Рішення

від 12.09.2013 по справі 922/3120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 922/3120/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Eszter Trans Plusz Kft.", м.Or, Угорська республіка, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранічер", м.Харків, про стягнення 48560,12 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Ситник О.Б. (довіреність б/н від 11.09.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Eszter Trans Plusz Kft.", м.Or, Угорська республіка, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранічер", м.Харків, заборгованості по оплаті послуги з перевезення вантажу згідно Договору перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013р. в розмірі 47356,12 грн.; пені в розмірі 933,82 грн. та річних процентів за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 210,18 грн. Судові витрати, а саме витрати з оплати судового збору в сумі 1720,50 грн. та витрати з оплати послуг адвоката в сумі 4500,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3120/13 та розгляд справи призначено на 12.08.2013р. об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2013р. об 11:00 год., у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

У судове засідання, яке відбулося 12.09.2013р., представник позивача не з'явився; витребуваних судом документів не надав; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала повністю, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу саме відповідачу, як замовнику за Договором перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013р. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача надала відзив на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Eszter Trans Plusz Kft." (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранічер" (відповідачем) було укладено Договір перевезення № 01/03.13/01.

Позивач вказує, що на умовах вищевказаного Договору, на підставі транспортної заявки від 11.03.2013р. №11.03.13/3 він здійснив перевезення автотранспортом вантажу (керамічна плитка) з м.Кастеллон (Іспанія) в м.Харків.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за перевезення вантажів і послуги здійснюються між сторонами у відповідності до умов, узгоджених перевізником (позивачем) із замовником транспорту (відповідачем) у кожному отриманому замовленні. Строк оплати не може перевищувати 14 днів з моменту отримання товаротранспортних накладних (CMR) і підписання акта виконаних робіт.

Згідно з умовами транспортної заявки № 11,03,13/3, копія якої надана позивачем в обґрунтування позовних вимог, вартість послуги з перевезення визначена сторонами в розмірі 4500,00 Євро, і вона підлягає сплаті після підписання відповідних документів (CMR).

Позивач зазначає, що після здійснення перевезення та підписання всіх відповідних документів, він надіслав документи (CMR) відповідачу, а відтак в останнього виникло зобов'язання з оплати наданої позивачем послуги.

Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив позивачеві вартість наданої послуги з перевезення вантажу.

До позовної заяви позивачем додана копія листа ТОВ "Гранічер" від 30.05.2013р., в якому відповідач зобов'язується у 20-тиденний термін погасити заборгованість у розмірі 4500 Євро по Договору перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013р. У зв'язку з цим, позивач вважає, що станом на 30.05.2013р. у відповідача вже настав строк виконання зобов'язання з оплати наданої послуги.

Станом на день подання позову розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 4500 Євро, що еквівалентно 47356,12 грн. (з розрахунку 100 Євро - 1052,3584 грн.).

Претензію представника Позивача від 29.06.2013р. № 57 про сплату зазначеної суми боргу у добровільному порядку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за прострочку платежу сторони несуть відповідальність у розмірі 0,2% від розміру несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно даного пункту Договору, враховуючи приписи ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем було здійснено нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем грошових коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що станом на день пред'явлення позову (23.07.2013р.) становить 993,82 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми, що становить 210,18 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 4500,00 грн., що підтверджується відповідним Договором від 27.06.2013р. та квитанцією № 19 від 22.07.2013р. про оплату правової допомоги.

Ретельно дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, та надавши їм правову кваліфікацію, суд виходив з наступного.

Як вбачається зі спірного Договору перевезення вантажу № 01/03.13/01 від 01.03.2013р., сторонами визначено предметом даного Договору взаємовідносини, що виникають при плануванні та організації перевезення вантажів у міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між сторонами, що домовляються.

Тобто, зазначеним Договором не передбачено конкретних умов стосовно перевезення вантажів, маршрутів перевезення, вартості послуг та інше.

Відповідно до п. 3.2. Договору, до обов'язків замовника (відповідача) входить надсилання заяви на подання автопоїздів під завантаження із обов'язковим повідомленням даних про кількість автомобілів, місце замитнення, місце завантаження, місце розвантаження, місце розмитнення, дати завантаження, найменування вантажу, ваги, умов доставки вантажу, умов та термінів оплати.

Як зазначалося вище, пунктом 5.1. Договору передбачено розрахунки за перевезення вантажів та послуги між сторонами у відповідності з умовами, узгодженими перевізником та замовником транспорту в кожному отриманому замовленні. Термін оплати не може перевищувати 14 днів з моменту отримання товарно-транспортних накладних (СМR) та підписання акту виконаних робіт.

З копії транспортної заявки № 11,03,13/3, наданої позивачем на підтвердження факту надання послуг відповідачу, не вбачається, що перевезення вантажу було здійснено саме на виконання спірного Договору № 01/03.13/01 від 01.03.2013р. Крім того, даний документ не містить підпису уповноваженого представника замовника (відповідача) та відтиску печатки ТОВ "Гранічер".

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за умовами спірного Договору оплата наданих послуг замовником мала бути здійснена не пізніше 14 днів з моменту отримання товарно-транспортних накладних (СМR) та підписання акту виконаних робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, необхідність яких встановлена умовами договору для оплати, та які б підтверджували факт надання послуг.

Суд не приймає у якості належного доказу копію документу з текстом на іноземній мові (арк. 17 справи), оскільки даний документ не може бути прочитаний та оцінений судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту поставки відповідачеві керамічної плитки вагою 22 т. з м.Кастеллон (Іспанія) до м.Харків в межах Договору перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013р., суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Eszter Trans Plusz Kft." через їх недоведеність та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати, у тому числі витрати з оплати послуг адвоката, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.09.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.