Постанова

від 16.09.2013 по справі 826/9971/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року № 826/9971/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2013 № 0001892260.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.09.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.05.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Едвансіс Груп» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету суми податку по ПДВ в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам за березень 2012 року з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», за січень 2012 року з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», за березень-червень 2012 року з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», за листопад та грудень 2012 року з ТОВ «Фірма «Асіа», за липень-жовтень 2012 року з ТОВ «Тесей ЛТД», за липень 2012 року з ТОВ «Альфа-Діас», за квітень 2012 року з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 1696/22-621-37257721 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у січні, березні-грудні 2012 року на загальну суму у розмірі 177423 грн.

12.06.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001892260, яким у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177423 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44356 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договорів підряду від 03.01.2012 № 030112/СДС та від 16.01.2012 № 160112 з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», від 01.03.2012 № 010312 з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», від 15.06.2012 № 15/06/12 з ТОВ «Тесей ЛТД», а також на підставі усних домовленостей з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Альфа-Діас» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (далі - Договори) у січні, березні-грудні 2012 року надано відповідні послуги (монтажні та проектні роботи, консультаційні послуги по проектуванню) та поставлено відповідні товари (вимикачі, короби, клеми, рамки, фурнітуру, кабель, заземлення, кріплення, ПК тощо) на загальну суму у розмірі 1064523,59 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 177423 грн.), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому, як встановлено в Акті перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями, позивач вказані послуги та товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 177423 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у січні, березні-грудні 2012 року на загальну суму у розмірі 177423 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 № 1000/22-2/38105557 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012, в якому зазначено, зокрема, про відсутність інформації про наявність у вказаного товариства складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, трудових ресурсів тощо, а відповідно до даних 1-ДФ загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа;

отримання акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2013 № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012, в якому зазначено, зокрема, про відсутність інформації про наявність у вказаного товариства складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, трудових ресурсів тощо, а відповідно до даних 1-ДФ загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа;

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 № 531/22.4-13/37817014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями з листопада по грудень 2011 року та з січня по березень 2012 року, в якому зазначено, зокрема, про відсутність інформації про наявність у вказаного товариства складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, трудових ресурсів тощо, а відповідно до даних 1-ДФ загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа;

отримання акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2013 № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Асіа» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями з вересня по листопад 2012 року та за січень 2012 року, в якому зазначено, зокрема, про відсутність інформації про наявність у вказаного товариства складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, трудових ресурсів тощо, а відповідно до даних 1-ДФ загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа;

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з ПДВ щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та з ПДВ при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг);

отримання акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.03.2013 № 686/22-90/37730300 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Діас» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за січень-липень та вересень-листопад 2012 року, в якому встановлено, що правочини, укладені ТОВ «Альфа-Діас» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 № 7593/22-7/37889322 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з ПДВ за період з 01.10.2011 по 30.06.2012, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та з ПДВ при придбанні та продажу товарі (робіт, послуг);

анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»;

внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей стосовно ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»;

направлення повідомлення про відсутність ТОВ «Фірма «Асіа» за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Едвансіс Груп» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

ліцензією ТОВ «Едвансіс Груп» від 31.03.2011 серії АГ № 573889, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на проектні роботи, будівельні та монтажні роботи тощо, дозволом ТОВ «Едвансіс Груп» від 12.09.2011 № 1546.11.32-45.21.1, виданим Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву, на виконання робіт підвищеної небезпеки, ліцензією ТОВ «Едвансіс Груп» від 27.12.2012 серії АЕ № 184181, виданою Державною інспекцією техногенної безпеки України, на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, які підтверджують наявність у ТОВ «Едвансіс Груп» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідних договорів;

договорами суборенди нежитлових приміщень від 03.11.2011 № 29, від 01.11.2012 № 26 та актами про передачу-приймання приміщення в оренду до них, які підтверджують наявність у позивача необхідних приміщень для здійснення відповідної господарської діяльності;

ліцензіями ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» від 13.12.2011 серії АВ № 601054, ТОВ «Фірма «Асіа» від 20.07.2012 серії АД № 071748, ТОВ «Тесей ЛТД» від 13.12.2011 серії АВ № 601162 та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» від 13.12.2011 серії АВ № 601147, виданими Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києва для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, які підтверджують наявність у останніх передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу, для виконання зобов'язань за спірними Договорами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 № 1000/22-2/38105557 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», від 15.03.2013 № 531/22.4-13/37817014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД», від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», від 13.11.2012 № 7593/22-7/37889322 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2013 № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД», від 12.03.2013 № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Асіа», від 11.03.2013 № 686/22-90/37730300 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Діас»; а також на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»; внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей стосовно ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та направлення повідомлення про відсутність ТОВ «Фірма «Асіа» за місцезнаходженням, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акти не є належними та допустимими доказами даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальників товарів (робіт, послуг) позивачу, а також на неможливість проведення зустрічних перевірок таких постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10), по сьоме, будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з ТОВ «Едвансіс Груп» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Едвансіс Груп» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Едвансіс Груп» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 177423 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Отже, наявність реєстрації цих осіб на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 177423 грн., віднесена ТОВ «Едвансіс Груп» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0001892260 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 12.06.2013 № 0001892260, прийнятого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 19, офіс 415, код ЄДРПОУ 37257721) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0001892260, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2217,79 грн. (дві тисячі двісті сімнадцять гривень 79 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 38730029) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко