Рішення

від 17.09.2013 по справі 383/1074/13-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1074/13-ц

Провадження №2/383/343/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко В.В.

при секретарі - Зербул С.В.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Обрій", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Бобринецькому районі, про визнання недійсними договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до СФГ "Обрій" про визнання недійсними договору оренди землі площею 5,45 га. укладений 21.07.2010 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Обрій", зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.12.2010 року за №041036500111 та площею 5,44 га. укладений 01.09.2010 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Обрій", зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.12.2010 року за №041036500112, обґрунтувавши позовні вимоги відсутністю у договорі однієї з істотних умов, а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та тим, що договори оренди землі позивач не підписував, а внесені в договори оренди виправлення за допомогою коректора щодо строку їх укладення не погоджена з позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтувавши його тим, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, встановлена ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотна умова про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки суперечить встановленій забороні на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств, що свідчить про колізію норм.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 31, 42).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29 березня 2002 року ОСОБА_3 Бобринецькою районною державною адміністрацією виданий Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-КР № 042782 на земельну ділянку площею 10,89 га, розташовану на території Бобринецької міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки складається з площ 5,45 га та 5,44га (а.с.6).

21 липня 2010 року укладений договір оренди землі, зареєстрований 14.12.2010 року у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 04136500111, предметом договору є земельна ділянка площею 5,45 га, належна позивачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КР №042782 (а.с. 7).

01 вересня 2010 року укладений договір оренди землі, зареєстрований 14.12.2010 року зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 04136500112, предметом договору є земельна ділянка площею 5,44 га, належна позивачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КР №042782 (а.с. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст.15 Закону України "Про оренду землі" установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається із змісту спірних договорів оренди землі, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначені ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинної на час укладення спірних договорів) як істотна умова договору оренди землі, відсутні, що в силу ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Статтею 360-7 ЦПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.07.2012 року по справі № 6-77цс12, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_3 не підписував договори оренди землі від 21.07.2010 року та від 01.09.2010 року, а строк, на який укладалися договори виправлений, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не підтверджена належними доказами, а саме висновком експерта.

Доводи представника відповідача про наявність колізії норм, а саме між ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», якою передбачена в якості істотної умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та п.14 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким встановлена заборона внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки зазначене положення ЗК України поширюється лише на земельні частки (паї), право на яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), а в даному випадку предметом спірних договорів оренди є земельна ділянка, правовстановлюючим документом на яку є державний акт на право власності на землю. Тобто земельна частка (пай) та земельна ділянка є різними об'єктами цивільних прав та різними предметами договорів оренди та мають різне правове регулювання. Отже, заборона встановлена п.14. Розділу Х Земельного кодексу України, не стосується земельних ділянок, за якими виданий державний акт на право власності на землю, що повністю узгоджується з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України за змістом якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Зазначений висновок суду також узгоджується з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» N 7 від 16 квітня 2004 року.

Доводи представника відповідача про наявність колізії норм, а саме між ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», якою передбачена в якості істотної умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та п.15 Розділу Х Земельного кодексу України, яким встановлена заборону на відчуження (купівлі-продажу, тощо) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки п.15 Розділу Х Земельного кодексу України стосується переходу права власності на земельну ділянку, а не передачі права оренди земельної ділянки, передбаченого ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

А тому доводи представника відповідача про невідповідність істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, встановленої ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» вимогам п.п.14,15 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України спростовуються зазначеними висновками суду та є необгрунтованими.

Відтак, враховуючи відсутність у договорах однієї істотної умови, визначеної ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання договору оренди землі площею 5,45 га від 21.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Обрій", зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.12.2010 року за №041036500111 та договору оренди землі площею 5,44 га від 01.09.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Обрій", зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 14 грудня 2010 року за № 04136500112, недійсними.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею та документально-підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст.8, 11, 57-61, 86, 88, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Обрій", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Бобринецькому районі, про визнання недійсними договорів оренди землі - задовольнити.

Договір оренди землі, укладений 21.07.2010 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Обрій», зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.12.2010 року за №041036500111, площею 5,45 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №042782, виданого 26.03.2002 року Бобринецькою Райдержадміністрацією для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнати недійсним.

Договір оренди землі, укладений 01.09.2010 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Обрій», зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.12.2010 року за №041036500112, площею 5,44 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №042782, виданого 26.03.2002 року Бобринецькою Райдержадміністрацією для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнати недійсним.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Обрій", ідентифікаційний код 30898762, що розташоване за адресою: с.Шляхове Бобринецького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 114,71 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Бондаренко