Постанова

від 05.09.2013 по справі 826/12219/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 11:57 № 826/12219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Заярний М. Ю., довіреність б/н, від 16.07.13 р.;

від позивача: Архипчук Л. А., довіреність б/н, від 16.07.13 р.;

від відповідача: Мазніченко О. В., довіреність №80, від 13.08.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2013 р., про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.03.2013 р. №0002402207, 0002412207, 0002422207.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НВЦ Електропромторг" (код за ЄДРПОУ 37515907) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "НВЦ Електропромторг" (код за ЄДРПОУ 37515907) за період з 01.01.09 р. по 30.06.12 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн" (код за ЄДРПОУ 36581663) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "НВЦ Електропромторг" (код за ЄДРПОУ 37515907) за період з 01.01.09 р. по 30.06.12 р. №784/22.7-36581663 від 12.03.2013 р. (надалі - Акт перевірки №784/22.7-36581663).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №784/22.7-36581663, позивачем порушено вимоги: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. на загальну суму 102537,00 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 на суму 23437,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 65726,00 грн. за жовтень 2011 року.

На підставі вказаного Акту перевірки №784/22.7-36581663 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002412207 від 26.03.2013 р. (надалі - ППР №0002412207), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 102537,00 грн., з яких 102537,00 грн. - за основним платежем; №0002402207 від 26.03.2012 р. (надалі - ППР №0002402207), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29296,00 грн., з яких 23437,00 грн. - за основним платежем, а 5859,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002422207 від 26.03.2012 р. (надалі - ППР №0002422207), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65726,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн" зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.07.2009 р., взято на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 10.07.2009 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 15.07.2009 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Електропромторг", як виконавцем, були укладені попередні договори №1507 від 15.07.2011 р., №1508 від 15.08.2011 р. та №1709 від 17.09.2011 р., відповідно до умов яких, сторони зобов'язуються в майбутньому (за договором №1507 - до 01.08.2011 р., за договором №1508 - до 01.09.2011 р., за договором №1709 - до 03.10.2011 р.) укласти договір про виготовлення продукції з давальницької сировини, в якому виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню теплообмінного обладнання. ТОВ "НВЦ "Електропомторг" зобов'язується до моменту підписання основного договору про виготовлення продукції з давальницької сировини придбати необхідні для проведення робіт матеріали, а саме: плити стальні для виготовлення корпусів, шпильки, гайки, фланці, труби, кутники, фарбу, розчинники та ін. ТОВ "Функе Юкрейн" до моменту підписання основного договору про виготовлення продукції з давальницької сировини зобов'язується передати на склад ТОВ "НВЦ "Електропромторг" давальницьку сировину (пластини до теплообмінників).

На виконання умов попередніх договорів №1507 від 15.07.2011 р., №1508 від 15.08.2011 р. та №1709 від 17.09.2011 р. позивачем було передано ТОВ "НВЦ "Електропромторг" давальницьку сировину (пластини) на загальну суму 425158 грн., що підтверджується актами приймання-передачі давальницьких матеріалів №8/08 від 25.07.2011 р., №9/09 від 25.08.2013 р., №10/10 від 20.09.2011 р., а також товарно-транспортними накладними №083109 від 25.07.2011 р., №083109 від 25.08.2011 р., №083110 від 20.09.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та ТОВ "НВЦ "Електропромторг", як виконавцем на виконання умов попередніх договорів №1507 від 15.07.2011 р., №1508 від 15.08.2011 р. та №1709 від 17.09.2011 р. були укладені договори про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р., відповідно до умов яких, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію (теплообмінники), а замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт. Загальна вартість робіт за даними договорами складає 534975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89162,62 грн. (за Договором №08/08/11 від 01.08.2011 р. - 71991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11998,56 грн.; за Договором №09/09/11 від 01.09.2011 р. - 184539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30756,57 грн.; за Договором №10/10/11 від 03.10.2011 р. - 278444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46407,49 грн.).

На виконання умов договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р. ТОВ "НВЦ "Електропромторг" виготовило для позивача товар (теплообмінники) на загальну суму 534975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89162,62 грн., що підтверджується: актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.08.2011 р. та актом здачі-приймання робіт №13 від 01.08.2011 р. - на суму 71991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11998,56 грн.; актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.09.2011 р. та актом здачі-приймання робіт №09/09/11 від 01.09.2011 р. - суму 184539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30756,57 грн.; актом прийому-передачі виконаних робіт від 03.10.2011 р. та актом здачі-приймання робіт №03/10/11 від 03.10.2011 р. - 278444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46407,49 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "НВЦ "Електропромторг" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 534975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89162,62 грн. (№ 13 від 01.08.2011 р. - на суму 71991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11998,56 грн.; №6 від 01.09.2011 р. - на суму 184539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30756,57 грн.; №3 від 03.10.2011 р. - 278444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46407,49 грн..).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт реальності правочинів, а саме, договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р. підтверджується також звітами про використані матеріали та товарно-транспортними накладними, за якими транспортувався виготовлений товар (теплообмінники).

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "НВЦ "Електропромторг" був належним чином зареєстрований як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за серпень-жовтень 2011 року, податковими деклараціями з податку на прибуток за третій та четвертий квартали 2011 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відносно оплати позивачем, наданих ТОВ "НВЦ "Електропромторг", послуг судом встановлено наступне.

Між позивачем, як продавцем, та ТОВ "НВЦ "Електропромторг", як покупцем, були укладені договори поставки №11 від 01.08.2011 р., №12 від 01.09.2011 р. та №13 від 03.10.2011 р., відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (теплообмінники) в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна товару за цими договорами складає 518725,71 грн. (за Договором №11 від 01.08.2011 р. - на суму 114614,80 грн.; за Договором №12 від 01.09.2011 р. - на суму 264782,34 грн.; за Договором №13 від 03.10.2011 р. - на суму 139328,57 грн.).

Факт виконання умов, зазначених вище договорів поставки №11 від 01.08.2011 р., №12 від 01.09.2011 р. та №13 від 03.10.2011 р. підтверджується відповідними рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи те, що у позивача та ТОВ "НВЦ "Електропромторг" виникли зустрічні грошові зобов'язання між ними були підписані протоколи зарахування зустрічних вимог №10 від 30.09.2011 р. та №11 від 31.10.2011 р., відповідно до яких з дати підписання цих протоколів ТОВ "Функе-Юкрейн" вважається таким, що виконало свої зобов'язання перед ТОВ "НВЦ "Електропромторг" щодо оплати ТМЦ згідно актів виконаних робіт №09/09/11 від 01.09.2011 р. - в розмірі 179895,44 грн., в т.ч. ПДВ 29982.57 грн., та №03/10/11 від 03.10.2011 p. - в розмірі 266838,93 грн., в т.ч. ПДВ 44473,16 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач на виконання умов договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р. були перераховані кошти в розмірі 11606,00 грн., що підтверджується, належним чином засвідченою, банківською випискою.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВЦ "Електропромторг" (код ЄДРПОУ 37515907) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 24.01.2011 р. по 31.10.2011 p. від 02.08.2012 року №501/2240/37515907, Протокол допиту обвинуваченого - ОСОБА_4, складеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві Новачук С.А. 25.05.2012 р., як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "НВЦ "Електропромторг", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання попередніх договорів №1507 від 15.07.2011 р., №1508 від 15.08.2011 р. та №1709 від 17.09.2011 р. та договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р. недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "НВЦ "Електропромторг", не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "НВЦ "Електропромторг", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "НВЦ "Електропромторг", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що товар (теплообміннки), отриманий за договорами про виготовлення продукції з давальницької сировини №08/08/11 від 01.08.2011 р., №09/09/11 від 01.09.2011 р. та №10/10/11 від 03.10.2011 р., окрім ТОВ "НВЦ "Електропромторг" також реалізовувався ТОВ "Авіс Трейд" та ТОВ "Інжиніринг груп ЛТД", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими та податковими накладними, а також відповідними банківськими виписками. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначений товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "НВЦ "Електропромторг" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: заниження податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. на загальну суму 102537,00 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 на суму 23437,00 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 65726,00 грн. за жовтень 2011 року.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 р. № 0002402207, №0002412207, №0002422207.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.03.2013 р. № 0002402207, 0002412207, 0002422207.

3. Судові витрати в сумі 1976,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе-Юкрейн" (ідентифікаційний номер 36581663) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.09.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко