Постанова

від 18.09.2013 по справі 820/5571/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р. № 820/5571/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Загребельному В.І

за участю:

представника позивача - Лантрат А.В.

представника відповідача - Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000074200 від 13.03.2013, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було зменшено суму від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 175333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000084200 від 13.03.2013 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. ;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000094200 від 13.03.2013 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток, код платежу 11020300, на суму 334060,50 грн., з яких 222707,00, грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 111353,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000104200 від 13.03.2013 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 287553,00 грн., з яких 191702,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими ) санкціями -95851,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів не погоджується та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000074200 від 13.03.2013 р. , №0000084200 від 13.03.2013 р., №0000094200 від 13.03.2013 р., №0000104200 від 13.03.2013 р. не заснованими на належних нормах Податкового кодексу України, фактичних обставинах та матеріалах справи і без урахування всіх обставин, що мають істотне значення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими що прийняті при помилковому тлумаченні фахівцями відповідача норм чинного цивільного, господарського і податкового законодавства України, а також такими, що прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України, Податкового кодексу України, що реально і дійсно спричинили порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача - платника податків, а від так підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" (далі - ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.01.2001 р., перебуває на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності за КВЕД є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, паркування, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: з ТОВ "Янтарь" (код ЄДРПОУ 31236236) податку на прибуток за 9 місяців 2012 рік та податку на додану вартість за вересень 2012 р., ФОП ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) по податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 р.

Результати перевірки оформлені актом № 115/42-013/31340536 від 26.02.2013 р. (т.1 а.с. 12-52)

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" встановлено порушення:

-198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 210702,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2012 на суму 19000,0 грн., квітень 2012 р. на суму 9400,0 грн., червень 2012 р. на суму 25667,0 грн., липень 2012 р. на суму 49637,0 грн., серпень 2012 р. на суму 35812,0 грн., вересень 2012 р. на суму 29228,0 грн., жовтень 2012 р. на суму 41958,0 грн.

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1 та п.п. 138.8.1, п. 183.8 ст.138 Податкового Кодексу України , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на 19950,0 грн. за 1 квартал 2012 року, на 158701,0 грн. за 9 місяців2012 р., а саме, за за 3 квартал 2012 року, на 44056,0 грн. за 2012 рік, а саме за 4 квартал 2012 р., а також занижено по податку на прибуток об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 1 півріччя 2012 р., в тому числі за 2 квартал 2012 р. на суму 175333,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 115/42-013/31340536 від 26.02.2013 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення - рішення №0000074200 від 13.03.2013 р. , №0000084200 від 13.03.2013 р., №0000094200 від 13.03.2013 р., №0000104200 від 13.03.2013 р.

Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення Міністерства доходів і зборів України №5695/6/99-99-10-01-15 від 26.06.2013 р. про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення - рішення №0000074200 від 13.03.2013 р. , №0000084200 від 13.03.2013 р., №0000094200 від 13.03.2013 р., №0000104200 від 13.03.2013 р. та рішення ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС , прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення 198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.201.10. ст.201, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1 та п.п. 138.8.1, п. 183.8 ст.138 Податкового Кодексу України Податкового Кодексу України стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані порушення, а саме: акт перевірки ТОВ "Янтарь" № 607/15-314/31236236 від 29.11.2012 р. , складений Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та акт перевірки ФОП ОСОБА_3 №3287/17-221/НОМЕР_1 від 25.12.2012 р. складений Західною МДПІ м. Харкова Харківської області .

Однак суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки № 115/42-013/31340536 від 26.02.2013 р., виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "Янтарь" був укладений договір купівлі-продажу товарів №1602 від 16.02.2012 року, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне) на умовах, передбачених цим Договором. (т.1. 105-106)

Згідно з пунктами 1.2.2 та 1.2.3 зазначеного договору, кількість та ціна товару зазначаються в накладних та специфікаціях, які є невід"мною частиною договору. (т.1 107-124).

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 2.2 Договору поставка борошна житнього здійснювалась покупцем зі складу продавця.

Відповідно до пункту 3.2 договору право власності на товар до покупця переходить з моменту передачі товару та підписання накладних.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ "Янтарь" протягом вересня 2012 р. передало у власність ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" борошно житнє обдиране на загальну суму 60770,89., у тому числі ПДВ 10128,48 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №РН-07093 та №РН-07095 від 07.09.12 р. та податковими накладними: №3та №4 від 07.09.12 р. (т.1 127,128,131,132).

Зобов"язання з оплати сировини були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ "Янтарь" безготівкових коштів на загальну суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за вересень 2012 року (т.1 а.с.136-152).

Транспортування борошна від продавця здійснювалось ПП ОСОБА_4 на підставі договору №06 укладеного 01.01.2012 року з ПрАТ"Хлібзавод "Салтівський", що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними : №295111 №295103 від 07.09.2012 р.(т.1 а.с. 125,126,130,134).

У подальшому, отримана від ТОВ "Янтарь" сировина була використана у власній господарській діяльності, згідно з прибутковими ордерами, передана до складу сировини цеху №3 та згідно з отвес-накладних була використана у виробництві.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Янтарь" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №176995 та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №29136130(т.6 а.с. 40-43).

Також матеріалами справи підтверджується, що між ПрАТ"Хлібзавод "Салтівський" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір - поставки №30-06-ПР-8С від 30.06.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов"язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар (цукор) на умовах Договору. (т.1 168-171)

В межах укладеного договору протягом березня, квітня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2012 року були проведені господарські операції з постачання цукру на загальну суму 3124678,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Транспортування цукру від продавця до покупця підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними(.т.1 а.с. 174- 250, т.2 а.с. 1-250, т.3 а.с.1-3).

Зобов"язання з оплати сировини були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ФОП ОСОБА_3 безготівкових коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за 01.03.2012- 31.10.2012 року (т.3 а.с.4-155).

В подальшому, отриманий від ФОП ОСОБА_3 товар був використаний у власній господарській діяльності, згідно з прибутковими ордерами, переданий до складу сировини цеху №1,3,8 та згідно з отвес-накладних був використаний у виробництві.

Так, наявною у матеріалах справи обігово-сальдовою відомістю підтверджується виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (батон, кекси, каравай, інше) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації (т.5. а.с. 116-127).

На час здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_2 та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3(т.6 а.с. 44-46).

Суд зазначає, що склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено у ст.ст.138, 139 ПК України.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та конрагентами є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПрАТ"Хлібзавод "Салтівський", що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими документами , які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем надані належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування отриманої сировини на складі ПрАТ"Хлібзавод "Салтівський".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Янтарь" та ФОП ОСОБА_3. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та контрагентами, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними , банківськими виписками які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентами, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та його контрагентами, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що господарські операції не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання угод та у момент їх виконання, сторони були зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб , а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків .

Крім того , суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки податкових органів постачальників по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", як на підставі для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "Янтарь", ФОП ОСОБА_3 та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000074200 від 13.03.2013 р. , №0000084200 від 13.03.2013 р., №0000094200 від 13.03.2013 р., №0000104200 від 13.03.2013 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000074200 від 13.03.2013 р. , №0000084200 від 13.03.2013 р., №0000094200 від 13.03.2013 р., №0000104200 від 13.03.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" ( код ЄДРПОУ 31340536) судовий збір у розмірі 2294,0 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 23.09.2013 року.