Ухвала

від 12.09.2013 по справі 801/1019/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1019/13-а

12.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Суворова С.В. ) від 22.02.2013 по справі № 801/1019/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт РСР" (вул. Фрунзе, буд.26, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2013 року у справі № 801/1019/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт РСР» до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0000062300 форми «Р» від 14.01.2013 року та № 0000072300 форми «Р» від 14.01.2013 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2013 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а саме: Податковому кодексу України. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Строитель-Плюс», ТОВ «Кримбудіндустрія» та на матеріали досудового слідства.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений в порядку статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 12 липня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 16665 грн. за основним платежем та 4166,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2013 року № 0000072300 та у зв'язку із збільшенням грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24582 грн. за основним платежем та у сумі 6145,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2013 року № 000062300 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 04.01.21013 року № 4/40/22/24863444 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-РСР», ЄДРПОУ 24863444, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код 36165656), ПП «Габарит-груп» (код 35941644), ПП «Гранд-М» (код 33581667), ПП «Райс-М» (код 33655597), ПП «Грандпродукт» (код 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код 36165567), ПП «Сіті Буд» (код 37081640), ПП «Скипер» (код 37081677), ПП «Добре Місто» (код 37081745), ПП «Комманд» (код 37081766), ПП «Мобкримторг» (код 37081792), ПП «Визит Торг» (код 37081939), ПП «Нантехімидж» (код 37081965), ПП «Кримторг» (код 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код 32841299), ПП «Базис Торг» (код 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код 32836776), ПП «Евроградстрой» (код 34836406), ПП «Прима Торг» (код 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код 31095815), КП «Альянс» (код 32468182), ПП «Пан Буд» (код 37081614), ПП «Беллатрикс» (код 37081991), ПП «Севелітстрой» (код 35096833), ПП «Мастерторг» (код 37196250) за період з 01.01.2009 по 31.03.12», яким було встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 24582 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 року у сумі 12003 грн., 1 півріччя 2010 року у сумі 5799 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 6433 грн., 2010 рік у сумі 12579 грн. та встановлено заниження ПДВ у загальній сумі 19665 грн., в т.ч. за листопад 2009 року у сумі 3000 грн., грудень 2009 року у сумі 6602 грн., червень 2010 року у сумі 4639 грн., липень 2010 року у сумі 507 грн., листопад 2010 року у сумі 1500 грн., грудень 2010 року у сумі 3417 грн. внаслідок включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум витрат та ПДВ за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Строитель плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия», правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру.

Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на аналізі інформації комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ в Бахчисарайському районі, первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача та матеріалах досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах , за ознаками злочину, передбаченого ст.. 212 ч. 3 КК України відносно посадових осіб, зокрема директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_2 та фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактом фіктивного підприємства - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_12 в мінімізації ним податкових зобов'язань. Також в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання низки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Кримстройиндустрия».

У акті перевірки зазначено, що здійснити зустрічну звірку контрагентів позивача - ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия» не представилось можливим, що підтверджується актами від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 та від 06.04.2012 року № 34/22/32100553.

Також у акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності вказаних платників податків встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий вказаними суб'єктами господарської діяльності від контрагентів-постачальників фактично не було ними використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Наявність у позивача договорів із ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия» та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що враховуються при визначенні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та факт відображення вказаних первинних документів у бухгалтерському та податковому обліку позивача податкова інспекція не спростовує. Не спростовує податкова інспекція і факт здійснення розрахунків між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия». Але податкова інспекція вважає, що такі документи не можуть слугувати підставою для включення до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ сум сплачених (нарахованих) витрат та сплаченого (нарахованого) ПДВ у зв'язку із нікчемністю правочинів.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду щодо фіктивності створення та діяльності ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, які суд першої інстанції у повному обсязі дослідив та надав їм належної юридичної оцінки.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрия», наявність яких податковою інспекцією не спростовується, та у повному обсязі з'ясовано питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг). Суду не надані докази, яки б спростовували факт отримання від контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання останніх у власній господарській діяльності.

В той же час податкова інспекція під час проведення документальної перевірки не досліджувала питання використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вищевказаних суб'єктів господарської діяльності товарів (робіт, послуг).

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 по справі № 801/1019/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська