Постанова

від 14.11.2013 по справі 922/3120/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 922/3120/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft.", м. OR, Угорська республіка (вх. №3045Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.13 року у справі № 922/3120/13

за позовом - ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft.", м. OR, Угорська республіка

до - ТОВ Гранічер", м. Харків

про стягнення 48 560,12 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft." м.ОR, Угорська республіка, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ "Гранічер", м. Харків, заборгованості по оплаті за послуги з перевезення вантажу згідно Договору перевезення №01/03.13/01 від 01.03.2013 року в розмірі 47356,12 грн.; пені в розмірі 933,82 грн. та річних процентів за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 210,18 грн. Судові витрати, а саме витрати з оплати судового збору в сумі 1720,50 грн. та витрати з оплати послуг адвоката в сумі 4500,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №922/3120/13 (суддя Кухар Н.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту поставки відповідачеві керамічної плитки вагою 22 т. з міста Кастеллон (Іспанія) до м. Харків в межах договору перевезення №01/03.13/01 від 01.03.2013 року, тож суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог через їх недоведеність та відмовляє в задоволенні позову.

Позивач, ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft.", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначає апелянт суд першої інстанції вірно встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір перевезення № 01/03.13/01.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за перевезення вантажів і послуги здійснюються між сторонами у відповідності до умов, узгоджених перевізником (позивачем) із замовником транспорту (відповідачем) у кожному отриманому замовленні. Строк оплати не може перевищувати 14 днів з моменту отримання товаротранспортних накладних (СМR) і підписання акта виконаних робіт.

Проте суд першої інстанції не з'ясував, чи виконувались умови договору і яким чином, оскільки не перевірив дійсність Заявки за відсутності у ній печатки відповідача і підпису уповноваженої особи.

Також, судом не надана оцінка наявній у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), на якій міститься печатка відповідача та не з'ясував на якій правовій підставі і в якій якості вона вчинена.

На думку апелянта, мотивація суду першої інстанції щодо неприйняття такого доказу через неможливість прочитати текст документа, викладеного на іноземній мові, є повністю безпідставною, так-як даний документ є звичайною та стандартною міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR), а тому є зрозумілою і без перекладу на українську мову.

Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги лист відповідача від 30.05.2013 року про визнання останнім заборгованості за договором в розмірі 4500,00 євро, який, на думку позивача, фактично є беззаперечним і основним доказом на підтвердження позовних вимог.

Тому апелянт просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №922/3120/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Від представника позивача надійшло клопотання, в котрому він просить розглянути справу за поданою апеляційною скаргою без його участі та підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту поставки відповідачеві керамічної плитки вагою 22 т з м. Кастеллон (Іспанія) до м. Харків в межах Договору перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 01.03.2013 року між ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft." (позивачем) та ТОВ "Гранічер" (відповідачем) було укладено Договір перевезення № 01/03.13/01.

Укладання зазначеного договору не заперечував і відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за перевезення вантажів і послуги здійснюються між сторонами у відповідності до умов, узгоджених перевізником (позивачем) із замовником транспорту (відповідачем) у кожному отриманому замовленні. Строк оплати не може перевищувати 14 днів з моменту отримання товаротранспортних накладних (СМR) і підписання акта виконаних робіт.

Як зазначив позивач у своєму позові, на умовах вищевказаного Договору, на підставі транспортної заявки від 11.03.2013 року №11.03.13/3 він здійснив перевезення автотранспортом вантажу (керамічна плитка) з м. Кастеллон (Іспанія) в м. Харків.

Належним чином завірена копія транспортної заявки, що була надіслана відповідачем позивачу факсимільним (електронним) зв'язком надана до матеріалів справи.

Згідно з умовами транспортної заявки №11.03.13/3, належним чином засвідчена копія якої надана позивачем в обґрунтування позовних вимог, вартість послуги з перевезення визначена сторонами в розмірі 4500,00 євро, і вона підлягає сплаті після підписання відповідних документів (СМR). В наданій накладній зазначені реквізити сторін, адреси завантаження та розвантаження товару, номенклатура та об'єм товару, а також контактні особи, що діють від сторін при здійсненні перевезення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на те, що з копії транспортної заявки №11.03.13/3, наданої позивачем на підтвердження факту надання послуг відповідачу, не вбачається, що перевезення вантажу було здійснено саме на виконання спірного Договору №01/03.13/01 від 01.03.2013 року та даний документ не містить підпису уповноваженого представника замовника (відповідача) та відтиску печатки, в обгрунтування відмови у задоволенні позову є безпідставним і суперечить іншим доказам наданим до матеріалів справи.

Судом не враховано, що відповідачем не надано до справи доказів укладання іншого договору.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наданому до справи листу (належним чином засвідченої копії) ТОВ "Гранічер" від 30.05.2013 року, в якому відповідач зобов'язується у 20-тиденний термін погасити заборгованість у розмірі 4500 эвро саме по Договору перевезення № 01/03.13/01 від 01.03.2013 року.

Судом першої інстанції не надано і правової оцінки тій обставині, що лист ТОВ "Гранічер" від 30.05.2013 року, котрий підтверджує не тільки укладання договору, а і здійснення відповідачем замовлення на перевезення згідно наданої заявки, надання позивачем послуг з перевезення вантажу, вартості наданих послуг та суми боргу у розмірі 4500 євро саме по Договору перевезення №01/03.13/01 від 01.03.2013 року, підписаний повноважною особою відповідача та скріплений його печаткою.

Також, суд першої інстанції безпідставно та в порушення норм процесуального права не прийняв у якості належного доказу копію документу - міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з текстом на іноземній мові (арк. 17 справи), оскільки, як зазначає суддя в рішенні, даний документ не може бути прочитаний та оцінений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не вимагав у позивача надати переклад наданої до справи міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR). Крім того, як правомірно зазначив апелянт у своїй скарзі, даний документ є звичайною та стандартною міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR), в котрій зазначений відправник та отримувач вантажу, з відповідними відмітками маршруту перевезення. В разі неможливості розібратись та надати оцінку наданої до справи міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відмітками маршруту перевезення (викладеними українською мовою з моменту прибуття товару на митницю) суд першої інстанції мав право витребувати у позивача переклад зазначеного документа, а також мав право і повинен був витребувати у відповідача письмові пояснення щодо печатки відповідача (в пункті отримувач) на зазначеному документі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позивачем в обґрунтування позову про надання послуг з перевезення та суми боргу надані відповідні докази, а саме транспортна заявка №11.03.13/3, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з печаткою відповідача про отримання товару, лист ТОВ "Гранічер" від 30.05.2013 року, в якому відповідач зобов'язується у 20-тиденний термін погасити заборгованість у розмірі 4500 євро саме по Договору перевезення №01/03.13/01 від 01.03.2013 року, котрим суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Як правомірно зазначає апелянт у своїй скарзі, на підставі зазначених документів станом на 30.05.2013 року у відповідача вже настав строк виконання зобов'язання з оплати наданої послуги.

Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив позивачеві вартість наданої послуги з перевезення вантажу.

Станом на день подання позову розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 4500 євро, що еквівалентно 47356,12 грн. (з розрахунку 100 Євро -1052,3584 грн.).

Претензію представника Позивача від 29.06.2013 року №57 про сплату зазначеної суми боргу у добровільному порядку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Зазначеній претензії (як вимоги про сплату боргу) суд першої інстанції належної правової оцінки не надав.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за прострочку платежу сторони несуть відповідальність у розмірі 0,2% від розміру несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно даного пункту Договору, враховуючи приписи ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем було здійснено нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем грошових коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що станом на день пред'явлення позову (23.07.2013 р.) становить 993,82 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми, що становить 210,18 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 4500,00 грн., що підтверджується відповідним Договором від 27.06.2013 року та квитанцією №19 від 22.07.2013 року про оплату правової допомоги.

Судова колегія вважає, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наданими до матеріалів справи доказами та розрахунком суми позову, тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року у справі №922/3120/13 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 533, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 217, 230 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року у справі №922/3120/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Стягнути з ТОВ "Гранічер" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 62А, код ЄДРПОУ 38157757) на користь ТОВ "Eszter Тгаns РІusz Кft." ( 4336, м. OR, вул. IPARI, 1, Угорська республіка, код 15-09-070727) 47356,12 грн. - заборгованості по оплаті за послуги з перевезення вантажу, 993,82 грн. - пені, 210,18 грн. - 3% річних, 4500,00 грн. - витрат з оплати на послуги адвоката, 1720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позову та 860,25 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 14.11.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.