Ухвала

від 07.10.2014 по справі 826/12219/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12219/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Бєлової Л.В., Грибан І.О. Чайка О.С. Івженко К.В. Галики О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Функе-Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Функе-Юкрейн» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 №№ 0002402207, 0002412207, 0002422207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.03.2013 №№ 0002402207, 0002412207, 0002422207.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 26.02.2013 по 04.03.2013 співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Функе-Юкрейн» (код ЄДРПОУ 36581663) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «НВЦ Електропромторг» (код ЄДРПОУ 37515907) за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. на загальну суму 102 537,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 23 437,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 65 726,00 грн. за жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 12.03.2013 № 784/22.7-36581663 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002412207 від 26.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 102 537,00 грн., з яких 102 537,00 грн. - за основним платежем; № 0002402207 від 26.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 296,00 грн., з яких 23 437,00 грн. - за основним платежем, та 5 859,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002422207 від 26.03.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 726,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Функе-Юкрейн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Електропромторг», як виконавцем, були укладені попередні договори № 1507 від 15.07.2011, № 1508 від 15.08.2011 та № 1709 від 17.09.2011, відповідно до умов яких, сторони зобов'язуються в майбутньому (за договором № 1507 - до 01.08.2011, за договором № 1508 - до 01.09.2011, за договором № 1709 - до 03.10.2011) укласти договір про виготовлення продукції з давальницької сировини, в якому виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню теплообмінного обладнання. ТОВ «НВЦ «Електропомторг» зобов'язується до моменту підписання основного договору про виготовлення продукції з давальницької сировини придбати необхідні для проведення робіт матеріали, а саме: плити стальні для виготовлення корпусів, шпильки, гайки, фланці, труби, кутники, фарбу, розчинники та ін. ТОВ «Функе Юкрейн» до моменту підписання основного договору про виготовлення продукції з давальницької сировини зобов'язується передати на склад ТОВ «НВЦ «Електропромторг» давальницьку сировину (пластини до теплообмінників).

На виконання умов попередніх договорів № 1507 від 15.07.2011, № 1508 від 15.08.2011 та № 1709 від 17.09.2011 позивачем було передано ТОВ «НВЦ «Електропромторг» давальницьку сировину (пластини) на загальну суму 425 158 грн., що підтверджується актами приймання-передачі давальницьких матеріалів № 8/08 від 25.07.2011, № 9/09 від 25.08.2013, № 10/10 від 20.09.2011, а також товарно-транспортними накладними № 083109 від 25.07.2011, № 083109 від 25.08.2011, № 083110 від 20.09.2011.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», як виконавцем на виконання умов попередніх договорів № 1507 від 15.07.2011, № 1508 від 15.08.2011 та № 1709 від 17.09.2011 були укладені договори про виготовлення продукції з давальницької сировини № 08/08/11 від 01.08.2011, № 09/09/11 від 01.09.2011 та № 10/10/11 від 03.10.2011, відповідно до умов яких, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію (теплообмінники), а замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт. Загальна вартість робіт за даними договорами складає 534 975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89 162,62 грн. (за Договором № 08/08/11 від 01.08.2011 - 71 991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11 998,56 грн.; за Договором № 09/09/11 від 01.09.2011 - 184 539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30 756,57 грн.; за Договором № 10/10/11 від 03.10.2011 - 278 444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46 407,49 грн.).

На виконання умов договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини № 08/08/11 від 01.08.2011, № 09/09/11 від 01.09.2011 та № 10/10/11 від 03.10.2011 ТОВ «НВЦ «Електропромторг» виготовило для позивача товар (теплообмінники) на загальну суму 534 975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89 162,62 грн., що підтверджується: актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.08.2011 та актом здачі-приймання робіт № 13 від 01.08.2011 - на суму 71 991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11 998,56 грн.; актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.09.2011 та актом здачі-приймання робіт № 09/09/11 від 01.09.2011 - на суму 184 539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30 756,57 грн.; актом прийому-передачі виконаних робіт від 03.10.2011 та актом здачі-приймання робіт № 03/10/11 від 03.10.2011 - 278 444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46 407,49 грн.

На користь позивача ТОВ «НВЦ «Електропромторг» були оформлені податкові накладні на загальну суму 534 975,71 грн., в т.ч. ПДВ 89 162,62 грн. (№ 13 від 01.08.2011 р. - на суму 71 991,34 грн., в т.ч. ПДВ 11 998,56 грн.; № 6 від 01.09.2011 - на суму 184 539,44 грн., в т.ч. ПДВ 30 756,57 грн.; № 3 від 03.10.2011 - 278 444,93 грн., в т.ч. ПДВ 46 407,49 грн.), які містять всі необхідні реквізити для первинних документів, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім цього, на підтвердження реальності укладених договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини № 08/08/11 від 01.08.2011, № 09/09/11 від 01.09.2011 та № 10/10/11 від 03.10.2011 позивачем надано звіти про використані матеріали та товарно-транспортні накладні, за якими транспортувався виготовлений товар (теплообмінники).

Що стосується оплати позивачем послуг, наданих ТОВ «НВЦ «Електропромторг», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Між позивачем, як продавцем, та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», як покупцем, були укладені договори поставки № 11 від 01.08.2011, № 12 від 01.09.2011 та № 13 від 03.10.2011, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (теплообмінники) в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна товару за цими договорами складає 518 725,71 грн. (за Договором № 11 від 01.08.2011 - на суму 114 614,80 грн.; за Договором № 12 від 01.09.2011 - на суму 264 782,34 грн.; за Договором № 13 від 03.10.2011 - на суму 139 328,57 грн.).

Факт виконання умов, зазначених вище договорів підтверджується відповідними рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними.

Враховуючи те, що у позивача та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» виникли зустрічні грошові зобов'язання між ними були підписані протоколи зарахування зустрічних вимог № 10 від 30.09.2011 та № 11 від 31.10.2011, відповідно до яких з дати підписання цих протоколів ТОВ «Функе-Юкрейн» вважається таким, що виконало свої зобов'язання перед ТОВ «НВЦ «Електропромторг» щодо оплати ТМЦ згідно актів виконаних робіт № 09/09/11 від 01.09.2011 - в розмірі 179 895,44 грн., в т.ч. ПДВ 29 982.57 грн., та № 03/10/11 від 03.10.2011 - в розмірі 266 838,93 грн., в т.ч. ПДВ 44 473,16 грн.

Крім цього, товар (теплообміннки), отриманий за договорами про виготовлення продукції з давальницької сировини № 08/08/11 від 01.08.2011, № 09/09/11 від 01.09.2011 та № 10/10/11 від 03.10.2011, окрім ТОВ «НВЦ «Електропромторг» також реалізовувався ТОВ «Авіс Трейд» та ТОВ «Інжиніринг груп ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими та податковими накладними, а також відповідними банківськими виписками.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач, зокрема, посилається на Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (код ЄДРПОУ 37515907) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 24.01.2011 по 31.10.2011 від 02.08.2012 № 501/2240/37515907, Протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_7, складеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві Новачук С.А. 25.05.2012, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «НВЦ «Електропромторг».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На момент здійснення вищевказаних господарських операцій юридична особа ТОВ «НВЦ Електропромторг» була зареєстрована у визначеному законом порядку та не була припинена згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б могли ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ТОВ «НВЦ Електропромторг». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи даних підприємств.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 №№ 0002402207, 0002412207, 0002422207.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Л.В. Бєлова І.О. Грибан

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бєлова Л.В.

Грибан І.О.