Постанова

від 25.07.2013 по справі 811/1121/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа № 811/1121/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Галушко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (надалі - ТОВ "Відродження") звернулося до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000772300 від 16.11.12 та №0000162200 від 05.02.13.

Позов мотивовано тим, що Гайворонською МДПІ (Голованівським відділенням) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Відродження" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Дида" за період з 01.10.10 по 30.11.11. За результатами перевірки складено акт №24/22-00/315001553 від 07.11.12, яким установлено завищення податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 37740 грн. внаслідок включення до нього суми ПДВ за господарською операцією з ПП "Дида", яка, за висновками податкового органу, здійснена без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування. На підставі цього відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 16.11.12 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 56610 грн. (за основним платежем - 37740 грн., за штрафними санкціями - 18870 грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС у Кіровоградській області, а в подальшому - до ДПС України. Остання скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0000772300 від 16.11.12, з урахуванням рішення ДПС у Кіровоградській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 05.02.13) - без змін. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ПП "Дида" щодо придбання компоненту котельного палива, які підтверджені належними первинними документами, та вказуючи на відсутність судових рішень про визнання недійсним спірного договору, щодо якого відповідач дійшов висновку про його фіктивність. З цих підстав, а також наполягаючи на тому, що він не повинен нести відповідальність за дії третіх осіб, які мали відношення до його постачальника, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи та уточнивши назву відповідача - Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція Кіровоградській області Державної податкової служби.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки актів перевірок ПП "Дида" та ПП "Артбуд Вектор", проведених ДПІ у м. Черкасах, якими не підтверджено реальність господарських операцій по реалізації товарів та надання послуг ПП "Артбуд Вектор" контрагентам - покупцям, у т.ч. ПП "Дида". Оскільки за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України установлено, що ТОВ "Відродження" у листопаді 2011 року до складу податкового кредиту віднесено операції з придбання товарів (послуг) у ПП "Дида" на суму ПДВ 37 740 грн., а позивачем у ході перевірки не надано документи, які б доводили транспортування даного товару, податковий орган дійшов до висновку про непідтвердження цих взаємовідносин в частині придбання товару по ланцюгу постачання від ПП "Артбуд Вектор" до ТОВ "Відродження" та завищення останнім податкового кредиту на загальну суму 37 740 грн. Стверджуючи про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" з 09.10.01 зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Голованівському відділенні Гайворонської МДПІ Кіровоградської області ДПС. (а.с. 29 - 32, т.1).

Посадовою особою Гайворонської МДПІ на підставі наказу №548 від 06.10.11 (а.с. 119, т.1) з 29.10.12 по 31.10.12 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Відродження" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Дида" за період з 01.10.11 по 30.11.11, результати якої оформлено актом №24/22-00/315001553 від 07.11.12. (а.с. 11-24, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення п.14.1.202, 14.1.203 ст.14, пп.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у листопаді 2011 року на суму 37740 грн.

На підставі цього акту перевірки Гайворонською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 16.11.12, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.14.1.202, 14.1.203 ст.14, пп.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56610 грн., з яких 37740 грн. - за основним платежем, 18 870 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25 - 26, т.1).

За результатами адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової служби у Кіровоградській області №350/10/10-208 від 01.02.13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ №0000772300 від 16.11.12 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання зі штрафної (фінансової) санкції по ПДВ в сумі 9435 грн. та не задоволено скаргу в іншій частині вказаного податкового повідомлення - рішення. (а.с. 82 - 87, т.1).

У зв'язку з цим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 05.02.13, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.14.1.202, 14.1.203 ст.14, пп.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47175 грн., з яких 37 740 грн. - за основним платежем, 9435 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 27 - 28, т.1).

Рішенням ДПС України №3612/6/10-2115 від 07.03.13 скаргу позивача на податкове повідомлення - рішення Гайворонської МДПІ №0000162200 від 05.02.13 залишено без задоволення (а.с. 36 - 40, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд встановив, що за висновками акту перевірки №24/22-00/315001553 від 07.11.12, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, кваліфіковані податковим органом за п. 198.2, 198.3 ст.198 ПК України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ за господарською операцією з ПП "Дида", яка фактично не здійснювалася.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", основним принципом бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТОВ "Відродження", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Дида " і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які податковим органами не взяті до уваги.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Дида" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного ним з ПП "Дида" договору №11/10 від 11.07.11 (а.с. 72 - 73, т.1).

