Ухвала

від 05.11.2013 по справі 820/5571/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/5571/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Лантрат А.В.

представника відповідача - Добронравова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 820/5571/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Хлібозавод «Салтівський», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 13.03.13 р. № 0000074200 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 175333,0 грн., № 0000084200 про зменшення розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 19000,0 грн., № 0000094200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 222707,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111353,5 грн., № 0000104200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 191702,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95851,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.13 р. по справі № 820/5571/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.13 р. по справі № 820/5571/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1 15/42-013/31340536 від 26.02.13 р. (т.1 а.с. 12-52) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: з TOB «Янтарь» по податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. та ПДВ за вересень 2012 р., ФОП ОСОБА_3 по податку на прибуток за 2012 р. та ПДВ за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, які призвели до заниження ПДВ за березень 2012 на суму 19000,0 грн., квітень 2012 р. на суму 9400,0 грн., червень 2012 р. на суму 25667,0 грн., липень 2012 р. на суму 49637,0 грн., серпень 2012 р. на суму 35812,0 грн., вересень 2012 р. на суму 29228,0 грн., жовтень 2012 р. на суму 41958,0 грн.; п. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1 та п. 138.8.1 ст. 138, п. 183.8 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток на 19950,0 грн. за 1 квартал 2012 р., на 158701,0 грн. за 3 квартал 2012 р., на 44056,0 грн. за 4 квартал 2012 р., а також заниження податку на прибуток об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 2 квартал 2012 р. на суму 175333,0 грн.

Процедура адміністративного оскарження завершена з отриманням позивачем рішення Міністерства доходів і зборів України № 5695/6/99-99-10-01-15 від 26.06.13 р., яким скарга ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» була залишена без задоволення.

Дані висновки відповідача обумовлені тим, що позивач безпідставно сформував витрати та податковий кредит по операціям з TOB «Янтарь», стосовно якого була отримана інформація від Західної МДПІ м. Харкова Харківської області про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною адресою, на підприємстві працювали у вересні 2012 р. 4 особи, відсутні виробничі, складські приміщення; з ФОП ОСОБА_3, який мав відносини з іншим суб'єктом господарювання, який не мав можливостей для проведення господарської діяльності. За висновками відповідача наведені факти свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з TOB «Янтарь» договір купівлі-продажу № 1602 від 16.02.12 р., предметом якого є поставка борошна житнього обдирного (т.1. 105-106), кількість та ціна якого зазначаються в накладних та специфікаціях, які є невід"мною частиною договору. Отримання товару здійснюється покупцем на складі продавця.

На підтвердження виконання поставки товару протягом вересня 2012 р. на загальну суму 60770,89., в т.ч. ПДВ 10128,48 грн., позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні від 07.09.12 р. № РН-07093 та № РН-07095, податкові накладні від 07.09.12 р. № 3 та № 4 (т.1 арк. справи 127, 128, 131, 132). Оплата за придбаний товар підтверджена копіями банківських виписок за вересень 2012 р. (т.1 а.с.136-152).

Як встановив суд першої інстанції, транспортування борошна від продавця здійснювалось ПП ОСОБА_4 на підставі договору № 06 від 01.01.12 р., що підтверджується ТТН від 07.09.12 р. № 295111 № 295103 (т.1 а.с. 125, 126, 130, 134). У подальшому отримана від TOB «Янтарь» сировина була передана до складу сировини цеху № 3 та згідно з отвес-накладних використана у виробництві.

Дані факти і те, що на час здійснення операцій і позивач, і його контрагент були зареєстровані суб'єктами господарювання та платниками ПДВ, відповідач не заперечував.

Також судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем з ФОП ОСОБА_3 договір поставки № 30-06-ПР-8С від 30.06.11 р., предметом якого була поставка цукру (т.1 168-171). Протягом березня, квітня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2012 р. за цим договором позивач від постачальника отримав цукор на загальну суму 3124678,5 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами. Транспортування цукру від продавця до покупця підтверджується ТТН (т.1 а.с. 174- 250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с.1-3), а оплата - копіями банківських виписок за період з 01.03.12 р. по 31.10.12 р. (т. 3 а.с.4-155). Отриманий цукор був переданий на склад сировини цехів № 1, № 3, № 8 та використаний у виробництві. Наявною у матеріалах справи обігово-сальдовою відомістю підтверджується виготовлення із зазначеної сировини готової продукції (батон, кекси, каравай, інше) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації (т. 5 а.с. 116-127). Дані факти та те, що на час проведення операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками ПДВ, відповідач не заперечував.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції навів зміст ст. 138, ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.181, п. 14.1.156 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказав на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд першої інстанції зазначив, що угоди, укладені позивачем з вказаними контрагентами, є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем товару безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», що направлена на отримання доходу. Виконання угод підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, ТТН та іншими документами, які містяться в матеріалах справи. Також позивачем надані належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування отриманої сировини на складі підприємства.

За таких підстав суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з TOB «Янтарь» та ФОП ОСОБА_3 Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд першої інстанції вказав на те, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до «вигодо набувача» - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», як на підставі для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що гідно висновків акту перевірки та доводів апеляційної скарги правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.13 р. по справі № 820/5571/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 820/5571/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 820/5571/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 11.11.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська