Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2018/7223/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/5894/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа 2/640/1613/08 Муратова С.О.

Категорія: трудові Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Бородіна М.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на рішення Київського районного суду м.Харкова 20 травня 2013 року по справі за позовом Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа : Державна фінансова інспекція у Харківській області про відшкодування матеріальної шкоди колишніми працівниками,-

ВСТАНОВИЛА :

27 квітня 2012 року позивач звернувся у суд з позовом. в якому з урахуванням його уточнень стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4 2431, 20 грн. спричиненої йому матеріальної шкоди та з ОСОБА_5 -3762, 65 грн. такої шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення обласної ради від 23.12.2010 № 61-М припинено діяльність Обласної художньої галереї „Мистецтво Слобожанщини" (далі - Галерея) шляхом злиття у комунальний заклад "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва". Останній є правонаступником Галереї. ОСОБА_5 займала посаду директора Галереї. ОСОБА_4 займала посаду головного бухгалтера з 12.01.2010 по 29.06.2011.

За результатами проведення Державної фінансової інспекції в Харківській області позапланової ревізії фінансово- господарської діяльності Обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини" складено акт від 01.08.2011 № 04-11/56. В порушення ст.ст. 6, 8, 24 Закону України "Про відпустки" № 504 ; 96 ВР, за період з 01.01.2009 по 01.07.2011 9-ти працівникам Галереї зайво нараховано та виплачено 3789,30 гр., внаслідок чого позивачеві завдано матеріальної шкоди /збитків/ на суму 3789.30 гр.

На зайво нараховану заробітну плату зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 1452,91 гр. КЕКВ 1120 (загальний фонд).

Вибірковою ревізією своєчасності та повноти нарахування та виплати заробітної плати фактично відпрацьований час за період з 01.01.2011 по 01.06.2011 встановлено, що в порушення ст. 1 Закону України "Про оплату праці" директору ОСОБА_5 за невідпрацьований час необгрунтовано зараховано та сплачено 331,36 гр. заробітної плати. На зайво нараховану заробітну плату зайво нараховано та перераховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 120,28 гр.

Ревізією дотримання граничних сум витрат на придбання меблів встановлено, що при купівлі стільців І50 по ціні 200 гр. за одиницю, Галереєю перевищено граничну суму на придбання однієї одиниці стільця, Галереєю зайво витрачено 500 гр. бюджетних коштів з вини ОСОБА_5

Позивач вказує, що ОСОБА_5 займала посаду директора, відповідно до "'Кваліфікаційні характеристики: керівник", затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, зокрема, була зобов'язана: відповідати за фінанси- господарські результати діяльності підприємства, забезпечувати додержання законодавства, ОСОБА_4, як головний бухгалтер, зобов'язана була здійснювати контроль за ведених* касових операцій, раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів забезпечувати ведення бухгалтерського обліку відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до п. 3.1,3.2,3.4, 3.5 направленої державною фінансовою інспекцією в Харківські області, обов'язкової для виконання, "Вимоги про усунення виявлених ревізією порушень" від 21.03.2012 № 04-15/5259, позивач повинен "забезпечити відшкодування зайво виплаченої заробітної плати та перерахувати зазначену суму до обласного бюджету, провести відповіли; взаєморозрахунки зПенсійним фондом щодо сум внесків на зайво нараховану заробітну плату.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав вказані позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції проти позовних вимог заперечували, просили в позові відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності представника третьої особи.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна фінансова інспекція в Харківській області , просить скасувати рішення Київського районного суду м.Харкова 20 травня 2013 року та ухвалити нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді , пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.11, 60,61 ЦПК України, ч.ч. 1 та 2 ст.130, п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України, ст. 105 ЦК України, ч. 2 п. З та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", а також на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 28.03.2013 року, виходив з того, що позивачем не доведено вини відповідачів в заподіянні такої шкоди.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 28.03.2018 року встановлено , що відповідач ОСОБА_5 працювала на посаді директора Обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини", а ОСОБА_4 на посаді головного бухгалтера тієї ж установи.

Відповідно до рішення обласної ради від 23.12.2010 № 61-VI припинено діяльність Обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини" шляхом злиття у комунальний заклад "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва", який є правонаступником Галереї ( а.с. 319).

Судом першої інстанції також встановлено, що наказом по Управлінню культури і туризму ХОДА № 156 від 20.04.2011 виконання обов'язків директора центру було покладено на голову комісії Горових Т.В., якій доручено за забезпечити діяльність Галереї до моменту її припинення. Всі операції з рухом грошових коштів на рахунках Галереї здійснювати виключно за підписом голови та члена комісії з щ ; припинення юридичної особи Горових Т.В. та Кащавець О.О.

Листом № 04-01/1167 від 18.05.2011 на ім'я начальника Управління Державного |казначейства у Київському районі м. Харкова заступник начальника Управління культури Горових Т.В. повідомила, що перерахування грошових коштів з рахунків обласної художньої галереї "Містецтво Слобожанщини", відкритих в Управлінні Державного казначейства у Київському районі м. Харкова, повинно здійснюватися виключно за її підписом тг та підписом члена комісії ОСОБА_10, завідувача-бухгалтера фінансово-економічного сектору Управління культури та туризму ХОДА (а.с. 318).

Наказом № 17 від 29.06.2011 за підписом голови комісії з припинення юридичної особи Горових Т.В. звільнено ОСОБА_4, головного бухгалтера Обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини", у зв'язку з припиненням діяльності Обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини" за п. 1 ст. 40 КЗпП, з виплатою компенсації за 38 днів невикористаної відпустки за період робити з 12.01.2010 по 29.06.2011 та вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с. 7).

Розпорядженням № 236-к від 29.06.2011, звільнено ОСОБА_5 з посади директора о| обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини" 29.06.2011 у зв'язку з припиненням діяльності закладу відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8).

В зв'язку з ліквідацією Галереї Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області проведена позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності Галереї за період з 0 1.01.2009 по 01.07.2011. За результатами ревізії складено акт № 04-11/56 від 01.08.2011 (а.с. 8- 13, 178-190).

Відповідно до вказаного акту перевірки з питання правильності визначення кількості днів щорічної основної та додаткової відпусток, нарахування відпускних за час перебування у відпустках, встановлено, що на час перевірки колективний договір із списками був відсутнім та не переданим на момент звільнення відповідача ОСОБА_5 та встановлено в період с 01.01.2009 року по 01.07.2011 року 9-ти працівникам внаслідок невірного визначення кількості днів щорічної відпустки та необгрунтованого надання додаткової відпустки, працівникам зайво нараховано та виплачено відпускних та компенсації за невикористану відпустку при звільненні 9-ти працівникам на суму 3789 грн.30 коп. та як свідчить додаток до зазначеного акту у 2009 році необґрунтовано було надано додаткову відпустку 6 співробітникам та зайво нараховано 850,01 грн., у 2010 році- двом співробітникам та зайво виплачено 1037, 48 грн. та у 2001 році -5 співробітникам та зайво виплачено 1901.81 грн. ( а.с.189).

Між тим, як свідчить п.3.8 умов колективного договору ОХГ "Мистецтво Слобожанщини" за 2003-2010 роки,при укладанні такого договору сторони прийшли до угоди встановити гарантовану тривалість щорічної відпустки не менш ніж 24 календарних днів для усіх категорій співробітників та встановити додаткові оплачувані відпустки за ненормований робочий день-тривалістю від 4 до 7 календарних днів на розсуд Директора (78-86).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що відповідачі з 20 квітня 2011 року права підписку фінансових документів не мали даних про те, ким були підписані фінансові документи щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані відпустки у червні 2011 року матеріали справи не містять . Більш того наявні в матеріалах наказ № 19 від 29.06.2011 про звільнення наукового співробітника Обласної художньої галереї «Мистецтво Слобожанщини» та виплату компенсації за 26 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.03.2010 по 29.06.2011 та вихідної допомоги (а.с. 175), наказ № 21 від 29.06.2011 про звільнення наукового співробітника Обласної художньої галереї «Мистецтво Слобожанщини» та виплату компенсації за 23 дні невикористаної відпустки за період роботи з 01.09.2010 по 29.06.2011 та вихідної допомоги (а.с.177),наказ № 20 від 29.06.2011 про звільнення молодшого наукового співробітника Обласної художньої галереї «Мистецтво Слобожанщини» та виплату компенсації за 24 дні невикористаної відпустки за період роботи з 10.08.2010 по 29.06.2011 та вихідної допомоги (а.с.176),кожний також підписано головою комісії з припинення юридичної особи Горових Т.В. .

Вказаною ревізією також встановлено, що через недотримання вимог п. 1 Граничних сум витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 322, при придбанні 10 стільців у 2009 році Галереєю зайво витрачено 500,00 гр. бюджетних коштів. Внаслідок зазначеного порушення Галереї завдано матеріальної шкоди на суму 500 грн. (а.с. 203).

Між тим, акт ревізії не містить доказів того,що ці стільці у 2009 році були закуплені для обладнання робочих місць працівників, а для потреб відвідувачів Галереї, як це стверджують відповідачі у зв»язку з чим вказана Постанова КМУ до виниклих правовідносин не застосовується.

Згідно до частин 1 та 2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтерес? працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У відповідності до п. 2 ч, 1 ст. 133 цього Кодексу обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно, зокрема, зайвими грошовїми виплатами.

За змістом ч. 2 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3. 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина: в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

У п.17 постанови Верховним Судом України роз»яснено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної приписками і іншими викривленнями даних про виконання робіт, судам належить мати на увазі, що до матеріальної відповідальності за таку, шкоду мають притягатись як працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи, через винне невжиття якими заходів до їх запобігання вони вчинені. У залежності від обставин заподіяння шкоди в цих випадках матеріальна відповідальність настає в межах середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132, п.2 ст, 133 КЗпП або в повному розмірі заподіяної шкоди (п. З ст. 134 КЗпП).

З огляду на наведене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем вини відповідачів в спричиненні позивачу матеріальної шкоди.

Доводи, викладені представником третьої особи в апеляційній скарзі вказаний висновок суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення, були предметом судового розгляду та суд першої інстанції дав їм належну оцінку.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :