Рішення

від 19.09.2013 по справі 917/1622/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. Справа №917/1622/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгпродукт", м. Київ

до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 371816,28 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Мартинюк О.С., довіреність №3 від 19.07.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (20.09.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 371816,28 грн., з них: 355588,70 грн. - основна заборгованість за договором поставки № 58 від 04 квітня 2013 року; 13432,13 грн. - пені та 2795,45 грн. - 3% проценти річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 58 від 04.04.2013 р.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, в попередньому судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнає, проти стягнення пені та 3% річних заперечує з мотивів зазначених у даному відзиві (а.с. - 93), зокрема, посилається на неукладеність договору.

18.09.2012р. на адресу суду надійшло письмове клопотання №188/01-17 відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника. Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує. Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи, що єдиною причиною, на яку посилається відповідач у обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, є неможливість явки у засідання представника у зв'язку з відрядженням, участь представника відповідача у попередньому судовому засіданні (у якому справа розглядалася по суті), надання відзиву на позов та його підтримання представником у минулому засіданні, з метою уникнення затягування судового процесу без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

04.04.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки № 58 (арк. справи 31-33, оригінал оглянуто у засіданні), згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність покупцю м'ясну сировину, надалі - «товар», а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, товар поставляється партіями згідно замовлень, надалі - «Замовлення» покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення складається покупцем в 2-х примірниках і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв'язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки. Пунктами 2.6 та 2.8 передбачено, що письмове замовлення підписується обома сторонами договору та замовлення є додатком №1 до договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна на товар є договірною та встановлюється відповідно до погоджених Покупцем та постачальником специфікацій, прайс-листів, замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію товару. Загальна вартість Договору складається з вартостей усіх поставок за період дії Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата кожної партії товару здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

Обов'язки сторін визначені розділом 5 даного договору, зокрема позивач зобов'язаний поставити і передати товар покупцю не пізніше п'яти днів з дати отримання та погодження замовлення (п.5.1.1. Договору), а відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару відповідно до умов розділу 3,4 цього договору (п. 5.3.2 Договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов договору, відповідно до наданих позивачем видаткових накладних відповідачу було передано товар на загальну суму 597225,60 грн. та виставлено відповідні рахунки на оплату (копії документів - арк.36-37, 40-41, 44-47, 50-51, 54-57, 60-61 справи, оригінали оглянуто у засіданні).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 34-35, 38-39, 42-43, 48-49, 52-53, 58-59).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, але не оплатив його в повному обсязі у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 355 588,70 грн.

Як повідомив представник позивача у судовому засіданні, при складанні позовної заяви, була допущена арифметична помилка, а саме: не правильно зазначена сума здійснених відповідачем проплат. Так, до суми проплат (243280,70 грн.) помилково включена проплата на суму 1643,80 грн. по накладній, яка не є предметом позову. Таким чином, загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлений товар складає 241 636,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач 22.07.2013 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати кошти у сумі 355 588,70 за отриману продукцію (а.с. - 80-81). За даними позивача, станом на 02.08.2013 р. відповіді на претензію позивач не отримав, кошти відповідачем не сплачено.

Крім того, п. 7.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше ніж вартість товару за замовленням.

На підставі викладеного позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13432,13 грн. пені, а також на підставі ст.625 ЦК України - 2795,45 грн. 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 371816,28 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 355588,70 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та посилання на договір №58 від 04.04.2013р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки на оплату товару, докази часткової оплати товару відповідачем з посиланням на виставлені рахунки, які , в свою чергу, містять посилання на договір №58 від 04.04.2013р., гарантійний лист відповідача, податкові накладні , копії яких додані до заперечень на відзив на позовну заяву та які також містять посилання на договір поставки №58). Видаткова накладна №857 від 05.04.2013р. не містить посилання на договір №58, натомість посилання на цей договір містить рахунок №857 від 05.04.2013р. до цієї накладної, при цьому дану поставку відповідачем оплачено 16.04.2013р. саме з посиланням на рахунок №857 від 05.04.2013р. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що у спірний період між сторонами не було укладено жодних інших договорів поставки м"яса. Крім того, факт наявності заборгованості та її розмір підтверджується також складеним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.2013р., який містить посилання на договір №58 від 04.04.2013р. (копія - в матер.справи).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора ІПС "Законодавство", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 13432,13 грн. та 2795,45 грн. 3% річних.

Заперечення відповідача стосовно вимог про стягнення пені та 3% річних, з посиланням на те, що він вважає даний договір неукладеним, оскільки в Договорі не погоджено усі істотні умови договору поставки є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. До того ж, визнання договору неукладеним неможливе за результатами його виконання. У накладних, податкових накладених та рахунках на оплату продукції вказано посилання на договір №58 від 04.04.2013р., номенклатура тоавру, одиниця виміру, ціна, загальна вартість, кількість товару. Відповідно до п.5.2 договору, зобов'язання постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості та якості товару вважаються виконаними з моменту одержання покупцем товару і підписання видаткової накладної чи оформлення інших аналогічних документів, що засвідчують факт передачі товару.

Посилання відповідача на те, що дана позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, спростовуються наданими позивачем доказами (наказ про призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора Дмитренка І.В. від 27.05.2013р., наказ про призначення заступника директора від 01.08.2011р. №4-К).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський мясокомбінат"(36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, р/р 26009171354001 в КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00424214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгпродукт" (адреса юридична: 03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5; адреса поштова: 37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Піонерська, 64, код ЄДРПОУ 37739874, інші реквізити не відомі) - 355 588,70 грн. основного боргу, 13432,13 грн. пені, 2795,45 грн. 3% річних та 7436,33 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2013 р.

Суддя О.С. Мацко