Рішення

від 17.09.2013 по справі 922/2605/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/2605/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-15", м. Харків про стягнення суми основного боргу в розмірі 52 470,00 грн., пеню в розмірі 1530,97 грн., 3 % річних в розмірі 306,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - Захаров І.Ф. за довіреністю від 03.06.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-15", м. Харків про стягнення суми основного боргу в розмірі 52 470,00 грн., пеню в розмірі 1530,97 грн., 3 % річних в розмірі 306,19 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №14/03 від 15.03.2013 року, а саме: п.1.1. , 5.3. Договору, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 220, 223, 224- 225, 230 - 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором в розмірі 52 470,00 грн. та пеню в розмірі 1530,97 грн., 3 % річних в розмірі 306,19 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 17.07.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2013 року розгляд справи був відкладений на 31.07.2013 року о 12:00 годині.

На підставі розпорядження від 29.07.2013 року №848 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" та у відповідності до Витягу з Автоматизованої системи документообігу суду від 29.07.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Ольшанченко В.І., справу передано в провадження судді Буракової Алли Миколаївни.

Приймаючи до уваги абзац 4 п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, строк розгляду заяви по справі № 922/2605/13 розпочався заново, а саме з 29.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2013 року розгляд справи був відкладений на 17.09.2013 року о 10:45 годині.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Крім того, до господарського суду Харківської області 17.09.2013 року надав клопотання (вх. 34108), відповідно до якого просив суд долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 1919 від 26.03.2013 року на суму 52 470,00 грн..

Надані документи були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. Проте, до господарського суду Харківської області 13.08.203 року повернулась ухвала суду від 31.07.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль", м. Київ (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок-15", м. Харків (відповідачем) був укладений Договір поставки № 14/03 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) металопродукцію, що іменується надалі Товар, кількість, асортимент і технічні умови, які зазначені в додатках (Специфікаціях), що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти Товар відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Пунктом 2.1. Договору, сторонами визначено, що кількість, асортимент і номенклатура продукції зазначається в додатках до цього договору (надалі «Специфікації»). Кожна із Специфікацій з моменту підписання, є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.1. - 3.3 Договору, товар поставляється на умовах постачання, визначених в Специфікаціях, терміни постачання Товару зазначаються в Специфікаціях.

Пунктом 4.1., 4.2. Договору, передбачено, що ціна на Товар, зазначається в Специфікаціях та рахунках на оплату, загальна суму Договору складає 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору, умови оплати - згідно Специфікаціям.

З матеріалів справи вбачається, що загальна суму специфікації №1 від 15.03.2013 року складає 333 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 55650,00 грн.)

Крім того, з вказаної специфікації вбачається, що сторонами визначено строк поставки, а саме на протязі 7 днів з моменту 30 % попередньої оплати, та порядок розрахунків: 30 % попередньої оплати, 70 % по факту поставки на протязі 5 календарних днів.

Судом встановлено, що позивачу був виставлений відповідачем рахунок на оплату (рахунок фактура №14 від 25.03.2013 року) на загальну суму 174 900,00 грн.

26.03.2013 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в розмірі 52 470,00 грн., а саме - 30 % від суми виставленого рахунку, про що свідчить платіжне доручення № 1919 від 26.03.2013 року, яке міститься в матеріалах справи.

Проте, грошові кошти в розмірі 52 470,00 грн. були отримані відповідачем, але станом на момент розгляду справи, поставка здійснена не була.

19.04.2013 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за № 1904/01 від 19 квітня 2013р. з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 52 470,00 грн. на р\р 26009038519400 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005., Проте, відповідачем відповіді на вказану претензію не надано та суму попередньої оплати не повернуто.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п.7.6. Договору, покупець має право відмовитися від придбання товару, а постачальник зобов'язаний повернуся передплату, якщо перерахована сума за замовлений товар складає менше 50 % його вартості.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 52 470,00 грн. та стягнення вказаної суми з відповідача, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1530,97 грн. пені та 306,19 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 02.04.2013 р. по 11.06.2013 р., в сумі 306,19 грн. (розрахунок, а.с. 4), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача - 1530,97 грн. пені, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки позивачем були також порушені умови договору, а саме, позивач повинен був сплатити на рахунок відповідача 30 % від суми вказаної у специфікації (специфікація №1 від 15.03.2013 року на загальна суму - 333 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 55650,00 грн.), проте, сплачено було лише 30% від суми виставленого рахунку фактури, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору поставки № 14/03 від 15.03.2013 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-15", м. Харків (61086, м. Харків, вул. Сонячногірська, 35/1, Код ЄДРПОУ 30881539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль" (03148, м. Київ, вул.С.Сосніних, буд. 7, поштова адреса: 03038, м. Київ, Нововокзальназ, буд.21, Код ЄДРПОУ 30576062 МФО 351005, р/р 26005447120600 в АТ «УкрСиббарк» м. Харків) суму попередньої оплати в розмірі 52 470,00 грн., 3% річних в розмірі 306,19 грн., судовий збір в розмірі 1672,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2605/13