Постанова

від 17.09.2013 по справі 910/7665/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/7665/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Коршун Н.М.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Кордівська Н.С.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Край-2"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 17.06.2013 року.

у справі № 910/7665/13 (суддя: Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Край-2"

до Державного підприємства "Санаторний

комплекс "Пуща Озерна"

про стягнення 81 332, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2013 року припинено провадження у справі № 910/7665/13 в частині стягнення з державного підприємства "Санаторний комплекс "ПУЩА-ОЗЕРНА" пені в сумі 1.294,56 грн.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Санаторний комплекс "ПУЩА-ОЗЕРНА" (04075, м. Київ, 14-А Лінія; код ЄДРПОУ: 05907147, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; код ЄДРПОУ: 35231874, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 6.176,64 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 64 коп. - основного боргу; 226,12 (двісті двадцять шість) грн. 12 коп. - 3 % річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Край-2" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2013 року у справі №910/7665/13-змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Припинити провадження у справі №910/7665/13 в частині стягнення з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» пені в сумі 1294,56 грн.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (04075. м. Київ, Пуща-Водиця, 14-а лінія, код ЄДРПОУ 05907147; з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл.. м. Сквира. вул. Леніна. буд. 22, код ЄДРПОУ 35231874) 76584,85 грн. (Сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 85 копійок) - основного боргу, 3 452,88 грн. (Три тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 88 копійок) - трьох процентів річних та 1 720,50 грн. (Одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) - витрат по сплаті судового збору.».

Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25 грн. (Вісімсот шістдесят гривень 25 копійок).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 17.09.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між державним підприємством "Санаторний комплекс "ПУЩА-ОЗЕРНА", як замовником, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2", як постачальником, (далі - позивач) укладено договір від 14.02.2011 № 82 (далі - Договір) із протоколом узгодження розбіжностей до нього від 14.02.2011 (далі - Протокол розбіжностей).

Відповідно до предмету Договору позивач здійснює поставку соління в асортименті (далі - товар) у власність відповідача, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору). Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах передбачених Договором (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору зобов'язання за Договором виникають та виконуються лише у разі наявності та в межах відповідних бюджетних призначень.

Пунктом 2.4 Протоколу розбіжностей до Договору передбачено, що усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару.

01 липня 2011 року між сторонами даного спору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою останні внесли зміни до Додатку № 1 "Специфікації" до Договору та погодили асортимент та ціну товару.

Як вбачається з п. 10.6 Договору, останній набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Термін дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, якщо таке буде передбачено чинним законодавством (п. 10.7 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом даного позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76.584,85 грн., яка виникла внаслідок невиконання з боку останнього пункту 2.4 Договору, в редакції викладеній у Протоколі розбіжностей, а саме у зв'язку з неоплатою отриманого відповідачем товару за наступними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи: від 15.02.2011 № 1679, від 16.02.2011 № 1701, від 04.03.2011 № 2630, від 18.03.2011 № 3394, від 22.03.2011 № 3604, від 30.03.2011 № 4088, від 08.04.2011 № 4641, від 12.04.2011 № 4832, від 19.04.2011 № 5281, від 06.05.2011 № 6165, від 20.05.2011 № 6958, від 10.06.2011 № 7937, від 24.06.2011 № 8557, від 20.07.2011 № 9598, від 05.08.2011 № 10196, від 16.09.2011 № 12052, від 13.10.2011 № 13344, від 21.10.2011 № 13761, від 27.10.2011 № 14023, від 28.10.2011 № 14089, від 01.11.2011 № 14264, від 11.11.2011 № 14912, від 16.11.2011 № 15171, від 24.11.2011 № 15786, від 30.11.2011 № 16236, від 08.12.2011 № 16827, від 16.12.2011 № 17389, від 22.12.2011 № 17893, від 23.12.2011 № 18003, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380, від 04.01.2012 № 84.

Позивач, водночас, в підтвердження розміру заборгованості, надав суду акт звірки взаємних розрахунків здійсненого сторонами спору станом на 21.02.2013.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з видаткових накладних від 15.02.2011 № 1679 та від 16.02.2011 № 1701 поставка товару за ними здійснювалася на підставі договору від 17.02.2009 № 3050.

Поставка товару згідно видаткових накладних від 04.03.2011 № 2630, від 18.03.2011 № 3394, від 22.03.2011 № 3604, від 30.03.2011 № 4088, від 08.04.2011 № 4641, від 12.04.2011 № 4832, від 19.04.2011 № 5281, від 06.05.2011 № 6165, від 20.05.2011 № 6958, від 10.06.2011 № 7937, від 24.06.2011 № 8557, від 20.07.2011 № 9598, від 05.08.2011 № 10196, від 16.09.2011 № 12052, від 13.10.2011 № 13344, від 21.10.2011 № 13761, від 27.10.2011 № 14023, від 28.10.2011 № 14089, від 01.11.2011 № 14264, від 11.11.2011 № 14912, від 16.11.2011 № 15171 здійснювалася на підставі договору від 14.02.2011 № 76.

Відповідно до видаткових накладних від 24.11.2011 № 15786, від 30.11.2011 № 16236, від 08.12.2011 № 16827, від 22.12.2011 № 17893, товар був поставлений на виконання договору від 01.11.2011 № 123.

Товар за видатковою накладною від 23.12.2011 № 18003 був поставлений на підставі договору від 14.02.2011 № 83.

Поставка товару позивачем відповідачеві була здійсненна на виконання Договору від 14.02.2011 № 82, який вказано позивачем як підстава позову, лише за наступними видатковими накладеними: від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380. Загальна вартість поставленого товару за вказаними видатковими накладними становить 6176,64 грн.

Щодо видаткової накладної від 04.01.2012 № 84, підставою поставки товару за якою вказано Договір від 14.02.2011 № 82, то товар за нею поставлено позивачем відповідачеві після закінчення дії Договору, а в підтвердження того, що його термін дії продовжено за взаємною згодою сторін спору жодних доказів суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару за видатковою накладною від 04.01.2012 № 84 здійснено поза межами дії Договору, а тому вказана видаткова накладна не приймається судом як належний доказ поставки товару за Договором від 14.02.2011 № 82.

В матеріалах даної справи містяться засвідчені копії наступних договорів, на підставі яких здійснено поставку товарів за частиною вищевказаних видаткових накладних, а саме: від 14.02.2011 № 76, від 14.02.2011 № 83, від 01.11.2011 № 123.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано не взяв до уваги відповідні видаткові накладні, згідно яких поставлено товар на підставі договорів від 14.02.2011 № 76, від 14.02.2011 № 83, від 01.11.2011 № 123, оскільки підставою на якій ґрунтується позовна вимога є Договір від 14.02.2011 № 82.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивачем, до початку розгляду даної справи по суті, не подано до суду відповідних заяв (клопотань) про зміну підстав позову, що призвело б, у даному випадку, до збільшення позовних вимог та їх об'єднання із вимогою, яка ґрунтується на Договорі від 14.02.2011 № 82, а відтак позивач при цьому не позбавлений права звернутися до господарського з новим позовом у загальному порядку.

Відносно акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.02.2013, суд зазначає, що у розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин даної справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджується видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284 та від 29.12.2011 № 18380 у сумі 6.176,64 грн.

Як вбачається з з матеріалів справи, відповідач про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 6.176,64 грн. за видатковими накладними, згідно яких поставлено товар на підставі Договору від 14.02.2011 № 82, не заперечує.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості у сумі 6.176,64 грн. за видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284 та від 29.12.2011 № 18380, сторонами спору не подано.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений на виконання Договору, але не оплачений товар підлягає задоволенню частково у сумі 6.176,64 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання за Договором, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3452,88 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості підтверджується видатковими накладними від 16.12.2011 № 17389, від 28.12.2011 № 18284, від 29.12.2011 № 18380, тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 257,54 грн., за наступним розрахунком суду першої інстанції, перевіреного колегією суддів, здійсненого в межах нарахувань позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаними видатковими накладними.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 1294,56 грн., від якої позивач відмовився, надавши суду відповідну заяву, підписану його представником. Суд першої інстанції перевіривши повноваження представника позивача на наявність в останнього права на відмову від позовних вимог, дійшов цілком вірного висновку, що заява позивача про відмову від позову в частині пені підлягає задоволенню, а провадження в цій частині підлягає припиненню, в порядку встановленому п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/7665/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/7665/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Коршун Н.М.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 19.09.2013 року.