Постанова

від 19.07.2013 по справі 801/6401/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2013 р. (13:29 год.) Справа №801/6401/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Полєтаєва Г.І., довіреність № б/н від 04.04.13, посвідчення НОМЕР_1;

від відповідача: Юсупова Н.І., довіреність № 999/10/10-15 від 01.03.13, паспорт серії НОМЕР_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товаривства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: позивач - Товаривство з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000872203 від 10.06.13 року та № 0000882203 від 10.06.13 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті», за результатами якої складено акт перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року.

10 червня 2013 року ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000872203 від 10.06.13 року щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 671938,50 грн., в т.ч. 447959,00 грн. основного платежу та 223979,50 грн. штрафних санкцій;

- № 0000882203 від 10.06.13 року щодо зменьшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмирі 68711,00 грн.

Позивач вважає вказані повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а також вважає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства та фактичним даним бухгалтерського і податкового обліку підприємства, з наступних підстав.

ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» стверджує, що усі витрати з контрагентами ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті» були проведені у зв'язку з веденням господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач вважає, що ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС не наведено даних про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті» на момент виписки податкових накладних не були платниками ПДВ, а навпаки зазначає, що відповідно даних офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтва платників ПДВ вищевказаних контрагентів були анульовані пізніше, ніж ними виписані спірні податкові накладні.

До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.

Як зазначає позивач, спірні податкові накладні були виписані підприємствами - платниками ПДВ. Належних та допустимих доказів того, що вони підписані неналежною особою відповідачем не надано.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що податковий кредит у сумі 447959,00 грн. було ним сформовано законно та обґрунтовано.

Також ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» у позовній заяві зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, позивач вважає безпідставними висновки ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС, які покладені в основу акту перевірки про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті» договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Позивач наполягає на тому, що жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

На думку позивача, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угод між ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» та ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті», на думку позивача, ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС не зазначено.

Крім того, позивач зазначає, що спірні правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Аналіз правових норм дає підстави позивачу вважати висновки позапланової виїзної перевірки ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті», за результатами якої складено акт перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, на підставі зазначеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати винесені на підставі зазначеного акту податкові повідомлення-рішення № 0000872203, № 0000882203 від 10.06.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.06.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 08.07.2013 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував, надавши суду вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.11.2012 року у кримінальній справі № 122/7434/2012 роздрукований із Єдиного реєстру судових рішень за обвинуваченням директора ТОВ "Аведук-Сіті" та ТОВ "Будівельна компанія "Регіон-буд", які виступали контрагентами позивача у господарських операціях та заперечення проти адміністративного позову.

Зокрема у запереченнях вказано, що ДПІ до ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» було направлено запити з проханням надати пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ "Аведук-Сіті" та ТОВ "Будівельна компанія "Регіон-буд", але пояснень надано не було. У ході перевірки головним бухгалтером ОСОБА_3 були надані пояснення про те, що надання документів є неможливим у зв'язку з тим, що вони вилучені ВВС УБОЗ ГУ МВС України.

Але, як зазначає ДПІ згідно відповіді Прокуратури АР Крим від 21.12.2012 року №06/3-1267-12, вилучені в ході обшуку документи повернуті представнику позивача, тобто документи повернуті, але до перевірки не надані.

Також, у запереченнях ДПІ вказано, що відповідно до вироку Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.11.2012 року у справі №122/7434/2012 директор підприємств ТОВ "Аведук-Сіті" та ТОВ "Будівельна компанія "Регіон-буд" ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину та йому було призначено покарання по ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Таким чином, на думку ДПІ вказане свідчить про те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з чим та на підставі наданної звітності до ДПІ у м. Євпаторії, відповідачем встановлено, що постачальниками позивача були ТОВ "Аведук-Сіті" та ТОВ "Будівельна компанія "Регіон-буд", які мають ознаки «фіктивності» . Таким чином, ДПІ вважає, що усі операції за участю цих контрагентів спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Крім того, у запереченнях зазначено, що у відношенні головного бухгалтера позивача ОСОБА_3 10.06.2013 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона порушила порядок ведення податкового обліку і відповідно до постанови Євпаторійського міського суду АР Крим була притягнена до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тобто суд дійшов висновку про те, що дії головного бухгалтера мають склад адміністративного правопорушення. Така ж саме постанова складена і у відношенні директора ОСОБА_5

На підставі наведеного, відповідач вважає факти, викладені в акті перевірки обґрунтованими й правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що поданий представником відповідача вирок, був роздрукований із Єдиного реєстру судових рішень та не містив відомостей щодо прізвища особи, відносно якої його винесено, 08.07.2013 року судом витребувані докази від Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим.

У судовому засіданні 19.07.2013 року позивач підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення по справі, відповідач проти позову заперечував.

Зокрема, у поясненнях позивача зазначено, що усі витрати ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» з контрагентами ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті» були проведені у зв'язку з веденням господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Так, між ТОВ «Регіон-Буд» і ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» було укладено договір від 01.10.2010 року на предмет проведення ремонту фасаду будівлі за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 49 на суму 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Оплата за даним договором була проведена після початку виконання ремонтних робіт безготівковим розрахунком.

По закінченні ремонтних робіт, як зазначає позивач, в бухгалтерію були передані затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 від 30.12.2010 року на суму 333 333,00 грн., ПДВ склало 66 666,60 грн., всього 400 000,00 грн.

Також, між ТОВ «Регіон-Буд» і ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» було укладено договор від 01.10.2010 року на предмет проведення ремонту внутрішніх приміщень за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 49 на суму 200 000,00 грн. Оплата за даним договором була проведена безготівковим розрахунком.

По закінченні ремонтних робіт в бухгалтерію були передані затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 на суму 166 667,00 грн., ПДВ - 33 333,00 грн., всього - 200 000,00 грн .

Крім того, як зазначено позивачем, між ТОВ «Регіон-Буд» і ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» укладено договор від 01.10.2010 року на предмет проведення ремонтних робіт прибудови до будівлі за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 49 на суму 350 000,00 грн. Оплата за даним договором також була проведена після початку виконання ремонтних робіт безготівковим розрахунком.

По закінченні ремонтних робіт в бухгалтерію були передані затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 на суму 291 667,00 грн, ПДВ 58334,00 грн., всього на суму 350 000,00 грн. Як пояснює позивач, у декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік витрати на ремонт основних фондів не включалися до валових витрат, а були відображені на 15 рахунку бухобліку на суму 333 333,00 грн. і віднесені на збільшення вартості будинку підприємства.

У декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік були відображені витрати на поліпшення основних фондів на суму 166 667,00 грн. по стор 4.10 табл. 3, додаток 1/1 у межах 10% встановленого «ремонтного» ліміту за 2011 рік.

Позивач вважає, що оскільки податкова накладна виконує функцію розрахункового податкового документа, яким підтверджується сума ПДВ, сплаченого продавцю товарів (послуг) - платнику ПДВ, то за фактично отриманими податковими накладними від ТОВ «Регіон-Буд» правомірно були проведені записи в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у відповідні податкові періоди.

Тобто, ПДВ за виконання ремонтно - будівельних робіт від ТОВ «Регіон-Буд» в загальній сумі 158336,00 грн. правомірно, на думку позивача, включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображено в декларації за відповідний податковий період.

Також, у поясненнях зазначено, що з контрагентом ТОВ «Регіон - Буд» було укладено договір б/н від 01.05.2010 року на предмет миття вікон і стеклоконструкцій в будівлі за адресою: м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 49 на термін до 31.12.2011 року. Оплата за даним договором проводилася щомісячно, після виконання робіт безготівковим розрахунком платіжними дорученнями.

Після виконання робіт щомісяця до бухгалтерії передавалися акти виконаних робіт на загальну суму 625 000,00 грн., ПДВ 125 000,00 грн., всього 750 000,00 грн. за період з 01.05.2010 року по 31.07.2011 року.

У декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік були відображені витрати на утримання будівлі на суму 333 333,00 грн.;

У декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік відображено витрати на утримання будівлі в сумі 291669,00 грн.

Позивач у цьому випадку також вважає, що ПДВ за виконання робіт з обслуговування будівлі від ТОВ «Регіон-Буд» в загальній сумі 108329,00 грн. правомірно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображено в декларації за відповідний податковий період.

Крім того, як зазначено позивачем, між підприємствами ТОВ «Акведук-Сіті» і ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» 01.05.2010 року було укладено договір про надання рекламних послуг - виготовлення Bill Board. Оплата за даним договором проводилася за надання рахунків на оплату щомісяця. Форма оплати - безготівкова.

Після виконання рекламних послуг в бухгалтерію надавалися акти виконаних робіт, затверджені обома сторонами. За період з 01.05.2010 року по 31.07.2011 року виконано робіт на загальну суму 1 250 000,00 грн., ПДВ 250 000,00 грн.

У декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік були відображені витрати, пов'язані з реалізацією послуг на суму - 583 333,00 грн.,

У декларації з податку на прибуток за 2010 рік у валові витрати, витрати на рекламу не включалися у зв'язку з великими валовими витратами за рік і збитковість підприємства, а отражались на 93 рахунку бухобліку «витрати на збут».

Таким чином, позивач вважає, що ПДВ за виконання робіт з реклами від ТОВ «Акведук-Сіті» в загальній сумі 250 000,00 грн. також правомірно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображено в декларації за відповідний податковий період.

19.07.2013 року до суду надійшла копія вироку Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим у кримінальній справі № 122/7434/2012 відносно директора ТОВ «БК «Регіон-Буд» та ТОВ «Акведук-Сіті» ОСОБА_4, що набрав законної сили.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» має статус юридичної особи з 20.02.1996 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 695112, яка видана Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 17.10.2012 року (т.1 а.с. 10), зареєстроване як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відповідно до свідоцтва НБ№256437 від 16.11.2012 року (т. 1 а.с. 21).

Також, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» має статут, державну реєстрацію якого проведено 17.10.2012 року, номер запису 11401450000002959 (т.1 а.с. 11-19).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ№ 550513 основними видами діяльності ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» є:

13.92 - Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу

14.12 - Виробництво робочого одягу

46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля

47.19 - Інши види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.1 а.с. 20).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС було надіслано на адресу ПРАТ «Євпаторійська швейна фабрика» повідомлення №15 від 04.05.2012 року про проведення згідно з планом-графіком виїзної планової документальної перевірки відповідно до наказу №273 від 04.05.2012 року у період з 21.05.2012 року (т. 1 а.с. 48-49).

Однак, 21.05.2012 року спеціалістами ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС було складено акт про неможливість розпочати проведення виїзної планової документальної перевірки у зв'язку з тим, що усі необхідні документи було вилучено співробітниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в АРК на підставі постанови суду та доручення слідчого №6/1-6414-11 по кримінальній справі №12011023770194 та на дату початку перевірки документи підприємству не повернуті (т. 1 а.с. 50-51).

Спеціалістами ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС на виконання наказу начальника ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС від 21.05.2013 року №321 (т. 1 а.с. 52) в період з 22.05.22.05.2013 року по 28.05.2013 рокупроведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Акведук-Сіті», за результатами якої складено акт перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року (т.1 а.с. 22-34).

Судом встановлено, що головним бухгалтером було надано пояснення до наказу від 21.05.2013 року №321 про проведення перевірки, про те, що документи доси не повернуто і позивач не має можливості надати їх для проведення перевірки (т.1 а.с. 53).

Однак, згідно вказаного акту, перевірка проводилася в період з 22.05.2013 року по 28.05.2013 року не зважаючи на відсутність необхідних для проведення перевірки документів.

В п. 2.2 акту перевірки зазначено, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» є директор ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_3.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем:

- АІС «Облік податків і платежів»;

- АРМ "Облік";

- ПК «Бест-Звіт» for Oracle;

- «Податковий блок» співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Судом встановлено, що також, при перевірці використані:

- податкова звітність згідно ПК «Бест-Звіт» for Oracle - декларації з податку

на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року

розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі

контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ);

- декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2010 року -2011 р;

- установчі документи;

- акти ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС №1200/22-1-37081876/1500, №1201/22-1/37081846 від 06.03.2013 року з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» ккод за ЄДРПОУ 37081846, ТОВ «Акведук-Сіті» код за ЄДРПОУ 37081876.

В п. 3 акту перевірки вказано, що у періоді з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» мало взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» та ТОВ «Акведук-Сіті». Товариству 25.03.2013 року було вручено запити щодо надання пояснень та документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, але пояснень надано не було, також, на вимогу ДПС не надано податкових, товарно-транспортних накладних, документів на оплату послуг та інші, що на думку ДПІ, вказує на відсутність реального виконання договорів та порушує п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України(а.с. 23-24).

Також, за даними акту перевірки, ДПІ встановлено, що позивачем по взаємовідносинам з:

- контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» віднесено до податкового кредиту 1600000,00 грн, у т.ч. ПДВ 266670,00 грн., яка надає право на формування податкового кредиту у відповідних податкових періодах (п. 3.1.1);

- контрагентом ТОВ «Акведук-Сіті» віднесено до податкового кредиту 1500000,00 грн, у т.ч. ПДВ 250000,00 грн., яка надає право на формування податкового кредиту у відповідних податкових періодах (п.3.1.2).

У п. 3.1.2 акту перевірки зазначено результати кримінального провадження відносно директора контрагентів позивача ОСОБА_4, відповідно до якого Центральний районний суд м. Сімферополя визнав винним ОСОБА_4 у скоєнні злочину та призначив покарання за ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» та ТОВ «Акведук-Сіті» займались «фіктивною» діяльністю, про що свідчать докази, отримані в ході досудового слідства.

Також, перевіркою встановлено, що у ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» та ТОВ «Акведук-Сіті» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що на думку ДПІ вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, податкові зобов'язання по відповідним ланцюгом постачання є нікчемними.

Таким чином, ДПІ приходить до висновку, що ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» та ТОВ «Акведук-Сіті» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а їх документи на придбання чи продаж товарів не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки не мають статусу юридично значимих.

ДПІ в акті зазначає, що враховуючи те, що первинні документи ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» до перевірки не були надані, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у м. Євпаторії АР Крим, АРМ «Бест-Звіт», ТАХ ДПІ в м. Сімферополі, «Податковий блок», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА».

Таким чином, ДПІ в акті перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 447959,00 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість всього на суму 447959,00 грн., у тому числі по періодам: травень 2010 року у сумі 12904,00 грн.; червень 2010 року у сумі 25000,00 грн.; серпень 2010 року у сумі 13825,00 грн.; вересень 2010 року у сумі 25000,00 грн.; жовтень 2010 року у сумі 25000,00 грн.; листопад 2010 року у сумі 54299,00 грн.; грудень 2010 року у сумі 29845,00 грн.; січень 2011 року у сумі 25000,00 грн.; лютий 2011 року у сумі 41667,00 грн.; березень 2011 року у сумі 41667,00 грн.; квітень 2011 року у сумі 37806,00 грн.; травень 2011 року у сумі 41667,00 грн.; червень 2011 року у сумі 33334,00 грн.; липень 2011 року у сумі 40945,00 грн.; завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 68711,00 грн., у тому числі по періодам: травень 2010 року у сумі 3763,00 грн.; липень 2010 року у сумі 25000,00 грн.; серпень 2010 року у сумі 11175,00 грн.; листопад 2010 року у сумі 4035,00 грн.; грудень 2010 року у сумі 20155,00 грн.; квітень 2011 року у сумі 3861,00 грн.; липень 2011 року у сумі 722,00 грн.

Згідно матеріалів справи, директор ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_3 відмовились підписувати акт документальної позапланової виїзної перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року, про що спеціалістами ДПІ складено відповідний акт (т. 3 а.с. 173).

Судом встановлено, що висновки вищевказаного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Євпаторія АР Крим ДПС:

- № 0000872203 від 10.06.13 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 671938,50 грн., в т.ч. 447959,00 грн. основного платежу та 223979,50 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с. 35 );

- № 0000882203 від 10.06.13 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68711,00 грн (т. 1 а.с. 37).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010 N 984, зареєстрований у Мінюсті України 12.01.2011 за № 34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Згідно з приписами пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями (далі Закон №168), який діяв під час взаємовідносин між позивачем з контрагентами, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентами після набрання чинності Податковим кодексом України (після 01.01.2011р.), суд застосовує норми Податкового кодексу України. Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст.198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст.185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких в силу п.п. «ґ» має бути зазначено місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Між ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» і ТОВ «Регіон-Буд» укладено договір від 01.10.2010 року щодо проведення ремонту фасаду будівлі, яка розташована за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, б. 49 на суму 400 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (т.3 а.с. 225-227).

Відповідно до матеріалів справи позивач має у власності 3-х поверхову будівлю з підвалом та технічним єтажем, що підтверджено «Технічним паспортом на фабрику з прибудовою виробничих та адміністративних приміщень з торгівельно-виставковим залом продукції фабрики» (т. 3 а.с. 229-247), а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.04.2006 року, зареєстрованим в БТІ (т. 1 а.с. 54-55).

Оплата за даним договором була проведена безготівковим розрахунком відповідно до банківських виписок по рахунку, що наявні у матеріалах справи, а саме № 306 від 16.11.2010р. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.196); № 322 від 17.11.2010 р. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.197); № 342 від 06.12.2010р. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.208); № 343 від 08.12.2010р. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.212).

Судом встановлено, що по закінченні ремонтних робіт були затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (т. 1 а.с. 166) та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 від 30.12.2010 року на суму 333 333,00 грн., ПДВ 66 666,60 грн., всього 400 000,00 грн. (т. а.с. )

Також, судом встановлено, що між ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» і ТОВ «Регіон-Буд» укладено договор від 01.10.2010 року щодо проведення ремонту внутрішніх приміщень будівлі товариства, яка розташована за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, б. 49 на суму 200 000,00 грн.

Оплата за даним договором була проведена безготівковим розрахунком платіжним дорученням № 448 від 16.02.2011 р. на суму 100 000,00 грн. та платіжним дорученням № 475 від 16.03.2011р. на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 13, 41)

На підтвердження реального виконання договору позивачем надано для приєднання до матеріалів справи локальний кошторис №2-1-1 на ремонтні роботи, ремонт приміщення 3-го поверху на суму 203,790 тис. грн., який підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1 а.с. 174-231); довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 350 0000,00 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 236); звіт про витрати основних матеріалів у будівництві у зіставленні з виробничими нормами та договорна ціна на ремонт (т. 1 а.с. 237-250, т. 2 а.с. 1-16, т. 2 а.с. 17-25).

Також, по закінченні ремонтних робіт були затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (т. 1 а.с. 173) та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 на суму 166 667,00 грн., ПДВ - 33 333,00 грн., всього на суму 200 000,00 грн.

Крім того, між ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» і ТОВ «Регіон-Буд» 01.10.2010 року було укладено договор щодо проведення ремонту прибудови до будівлі за адресою м. Євпаторія, вул. 9 Травня, б. 49 на суму 350 000,00 грн.

Оплата за даним договором була проведена безготівковим розрахунком відповідно до банківських виписок по рахунку, що наявні у матеріалах справи, а саме: № 519 від 27.04.2011г. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.196); № 552 від 25.05.2011г. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.196); № 589 від 24.07.2011г. - на суму 50000,00 грн. (т.2 а.с.196); № 605 від 14.07.2011г. - на суму 100 000,00 грн. (т.2 а.с.196).

По закінченні ремонтних робіт були затверджені довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 на суму 291 667,00 грн, ПДВ 58334,00 грн., всього на суму 350 000,00 грн.

Судом встановлено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік витрати на ремонт основних фондів були відображені на суму 333 333,00 грн.; у декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік були відображені витрати на поліпшення основних фондів на суму 166 667,00 грн. по стр. 4.10 табл. 3, додаток до 1/1 у межах 10% встановленого ліміту за 2011 рік.

Судом встановлено, що від ТОВ «Регіон-Буд» позивачем отримано наступні податкові накладні № 354 від 16.11.2010 року на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за листопад 2010 р.; № 363 від 17.11.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за листопад 2010р.; № 435 від 06.12.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за грудень 2010р.; № 440 від 08.12.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за грудень 2010р.; № 28 від 16.02.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за лютий 2011р.; № 18 від 16.03.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за березень 2011р.; № 57 від 27.04.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за квітень 2011р.; № 44 від 28.05.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за травень 2011р.; № 58 від 24.06.2011р. - на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за червень 2011р.; № 27 від 14.07.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. відображена в реєстрі за липень 2011р. (т. 1 а.с. 167- 172, 232-235).

Судом встановлено, що ПДВ за виконання ремонтно - будівельних робіт від ТОВ «Регіон-Буд» в загальній сумі 158336,00 грн. включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображений в декларації за листопад 2010 року, грудень 2010 року, за лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року.

Також, відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних позивачем були зроблені записи в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у вищевказані податкові періоди щодо отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ «Регіон - Буд» було укладено договір б/н від 01.05.2010 року на предмет миття вікон і стеклоконструкцій в будівлі, що розташована за адресою: м.Євпаторія, вул. 9 Травня, б. 49 на термін до 31.12.2010 року (т.1 а.с. 102).

Згідно п. 1.1. договору замовник приймає на себе обов'язок виконати роботи з миття вікон та віконних вітрин загальною площею 2500 кв.м. будівлі, розташованої за адресою: м.Євпаторія, вул. 9 Травня, б. 49.

Форма розрахунку згідно п. 2.2 договору - безготівкова.

Перелік робіт з миття вікон визначенні у додатку №1 до договору (т.1 а.с. 104).

Відповідно до п. 9.2 договір дійсний з дати підписання до 31.12.2010 року.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надані для дослідження суду банківськи виписки по рахунку, згідно яких здійснювалась оплата за даним договором щомісячно після виконання робіт: № 54 від 21.05.2010р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 36); № 74 від 09.06.2010р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 57); № 116 від 10.08.2010р. на суму 50 000,00 грн.; № 186 від 17.08.2010р. на суму 50 000,00 грн.; № 241 від 23.09.2010р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 146); № 261 від 05.10.2010р. на суму 50000,00 грн. (т.2 а.с. 170); № 367 від 22.12.2010р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 220); № 397 від 11.01.2011р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 248); № 437 від 14.02.2011р. на суму 50000,00 грн. (т.3 а.с. 11); № 471 від 11.03.2011р. на суму 50 000,00 грн. (т.3 а.с. 38);№ 551 від 19.05.2011р. на суму 50 000,00 грн. (т.3 а.с. 83); № 585 від 16.06.2011р. на суму 50 000,00 грн. (т.3 а.с. 112); № 616 від 19.07.2011г. на суму 50000,00 грн. (т. 3 а.с.131 ).

Після виконання робіт щомісяця складались акти виконаних робіт, які згідно договору від 01.05.2010 року є обов'язковими, на суму 625 000,00 грн., ПДВ 125 000,00 грн., всього на суму 750 000,00 грн. за період з 01.05.2010 року по 31.07.2011 року.

Судом встановлено, що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік були відображені витрати на утримання будівлі на суму 333 333,00 грн.; у декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік відображено валові витрати на утримання будівлі в сумі 291669,00 грн.

Також, судом встановлено, що від ТОВ «Регіон-Буд» позивачем отримано наступні податкові накладні: № 28 від 30.06.2010р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за липень 2010р. (т. 1 а.с. 108); № 58 від 31.07.2010г. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за серпень 2010р. (т. 1 а.с. 110); № 98 від 31.08.2010р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за серпень 2010р. (т. 1 а.с. 112); № 165 від 23.09.2010г. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за вересень 2010р. (т. 1 а.с. 114); № 215 від 05.10.2010г. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за жовтень 2010р. (т. 1 а.с. 116); № 385 від 30.11.2010р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за грудень 2010р. (т. 1 а.с. 118); № 7 від 11.01.2011р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за січень 2011р. (т. 1 а.с. 120); № 19 від 16.02.2011р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за лютий 2011р. (т. 1 а.с. 122); № 9 від 11.03.2011р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за березень 2011р. (т. 1 а.с. 124); № 16 від 08.04.2011р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за квітень 2011г. (т. 1 а.с. 126); № 39 від 19.05.2011р. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за травень 2011р. (т. 1 а.с. 128); № 25 від 16.06.2011г. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за червень 2011р. (т. 1 а.с. 130); № 40 від 19.07.2011г. на суму 41 667,00 грн., сума ПДВ 8 333,00 грн. відображена в реєстрі за липень 2011р. (т. 1 а.с. 132).

Судом встановлено, що ПДВ за виконання робіт з обслуговування будівлі від ТОВ «Регіон-Буд» в загальній сумі 108329,00 грн. включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображено в деклараціях за період з липня 2010 року по липень 2011 року.

У матеріалах справи наявний договір, який укладено 01.05.2010 року між ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» та ТОВ «Акведук-Сіті» щодо надання рекламних послуг, виготовлення Bill Board (т. 1 а.с. 56-57).

Щодо реального виконання договору від 01.05.2010 року на надання рекламних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 термін проведення рекламної акції - 2010 рік; обсяг - 40 штук.

Згідно п. 4 роботу, виконану рекламістом, рекламодавець оплачує у сумі 100000,00 грн., щомісячно шляхом перерахування на розрахунковий рахунок рекламіста 100% передоплати. Форма оплати - безготівкова.

Відповідно до п. 5 договір дійсний з дати підписання до 31.12.2010 року.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

До договору від 01.05.2010 року приєднано Додатки №1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 «Адресна програма», відповідно до якого виконавець надає, а замовник бере в оренду на період проведення рекламної кампанії з 01.05.2010 по 31.05.2010 року включно рекламні площини за наступними адресами у м. Києві: вул. Набережно-Хрещатицька, проспект Перемоги, вул. Червоноармійська, проспект Повітрофлотський, проспект Академіка Глушкова, проспект Червонозоряний, Харківське шосе, проспект Броварський.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем проводилася оплата отриманих рекламних послуг відповідно до банківських виписок по рахунку, що наявні у матеріалах справи, а саме: № 48 від 19.05.2010 р. - на суму 100 000,00 грн.; № 78 від 11.06.2010 р. - на суму 100 000,00 грн.; № 112 від 06.07.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 163 від 09.08.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 239 від 21.09.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 264 від 06.10.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 308 від 12.11.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 346 від 09.12.2010р. - на суму 100 000,00 грн.; № 396 від 10.01.2011р. - на суму 100 000,00 грн.; № 436 від 11.02.2011р. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 10); № 470 від 10.03.2011р. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 37); № 504 від 07.04.2011г. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 61); № 549 від 18.05.2011г. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 82); № 578 від 15.06.2011р. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 111); № 614 від 15.07.2011р. - на суму 100 000,00 грн. (т. 3 а.с. 129).

Також на підтвердження реального виконання договору позивачем надані акти здачі-прийняття виконаних робіт, які також є додатками до договору від 01.05.2010 року та складено і затверджено сторонами після виконання рекламних послуг (т. 1 а.с. 59, 61, 63, 64, 66, 70, 72, 75, 76, 79, 83, 85, 87, 90, 92, 93, 95, 96, 99, 100).

Усього за період з 01.05.2010 року по 31.07.2011 року виконано робіт на загальну суму 1 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн.

Судом встановлено, що витрати, пов'язані з реалізацією послуг на суму 583 333,00 грн., були відображені позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік.

Як вказує позивач у поясненнях та встановлено судом відповідно до доданих до матеріалів справи копій декларацій, в декларацію з податку на прибуток за 2010 рік у валові витрати, витрати на рекламу не включалися у зв'язку з великими валовими витратами за рік і збитковість підприємства, вони були відображені на 93 рахунку обліку «витрати на збут».

Судом встановлено, що за фактично отриманими податковими накладними від ТОВ «Акведук-Сіті» позивачем були зроблені записи в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у відповідні податкові періоди, а саме податковими накладними № 17 від 31.05.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 грн. включена до реєстру за травень 2010р.; № 28 від 30.06.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за червень 2010р.; № 50 від 01.07.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за липень 2010р.; № 120 від 31.08.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за серпень 2010р.; № 130 від 21.09.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за вересень 2010р.; № 166 від 06.10.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за жовтень 2010р.; № 213 від 11.11.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за листопад 2010р.; № 237 від 09.12.2010р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за грудень 2010р.; № 9 від 10.01.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за січень 2011р.; № 20 від 11.02.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за лютий 2010р.; № 10 від 10.03.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за березень 2011р.; № 16 від 07.04.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за квітень 2010р.; № 13 від 18.05.2011г. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за травень 2011р.; № 20 від 15.06.2011р. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за червень 2011р.; № 18 від 15.07.2010г. на суму 83 333,00 грн., сума ПДВ 16667,00 включена до реєстру за липень 2010р.

Крім того, ПДВ за виконання робіт з реклами від ТОВ «Акведук-Сіті» в загальній сумі 250 000,00 грн. включено до податкового кредиту з податку на додану вартість і відображено в декларації за відповідний податковий період.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що досліджені документи з надання послуг відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між позиваче та його контрагентами.

Таким чином, зібраними по справі документами, а саме банківськими виписками по рахунку, податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, довідками про вартість робіт, реєстрами отриманих податкових накладних, дійсність яких не оскаржується відповідачем, висновок ДПІ про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 68711,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 447959,00 грн. повністю спростовується.

В свою чергу, п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу II. "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В той же час, дані співставлення податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в п. 2.11 акту перевірки № 000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Крім того, вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.11.2012 року по справі №122/7434/2012, що набрав законної сили 30.11.2012 року, щодо притягнення до відповідальності директора контрагентів позивача ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 93-103), на який посилається відповідач, а також висновки актів перевірок не відносяться до первинних документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених ДПІ фактів. Тому суд, критично оцінює ці доводи та не бере їх до уваги.

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, відповідач в акті перевірки №000099/01-05-22-04/05468050 від 03.06.2013 року посилається на акти перевірок інших податкових інспекцій, а саме акти ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС №1200/22-1-37081876/1500, №1201/22-1/37081846 від 06.03.2013 року з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» та ТОВ «Акведук-Сіті».

До того ж, таке обґрунтування своїх висновків, суд вважає помилковим, оскільки матеріали перевірок чи звірок контрагентів не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Також в обґрунтування зазначеної позиції податковий орган посилається на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.11.2012 року у справі № 122/7434/2012 (а.с.93-103), яким ОСОБА_4 і ОСОБА_6 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України - у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 4250 грн.

У відповідності до ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 від призначеного основного покарання звільнити з випробувальним терміном на строк 2 роки, та зобов'язати його, у відповідності до ст. 76 Кримінального кодексу України, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Зазначений вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.11.2012 року у справі № 122/7434/2012 набрав законної сили 30.11.2012 року (т. 4 а.с. 106-111).

Посилання податкового органу на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.11.2012 року у справі № 122/7434/2012 суд вважає неспроможним, зважаючи на те, що зазначеним вироком встановлено фіктивність певних угод ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» та ТОВ «Акведук-Сіті» з переліченими у вироку підприємствами, однак ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» до цих підприємств не входить, тобто вироком не встановлена фіктивність угод, укладених саме між ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» та ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Крім того, суд виходить з того, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача, в обґрунтування недійсності вказаних правочинів, на ст. 215 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність укладених між позивачем та його контрагентом угод, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Державною податковою інспекцією у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим Державної податкової служби належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Також, щодо посилання податкового органу на те, що у контрагентів позивача вбачається здійснення діяльності, яка спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а їх документи на придбання чи продаж товарів не мають статусу юридично значимих суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті» на момент вчинення господарських операцій з ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» були зареєстровані платниками ПДВ згідно даних офіційного веб-сайту ДПС України http://www.sta.gov.ua та було включено до ЄДРПОУ згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua (т. 3 а.с. 219-224).

Також, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті» не перебували в процесі припинення, на момент здійснення господарських операцій з позивачем, отже відомості про цю юридичну особу є підтвердженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України позивачем не надано доказів, що підтверджують факт виключення контрагентів позивача на момент укладення угод з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим вони не булі не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Таким чином, контрагенти позивача є правоздатними і дієздатними юридичними особами, оскільки набули цивільної правоздатності і дієздатності з моменту державної реєстрації.

Згідно з п.184.1. ст.184 ПКУ реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

Згідно з п.2 ст.33 Закону №755 юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, на момент здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт) юридичні особи (ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті») не були припинені та знаходились у статусі платників ПДВ без будь-яких обмежень, а тому мали право на здійснення господарських операцій.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємому періоді відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання послуг повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 68711,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 447959,00 грн., що призвело до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є протиправними.

Щодо посилання відповідача на те, що первинні документи ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» до перевірки надані не були, суд зазначає наступне.

Відповідачем по справі було надано лист старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури АР Крим, в якому вказано про повернення вилучених в ході обшуку документів у зв'язку з відмовою у порушенні кримінальної справи представнику засновника ПРАТ «Євпаторійська швейна фабрика» (т.3 а.с. 141).

Однак, у матеріалах справи є лист ТОВ «Євпаторійська швейна фабрика» за вих. №79 від 29.05.2013 року, що надіслано позивачем до ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС 29.05.2013 року, відповідно до якого після повернення документів, які було витребувано у позивача, у момент їх перевезення було викрадено з автомобіля разом іншим майном. Позивачем було подано заяву до правоохоронних органів, що підтверджено талоном-повідомленням №000087 від 05.12.2011 року (т.1 а.с. 47). Також, підприємству надана довідка про зареєстроване кримінальне провадження, яке на момент здійснення перевірки ще тривало. До листа були додані усі необхідні докази, однак ДПІ при проведенні перевірки та складанні акту цей факт не врахувала.

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що згідно постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури АР Крим Шевчук В.П. від 18.06.2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб ПАТ «Євпаторійська швейна фабрика» по факту перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Акведук-Сіті» і ТОВ «БК «Регіон-Буд» по ст. 364 ч. 2, ст. 212 ч. 1 КК України на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю складу злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними взаємовідносинами, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарських операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає висновки Державної податкової інспекції у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 68711,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 447959,00 грн., необґрунтованими та безпідставними.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх податкових повідомлень-рішень суду не доведено.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Позивачем 13.06.2013 року сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн., що підтверджено квитанцією №ПН1834 (т. 1 а.с. 2).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 19.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 25.07.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000872203 від 10.06.13 року та № 0000882203 від 10.06.13 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійська швейна фабрика» (вул. 9 Травня, б. 49, м. Євпаторія, АР Крим, 97400, ЄДРПОУ 05468050) 2294,00 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, б. 40, м. Євпаторія, АР Крим, 97400 ЄДРПОУ 34371111).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова