Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-14423/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 52166/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.

з участю секретаря судового засідання Качинської І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас-Люкс" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.12.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0002592320/18397 та №0002582320/18395 від 04.08.2011р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. позов задоволено.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржило дану постанову з підстав неповного з»ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в ході проведення позапланової документальної перевірки ТзОВ "Клас-люкс" по взаєморозрахунках з ПП "Галич Тур" представлено акти виконаних робіт: від 12.10.09р. на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (договір від 01.10.09р. №101), відповідно до якого ПП «Галич Тур» провів налаштування бухгалтерської програми 1С під вимоги Замовника та нові зміни в нарахуванні податків, надав консультаційні послуги по правильності користування програмою 1С для ведення бухгалтерського обліку, провів навчання персоналу Замовника користуванню програмою 1С; від 19.11.09р. на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (договір від 02.11.09р. №123), без підтвердження таких належними доказами.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова скеровано матеріали про документування безтоварних операцій в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Галич Тур" (ЄДРПОУ 33981989) за період з 01.10.2009 по 30.10.2010 року (акт перевірки від 02.11.2010р. №2718/23-209/33981989). Постановою господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі N31/100-2010 ПП "Галич Тур" визнано банкрутом.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП "Галич Тур" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відсутність у ПП "Галич Тур" трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме наявність персоналу (згідно бази даних АІС ОР та розрахунків комунального податку та форми 1- ДФ за перевіряємий період кількість працюючих на ПП "Галич Тур" становить 1 чоловік директор та головний бухгалтер в одній особі, та факту одержання вищезазначених послуг по наданню ведення бухгалтерських інформаційних послуг від ПП "Галич Тур" (визнано нікчемність укладених угод, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по взаємовідносинах з ТзОВ „Клас Люкс" свідчить про безтоварність даних послуг.

Дані факти свідчать, що господарські операції не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідно Підприємство не має права на валові витрати та податковий кредит.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Перевіркою ТзОВ „Клас Люкс" встановлено, що в результаті порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з постачальником на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу покупців мають протиправний характер, внаслідок якого по даних операціях підприємством неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту та сформовано валові витрати. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним».

Отже, вартість придбаних послуг, отриманих від ПП "Галич Тур", віднесених до складу валових витрат ТзОВ „Клас Люкс", вважається не підтвердженими, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даних підприємств, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Таким чином, в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Клас Люкс", встановлено відсутність отримання послуг, що свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсний в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім цього, сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів.

Згідно з п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв"язку підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 N 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. N 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна у в'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Послуга - це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість, і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса споріднює послуги з матеріальним товаром. Проте, послуги не можна зробити про запас, їх не можна складувати, тобто накопичення "запасу" даного виду продукції неможливе.

Господарські операції з ПП "Галич Тур", які відображені ТзОВ „Клас Люкс", в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними бухгалтерського обліку вищевказані послуги списано з балансу підприємства бухгалтерськими проведеннями Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 63 «Розрахунки з постачальниками» з подальшим віднесеннями даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства по рахунку 79 «Фінансові результати».

Суму ПДВ з вартості придбаних послуг віднесено до податкового кредиту по ПДВ ТзОВ „Клас Люкс".

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"' (із внесеними змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної.

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту (лист ДПА України від 15.08.2008 №323/2/16-1510).

Отже, в порушення п.1, п.2 ст.215, ст.203 , ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТзОВ „Клас Люкс" завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ПП "Галич Тур" на загальну суму 12 000,0 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року на суму - 2 000,0 грн.; за листопад 2009 року на суму - 2 000,0 грн.; за грудень 2009 року на суму - 6 000,0 грн.; за січень 2010 року на суму -2 000,0 гривень.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні проведено заміну ДПІ в Личаківському районі м.Львова на ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника податкового органу, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом у період з 08.07.2011р. по 14.07.2011р. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс» з питань взаємовідносин з ПП «Галич Тур» за період з 01.10.2009р. по 30.10.2010р. про що 21.07.2011р. складено акт №457/23-2/31896698.

За результатами перевірки, 04.08.2011р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002582320/18395 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 18750 грн. (основний платіж - 15000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3750грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002592320/18397 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15000 грн. (основний платіж - 12000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3000 грн.), оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 000,0 грн. в т.ч. 4 кв. 2008 року - 12 500,0 грн., 1 кв. 2009 року - 2 500,0 гривень та порушення позивачем п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12 000,0 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року на суму - 2 000,0 грн., за листопад 2009 року на суму - 2 000,0 грн., за грудень 2009 року на суму - 6 000,0 грн.; за січень 2010 року на суму - 2 000,0 гривень.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено господарських операцій з ПП «Галич Тур», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем (замовник) укладено з ПП «Галич Тур» (виконавець) договір від 01.10.2009р. №101, від 02.11.2009р. №123, від 10.11.2009р. №145, від 01.12.2009 №166, від 11.01.2010р. №198 відповідно до яких, виконавець прийняв на себе виконання робіт по аналізу фінансової діяльності позивача, налаштуванню бухгалтерської програми 1С під вимоги Замовника та нові зміни в нарахуванні податків, консультаційні послуги по сплаті та оптимізації податків, антивірусна профілактика ПК Замовника, архівування баз даних програми 1С, обрізання та згортання баз даних програми 1С.

Прийняті роботи оформлено актами здачі-прийому робіт, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону - до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на консультаційні, бухгалтерські чи комп'ютерні послуги.

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій: податкові накладні та банківські документи.

Зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагають вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Визнання юридичної особи банкрутом та подальше скасування державної реєстрації і анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) - підпункт 7.4.5 пункт 7.4 цієї ж статті Закону

Платники податку, визначені у пп.„а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 згаданого Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі №2а-14423/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

О.І.Мікула

Повний текст виготовлено 23.09.13р.