн., 3 квартал 2011 року - 5558 грн., 4 квартал 2011 року - 287 грн. Також актом перевірки було встановлено заниження позивачем ПДВ у сумі 12000 грн. у т.ч. : січень 2011 року - 125 грн., травень 2011 року - 125 грн., червень 2011 року - 6667 грн., липень 2011 року - 4583 грн., серпень 2011 року - 125 грн., вересень 2011 року - 125 грн., жовтень 2011 року - 125 грн., грудень 2011 року - 125 грн.

Вказані порушення були встановлені податковою інспекцією внаслідок висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за фінансово-господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Домінанта Плюс» та ПП «Викс» у зв'язку з тим, що податкова інспекція не впевнена у наявності ділової мети вчинених господарських операцій та вважає, що ТОВ «Домінанта Плюс» та ПП «Викс» є зайвою ланкою між отриманим доходом ТОВ «Компанія АМК-1» і отриманими витратами.

Судова колегія вважає такі висновки податкової інспекції безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України, що регулюють питання формування платниками податків своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Податкового кодексу передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так судом першої інстанції було встановлено наступне.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 41.10 Організація будівництва будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену, 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 42.21 Будівництво трубопроводів, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 42.91 Будівництво водних споруд, 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Так між позивачем (покупець) та ТОВ "Домінанта Плюс" (постачальник) укладений договір поставки від 01.06.2011 №01/06/-2011.

Відповідно до зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а саме: бетонну суміш М350 з доставкою в кількості 170,84 м.куб. по 1112,17 грн. з урахуванням ПДВ, транспортних витрат.

Загальна сума договору становить 190000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ "Домінанта Плюс" (постачальник) укладений договір поставки від 20.04.2011 №20/04/-2011.

Відповідно до зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а саме: бетонну суміш М350 з доставкою в кількості 3 м.куб. по 760,00грн. з урахуванням ПДВ, транспортних витрат 1700,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Загальна сума договору становить 3980,00 грн., з урахуванням ПДВ.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписана видаткова накладна від 12.07.2011 №РН-0000003 на загальну суму 182674,25 грн., у тому числі ПДВ-30445,71 грн.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного колегія суддів робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/reestr) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ "Домінанта Плюс" анульоване 18.04.2013 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження ).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій ТОВ "Домінанта Плюс" мало повноваження виписувати податкові накладні:

17.06.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №44 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

23.06.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №45 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

04.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №3 на суму 26000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4333,33 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

05.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №4 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

06.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №5 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

07.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №6 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою);

12.07.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №9 на суму 69174,25 грн., ПДВ у сумі 11529,04 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- бетонна суміш М-350 з гідротехнічною добавкою).

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Розрахунки за поставлену продукцію (товар) відбувались за готівку шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника, це підтверджується: квитанціями від 04.07.2011, від 05.07.2011, від 06.07.2011, від 07.07.2011, від 08.07.2011, від 11.07.2011.

Також оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківською випискою від 17.06.2011 та від 23.06.2011, від 06.09.2011.

Стосовно руху активів по операції з придбання позивачем у ТОВ "Домінанта Плюс", позивач придбав бетонну суміш М-350 з гідротехнічною добавкою для власних потреб, а в подальшому за замовленням Головного управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим для будівництва в'їзних знаків на територію Автономної республіки Крим, в'їзних знаків по залізничній дорозі, знак на в'їзді по автомобільній дорозі Харків - Сімферополь, що підтверджується:

- довідками про вартість виконаних робіт за листопад 2011 року, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №1, підсумковими відомостями ресурсів листопад 2011 року, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №2, актом приймання виконаних робот за листопад 2011 року №3.

Між позивачем (суборендатель) та ПП "ВИКС" (суборендодавець) укладений договір суборенди від 01.01.2011 №1/01, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, пров. Заводський 33, з метою використання його в якості офісного приміщення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"(суборендатель) та ПП "ВИКС" (суборендодавець) укладений договір суборенди від 01.01.2012 №1/2012, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, пров. Заводський 33, з метою використання його в якості офісного приміщення.

Судом першої інстанції встановлено виконання умов договорів суборенди з боку ПП"ВИКС": -акт прийому-передачі по договору від 01.01.2011;акт прийому-передачі по договору від 01.01.2012.

З боку ТОВ "Компанія АМК-1" на підставі: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.012.2011; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 №245; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 №215, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 №180, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 №157, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2011 №ИТ-0000106, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 №ИТ-0000001.

Оплата була проведена позивачем у загальній сумі 18000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 20.08.2012.

Юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1"- АР Крим, м. Сімферополь, пров. Заводський 33. Перевіркою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходився за адресою -АР Крим, м. Сімферополь, пров. Заводський 33. Крім того, на зазначену адресу відповідачем було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки, письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки та первинні документи, які містять дані про юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМК-1, все це підтверджує факт поставки товару.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Докази, які б спростовували дані первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, суду не надано. Не надано суду також доказів в спростування зроблених судом першої інстанції висновків.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, правильно визначив характер спірних правовідносин у справі та надав спірним правовідносинам належну юридичну оцінку, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 801/5833/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АМК-1» (95024, м. Сімферополь, пров. Заводський, 33, ЄДРПОУ 37133080) судовий збір у розмірі 386,79 грн. (Триста вісімдесят шість гривень 79 коп.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 801/5833/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська