Постанова

від 29.08.2013 по справі 804/9643/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 804/9643/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представників позивача Петрова В.В., Суворової Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ ФЕНІКС» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001022201 та №0001012201 від 12.06.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПГ ФЕНІКС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить визнання дії Нікопольської ОДПІ незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0001022201 та №0001012201 від 12.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року було замінено відповідача по справі Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на її правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представники позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В тому числі, відповідачем до суду подано заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, податкові-повідомлення рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нікопольської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 15.05.2013 № 586 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СПГ «Фенікс» (код 38309377) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827) за період з 01.10.2012 - 31.12.2012 у періодах їх фактичного відображення.

За результатами перевірки складений акт від 24.05.2013 року №1456/221/38309377 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПГ «Фенікс» (код 38309377) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827) за період з 01.10.2012 - 31.12.2012 у періодах їх фактичного відображення».

Згідно із висновками викладеними в акті перевірки встановлено порушення ТОВ «СПГ «Фенікс» п. 135.1, п. п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 16 700,88 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року 16 700,88 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 13 254,69 грн. в тому числі за листопад 2012 року - на суму 13 254,69 грн..

На акт перевірки від 24.05.2013 року були подані заперечення від 03.06.2013 року №76 та від 20.06.2013 року №76, згідно статті 86 Податкового кодексу України, рішенням про результати розгляду заперечень від 06.06.2013 року №15532/10/22-215 висновки акту визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 24.05.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001022201 від 12.06.2013 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16568, 36 гривень та №0001012201 від 12.06.2013 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20876, 10 копійок.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «СПГ Фенікс» та ПП «Екоскан Сервіс» укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2012 року №2. Згідно із умовами договору ПП «Екоскан Сервіс» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «СПН Фенікс» (Покупець) товар, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар. Факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання двухсторонього акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються сторонами у момент передачі-приймання товару. Моментом переходу права власності на товар є дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов договору до перевірки надано первинні документи на загальну суму 79 528,11 гривень, в тому числі ПДВ - 13254,69 гривень, а саме видаткові, податкові накладні, перелік яких міститься в акті перевірки. Розрахунки між контрагентами проводились в безготівковій формі та згідно банківських виписок ТОВ «СПГ «Фенікс» перераховано на адресу ПП «Екоскан Сервіс» грошові кошти на загальну суму 51 463,20 гривень.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем не доведено, що здійснені господарські операції з ПП «Екоскан Сервіс» носять реальний характер.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем товар був придбаний для використання у власній господарській діяльності, а саме позивач здійснює діяльність з обслуговування систем безпеки та придбаний ним товар був використаний у забезпеченні протипожежної безпеки. На підтвердження даного факту до суду надано договір від 01.11.2012 року №010-МП, від 01.11.2012 року №016-МП про надання послуг укладений позивачем з ПП «Бест», в тому числі акт надання послуг, локальні смети, акти приймання виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки.

Також до суду надана бухгалтерська довідка в якій позивач зазначає, що товар придбаний у ПП «Екоскан Сервіс» використовувався для монтажу системи протипожежної безпеки.

Також, відповідач зазначає, що ТОВ «СПГ Фенікс» не доведено факт транспортування ТМЦ.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Така правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі №К/9991/39347/11.

При цьому до суду надана бухгалтерська довідка, згідно якої вбачається, що транспортування товару від продавця до покупця здійснювалось особистим легковим транспортом, оскільки товар мав допустимі розмірі та вагу (короби, проводи, кабелі, прибори прийомно-контрольні пожежні, світильники, сповіщувач пожежний димовий оптичний, монтажні комплекти та інше).

Таким чином до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даними договорами було придбано товари, які використовувалися позивачем відповідно до основної господарської діяльності підприємства. На час укладання та виконання спірних угод сторони належний правовий статус. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу, суд вважає недоведеними.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та бути самостійною підставою для визнання нереальності укладення договорів. При тому, що фактичне отримання товару мало місце, що підтверджується первинними документами наданими позивачем, не використання придбаного у господарській діяльності позивача відповідачем не доведено. Тобто фактичне здійснення господарської операції відбулось.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача слід зазначити, що 06.03.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №804/1932/13-а винесено постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, які полягають у проведенні перевірки ПП «Екоскан-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) в результаті яких було складено акт фінансово-господарської діяльності №7207/224/33517827 від 21.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України Приватним підприємством «Екоскан-Сервіс» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» за листопад 2011 року, яка набрала законної сили згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

Щодо позовних вимог позивача визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Дії податкового органу по проведенню перевірки, складанню акта перевірки та висновків в ньому є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника, а є особистою думкою посадових осіб податкового органу, що проводять перевірку, відносно поведінки платника податків, тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині дій щодо встановлення актом порушень є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень. В тому числі позивачем не зазначено про порушення податковим органом обставин щодо проведення перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 року №0001022201 та №0001012201, тому позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ ФЕНІКС» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001022201 та №0001012201 від 12.06.2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001022201 та №0001012201 від 12.06.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ ФЕНІКС» (код ЄДРПОУ 38309377) судові витрати у розмірі 374 (триста сімдесят чотири) гривні 44 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко