Постанова

від 13.09.2013 по справі 809/2327/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2013 р. Справа № 809/2327/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Дякун М.М.

за участю:

представників позивача - Вінтонів О.М., Медвідь О.І., Огнистого Ю.В.,

представника відповідача - Урядко Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія"

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222200 та №0000232200 від 21.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222200 та №0000232200 від 21.05.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інвесттрейд» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року відповідачем встановлено порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року №288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, п. 5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1. пп. 7.4.5, 11.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Результати перевірки оформлені актом №688/220/34535868 від 25.04.2013 року, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000222200 та №0000232200 від 21.05.2013 року, якими визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 35521 грн., та, відповідно, з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 44401 грн.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків відповідача, а саме, що поставка товару - цукру білого в мішках позивачу по ланцюгу постачання є неможливою оскільки у контрагентів 3 (третьої) ланки постачання відсутні виробничі потужності, а відповідно й поставка між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Інвесттрейд» цукру білого в мішках за усною домовленістю є операцією без мети настання реальних наслідків. Також, податковому органу не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення цукру білого в мішках, бухгалтерські журнали ордерів, дані складського обліку, що говорить про безтоварність вищевказаних операцій.

Проте, правомірність включення ТОВ «Галицька торгова компанія» суми затраченої на придбання цукру білого в мішках до складу витрат, а також віднесення до податкового кредиту суми сплаченого податку, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, в тому числі податковою накладною, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства не підтверджені жодними доказами, носять суб'єктивний характер, оскільки побудовані на припущеннях, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000222200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 35521,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28417,00 грн., та за штрафними санкціями в сумі 7104,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000232200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 44401 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 35521,00 грн., та за штрафними санкціями в сумі 8880,00 грн., є нечинними та підлягають скасуванню.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що господарська операція з поставки цукру носила реальний характер, що додатково підтверджується наступною реалізацією товару кінцевому споживачу, а тому віднесення затрат на придбання товару до валових витрат та формування податкового кредиту по даній операції є правомірним.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2013 року, юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» зареєстроване 24.09.2006 року (а.с.15). Позивач перебуває на обліку в Долинській об'єднаній державній податковій інспекції в Івано-Франківській області, та відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, за № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - ПК України) є платником податків та зборів.

З 12 квітня 2013 року по 18 квітня 2013 року Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилася позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Інвесттрейд» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом №688/220/34535868 від 25.04.2013 року (надалі також - Акт). В Акті відображені, а саме: порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року №288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 - прийнято до виконання документи та операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам; п. 5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 35521 грн., в.т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 35521 грн.; пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1. пп. 7.4.5, 11.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість за липень 2010 року на суму 28417 грн., (а.с.18-30).

В результаті виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 21.05.2013 року за №0000222200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 35521,00 грн., з яких 28417,00 грн., - за основним платежем та 7104,00 грн., - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 21.05.2013 року за №0000232200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 44401,00 грн., з яких 35521 грн., - за основним платежем та 8880,00 грн., - за штрафними санкціями.

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносини з приводу формування податкового кредиту і валових витрат до 01.01.2011 року були врегульовані положеннями Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а з 01.01.2011 року Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданих Законів.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладені у акті перевірки від 25.04.2013 року, щодо відсутності товарності операцій між ТОВ «Інвесттрейд» і товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія", судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону чинного на час придбання товару) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток підприємств мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

На підставі усної домовленості між ТзОВ «Інвесттрейд» та ТзОВ «Галицька торгова компанія», оформленої видаткової накладної №1486 від 19 липня 2010 року, податкової накладної №1486 від 19 липня 2010 року ТзОВ «Інвесттрейд» продав, а позивач придбав товар «Цукор білий в мішках» в кількості 22 тони, вартістю 170500,00 грн., в тому числі ПДВ - 28416,67 грн. Факт оплати не заперечувався сторонами та підтверджується копією платіжного доручення №1946 від 19.07.2010 року (а.с.33-35).

Представник відповідача звертав увагу суду, що між сторонами не укладався будь-який письмовий правочин, який б підтверджував умови та порядок купівлі-продажу цукру, що, на думку відповідача, теж можна вважати однією із ознак безтоварності операції.

Суд зазначає, що чинним законодавством, яке врегульовує цивільні та господарські правовідносини не передбачений обов'язок щодо укладення письмової форми договору купівлі-продажу продовольчої групи товарів, в тому числі цукру білого в мішках. Відтак волевиявлення сторін щодо укладення договору купівлі-продажу підтверджується видатковою накладною та платіжним дорученням.

Поставку товару, згідно із представленими документами здійснювала фізична особа - підприємець ОСОБА_5, на підставі Договору - заявки на перевезення вантажу №б/н від 28.06.2010 року (а.с.98). Факт поставки товару підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №025892 від 16.07.2010 року, товарно-транспортною накладною ВГ №00448 від 19.07.2010 року, актом виконаних робіт від 20.07.2010 р., квитанцією до прибуткового касового ордера №8 від 21.07.2010 року (а.с.37-40).

Саме транспортування здійснювалося вантажним автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Отримання товару підтверджується випискою з журналу видачі довіреностей, прийомним актом №ГТ-0005730 від 21.07.2010 року, відомістю по відданим на реалізацію ТМЦ з 21.07.2010 року по 16.08.2010 року, журналом-ордером і Відомістю по рахунку за 21.07.2010 рік, журналом проводок за 21.07.2010 року, відомістю з реалізації цукру покупцям з 21.07.2010., по 16.08.2010., а також розхідними накладними за період з 22.07.2010 року по 12.08.2010 року (а.с.51-60, 99-111).

Вищенаведена операція відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (рядок 34), в свою чергу ТОВ «Інвесттрейд» свої податкові зобов'язання відобразив в Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (рядок 44) (а.с.41-50).

Таким чином, досліджені судом письмові докази та встановлені обставини підтверджують реальність та товарність господарських операцій по придбанню цукру між ТОВ «Інвесттрейд» та ТзОВ «Галицька торгова компанія», а також зміни, що відбулися в структурі активів та зобов'язань останнього.

Як встановлено судом, в основу висновків відповідача про нереальність господарських операцій та прийняття позивачем документів, що порушують публічний порядок, взято матеріали перевірки ДПІ в Рогатинському районі по ТОВ «Інвестрейд» (ідн. код 36696400), а саме: акт від 23.11.2012 року №602/221/36696400 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвесттрейд» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі» (ідн. код. 35154423) за липень 2010 року та податкових зобов'язань за липень 2010 року; а також акт ДПІ в Рогатинському районі від 01.08.2012 року №372/152/35154423 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі» (код ЄДРПОУ 35154423) з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 р., та вересень 2010 року.

При дослідженні судом вказаних актів невиїзних документальних перевірок ДПІ в Рогатинському районі, встановлено, що податковий орган дійшов висновку, а саме: про неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції та ведення господарської діяльності ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі» (значиться як контрагент безпосереднього постачальника позивача - ТОВ «Інвесттрейд» в липні 2010 року), відтак неможливість ТОВ «Інвесттрейд» отримувати від ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі» товар в липні 2010 року на суму 22365227,00 грн.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати від здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Інвесттрейд» «цукру білого в мішках» в липні 2010 року.

При цьому, суд звертає увагу, що за результатами вказаних перевірок податковим органом не досліджувалися взаємовідносини ТОВ «Інвесттрейд» з іншими господарюючими суб'єктами, як і не досліджувався (в актах відсутнє визначення) який саме товар чи, що саме придбавав ТОВ «Інвесттрейд» в ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі». Представник відповідача, з цього приводу, жодних спростувань суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача від 23.11.2012 року (а.с.71-74) не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на нього як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат є безпідставним.

В своїх запереченнях відповідач окрім вищезазначеного, посилався на те, що під час перевірки на прохання надати до перевірки товарно-транспортну накладну на перевезення, бухгалтерські журнали ордери, а також дані складського обліку посадова особа позивача відмовилася.

З цього приводу суд зазначає, що порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульований наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року №34/18772 (надалі - Порядок).

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 5.2. пункту 5 Порядку у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Враховуючи вищенаведений нормативний акт, суд зазначає, що в матеріалах перевірки Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (Акт від 25.04.2013р.) жодним чином не відображено факту відмови від надання копій документів у спосіб, який визначений Порядком.

За наведених підстав доводи представника відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Взяті відповідачем за основу результати невиїзних документальних перевірок ДПІ в Рогатинському районі від 01.08.2012 року та від 23.11.2012 року, не можуть слугувати належним доказом для висновків щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвесттрейд», оскільки ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не досліджувались податковим органом належним чином, в тому числі не досліджувався предмет товару, який поставлявся та вичерпне коло постачальників такого товару за спірний період, відтак такі правовідносини не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть вважатись належними та допустимими для підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000222200 та №0000232200 від 21.05.2013 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (ідентифікаційний код 34535868) сплачений судовий збір в сумі 799 (Сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 23 копійки, згідно з платіжним дорученням №2282 від 22.07.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2013 року.