За умовами цього договору ТОВ "Відродження" (покупець) зобов'язується купити, а ПП "Дида" (продавець) продати компонент котельного палива узгодженими партіями. Згідно з пунктом 3.1 договору продаж товару здійснюється на умовах франко-склад продавця. Воднораз, відповідно до пункту 2 додатку №1 від 27.10.11 до цього договору, поставка продукції здійснюється автотранспортом продавця. (а.с. 74, т.1)

Судом установлено, що на підставі рахунку-фактури №Д-00000014 від 26.10.11 позивачем 27.10.11 перераховано на рахунок ПП "Дида" 226 440 грн. (а.с. 77, 78, т.1). ПП "Дида" виписано позивачу податкову накладну №18 від 27.10.11 про поставку компоненту котельного палива об'ємом 30 000 л на загальну суму 226 440 грн., у т.ч. ПДВ - 37740 грн. (а.с. 76, т.1) Крім того, ПП "Дида" виписано видаткову накладна №РН-0000022 від 01.11.11 про поставку компоненту котельного палива об'ємом 27 377 л, вартістю 204 013, 40 грн., у т.ч. ПДВ - 34 002, 23 грн. (а.с. 75, т.1),

Суму ПДВ за податковою накладною №18 від 27.10.11 у розмірі 37 740 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року (а.с. 178 - 192, т.1).

Аналізуючи зміст договору, укладеного ТОВ "Відродження" з ПП "Дида", та характер відносин сторін, передбачених цим договором, суд дійшов до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом за рахунок постачальника ПП "Дида". На підтвердження факту транспортування придбаного товару надали суду товарно-транспортну накладну №Д-000000001 від 31.10.11, пояснивши, що позивач отримав її примірник від ПП "Дида".

Дослідженням змісту цієї товарно-транспортної накладної, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 150, т.1), установлено, що автопідприємством у ній значиться ФОП ОСОБА_1., замовником (платником) та вантажовідправником - ПП "Дида", вантажоодержувачем - ТОВ "Відродження", пунктом навантаження є м. Черкаси, пунктом розвантаження - смт. Голованівськ Кіровоградської області. Згідно з поясненнями представників позивача, поставлений ПП "Дида" компонент котельного палива розвантажувався на складі, розташованому по АДРЕСА_1, орендованому у ТОВ "КЛК" за договором оренди №3 від 03.01.11, який діяв у 2011 році. (а.с. 214 - 218, т.1)

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з пунктом 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Розділом 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.9 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно з пунктами 13.1, 13.2 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Виходячи зі змісту ТТН №Д-000000001 від 31.10.11, перевезення компоненту котельного палива здійснювалося автопідприємством - перевізником ФОП ОСОБА_1 автомобілем DAF д/н НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2, водій ОСОБА_2

За даними НБД "Автомобіль", наданими на запит суду УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, транспортні засоби за цими державними номерними знаками зареєстровані у Полтавському ВРЕВ на праві власності за громадянином ОСОБА_3. (а.с. 246, т.1)

Між тим, ФОП ОСОБА_3 на запит суду надав письмові пояснення, з яких вбачається , що у період 31.10.11 - 01.11.11 належні йому транспортні засоби за державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 для здійснення перевезень вантажів для ТОВ "Відродження" (смт. Голованівськ Кіровоградської області), ПП "Дида" (м. Черкаси) не залучалися, право управління цими транспортними засобами іншим особам не передавалося (а.с. 42, т.2).

Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на те, що товарно-транспортна накладна №Д-000000001 від 31.10.11 не надавалася податковому органу до перевірки, не долучалися до зауважень на акт перевірки та скарги позивача на первісне податкове повідомлення - рішення №0000772300 від 16.11.12, тому суд вважає цей документ штучно створеним і не приймає його в якості належного доказу на підтвердження фактичного переміщення товару.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

З огляду на специфічні властивості вантажу, вказаного у податковій та видатковій накладній - компонент котельного палива, який є продуктом нафтопереробки - суд зазначає, що постачання цього товару потребує додержання певних технологічних вимог, наявності спеціально обладнаних транспортних засобів, а також обов'язкового оформлення відповідних перевізних документів, як це передбачено, зокрема пунктом 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496.

Позивачем не надано доказів одержання від постачальника ПП "Дида" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантаженого товару, як-то паспортів якості та сертифікатів відповідності, які б підтверджували зокрема, його фізико-хімічні характеристики.

Також ним не надано доказів приймання товару від постачальника за кількістю та якістю у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничого призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7, як це передбачено умовами пункту 4.1 договору №11/10 від 11.07.11.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Між тим, позивачем не надано доказів видачі довіреностей своїм уповноваженим особам на отримання від ПП "Дида" товару за договором №11/10 від 11.07.11, зокрема у жовтні - листопаді 2011 року.

Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження зважування поставленого товару, розвантаження (зливання) та зберігання його у спеціально пристосованих ємностях.

Суд критично оцінює надану позивачем копію роздруківки звіту "Отчёт по весам с 01.11.11. по 30.11.11" (а.с. 227 - 229, т.1), оскільки запис про зважування пічного палива, поставленого ПП "Дида", датований у цьому звіті 01.11.13, що ставить під сумнів достовірність цього документу та існування його станом на листопад 2011 року, коли виникли спірні правовідносини.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарської операції з поставки ПП "Дида" товару позивачеві за податковою накладною №18 від 27.10.11, видатковою накладною №РН-0000022 від 01.11.11, зокрема, з огляду на відсутність доказів щодо транспортування цього товару, його прийняття та зберігання.

Досліджуючи приєднану до справи копію договору №11/10 від 11.07.11, видаткової накладної №РН-000022 від 01.11.11, товарно-транспортної накладної №Д-000000001 від 31.10.11, суд встановив, що у них уповноваженою особою від імені ПП "Дида" зазначений ОСОБА_5

Допитаний Черкаським окружним адміністративним судом у даній справі в порядку виконання судового доручення свідок ОСОБА_5 дав суду показання, що він є засновником та директором ПП "Дида", яке займається оптовим продажем нафтопродуктів. З приводу ТОВ "Відродження" свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що зі вказаним суб'єктом господарювання ПП "Дида" у 2011 році мало фінансово-господарські відносини щодо поставки пічного палива за усною угодою, яка виконана у повному обсязі. Між тим, не зміг пояснити суду обставини фактичного виконання цієї угоди, а саме періоди її виконання, які фактичні дії були здійснені по виконанню угоди та в чому вони полягали, які особи були задіяні під час його виконання із кожної зі сторін угоди, обставини доставки (перевезення) товару до покупця, транспорт, за допомогою якого здійснювалась доставка товару, найменування перевізника, найменування водіїв, пункти (адреси) завантаження та розвантаження товару, хто був задіяний у навантажувальних та розвантажувальних роботах. Прізвища ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 йому невідомі. Також свідок ОСОБА_5 не надав суду пояснень з приводу походження товару (найменування, адреси виробника, або особи, у якої попередньо такий товар був придбаний ПП "Дида"). Після пред'явлення для огляду копій первинних документів свідок ОСОБА_5 пояснив, що він підписував договір №11/10 від 11.07.11, додаток №1 від 27.10.11 до нього та видаткову накладну №РН-000022 від 01.11.11, а товарно-транспортну накладну №Д-000000001 від 31.10.11 підписав головний бухгалтер. (а.с. 22 - 24, т.2).

Воднораз, ОСОБА_5 надав Черкаському окружному адміністративному суду письмові пояснення з приводу виконання договору №11/10 від 11.07.11 та додатку №1 від 27.10.11 до нього, долучивши копії первинних документів (а.с. 8 - 21, т.2).

Дослідженням наданої ОСОБА_5 копії товарно-транспортної накладної від 31.10.11, наданої ним на підтвердження транспортування компоненту котельного палива, поставленого ТОВ "Відродження", установлено, що вона за змістом відрізняється від товарно-транспортної накладної №Д-000000001 від 31.10.11, наданої суду позивачем, оскільки не містить назви замовника (платника) перевезень, підписів водія, представника вантажоодержувача. (а.с. 16, т.2). Між тим, правила складання товарно-транспортних накладних, регламентовані Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, передбачають, що усі примірники ТТН, які оформляються при перевезенні вантажу, повинні мати ідентичні записи та повинні бути підписаними замовником (вантажовідправником) та водієм.

Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_5 вказав, що компонент котельного палива, поставлений на адресу ТОВ "Відродження", був попередньо придбаний ПП "Дида" у ПП "Артбуд Вектор" за видатковою накладною №4032 від 31.10.11. (а.с. 18, т.2).

Як установлено судом, ДПІ у м. Черкасах проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Дида" з питань проведення господарських відносин з ПП "Артбуд Вектор" за період з 01.08.11 по 31.08.11 та 01.10.11 по 31.10.11, результати якої оформлено актом №192/23-2/22809699 від 22.08.12. (а.с. 132 - 138, т.1). За результати перевірки ПП "Дида" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником ПП "Артбуд Вектор" у серпні та жовтні 2011 року, з огляду на відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Зі слів головного бухгалтера ПП "Дида", товар від постачальника ПП "Артбуд Вектор" перевозився за рахунок покупця товару у ПП "Дида" та розвантажувався на складах тих же покупців.

Воднораз, у ході перевірки використано довідку ДПІ у м. Черкасах №23/23-4/34556385 від 10.01.12 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Артбуд Вектор" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.11 по 31.10.11", якою встановлено відсутність у ПП "Артбуд Вектор" трудових ресурсів та основних фондів, матеріально-технічних ресурсів, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, допитаний співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Черкасах 16.12.11 громадянин ОСОБА_6, який значився засновником та директором ПП "Артбуд Вектор", пояснив, що фактично ніяких товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) в адресу контрагентів-покупців не поставляв та не надавав, а лише документально оформляв безтоварні фінансово-господарські операції з контрагентами-покупцями та надав "послуги" з виписки первинних бухгалтерських документів для формування безпідставного податкового кредиту.

Відтак, суд прийшов до висновку, що поставка товару - компоненту дизельного палива - по ланцюгу постачання ПП "Артбуд Вектор" - ПП "Дида" - ТОВ "Відродження" не підтверджуються, як з огляду на неможливість фактичного здійснення цієї господарської операції між посередниками у ланцюгу постачання товару, кінцевим покупцем якого є позивач, так і зважаючи на відсутність належних та достовірних доказів щодо транспортування цього товару до позивача, його прийняття та зберігання.

Відсутність фактичного здійснення господарської операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкової накладної, яка формально відповідає вимогам до її оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у цьому документі щодо вчиненої господарської операції не відповідають дійсності. Перерахування позивачем коштів на рахунок ПП "Дида" за товар, що фактично цим суб'єктом не поставлявся, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не приймає в якості доказів документи, надані представниками позивача на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаного у ПП "Дида" компоненту котельного палива при сушці та переробці насіння соняшника (акти списання ТМЦ, калькуляція послуги "сушка соняшника", акт здачі-прийняття робіт/надання послуг, податкова накладна (а.с. 79, 80, 223 - 226, т.1), оскільки за ними неможливо ідентифікувати використане під час цих робіт паливо, яке не визначено індивідуальними ознаками, як таке, що отримано від ПП "Дида", встановити його походження. Між тим, предметом спору у даній справі є не фактична наявність у позивача котельного палива, а його походження - фактичне отримання його саме від ПП "Дида" (а не від іншої особи), за податковою накладною якого було сформовано спірний податковий кредит.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "Дида" позивачеві товарів за спірною операцією, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такою операцією у листопаді 2011 року, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів оплати та відображення цієї операції у документах бухгалтерського обліку.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсним (нікчемним) укладеного правочину, на чому наполягали представники позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Посилання представників позивача на відсутність у податкового органу зауважень до правомірності декларування податкового кредиту за операціями з придбання компоненту котельного палива у ПП "Дида", які мали місце в інші періоди, а саме у жовтні та листопаді 2010 року, липні та грудні 2011 (а.с. 194, 195, 199, 200 т.1), не мають правового значення для вирішення даного спору, предметом якого є відповідність фактичним обставинам наслідків господарської операції позивача з ПП "Дида", задекларованих у податковому обліку за листопад 2011 року.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірної господарської операції, за якою податковий орган визнав неправомірним формування податкового кредиту, ПП "Дида" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаним контрагентом знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ та заниження грошового зобов'язання по сплаті податку до бюджету за листопад 2011 року на суму 37 740 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Дида" належними доказами не підтверджена.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Вирішуючи спір щодо правомірності оскарженого у даній справі податкового повідомлення-рішення №0000772300 від 16.11.12, суд виходив з того, що за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.1, 56.2, 56.8 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.12 №1203, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.12 за №2046/22358, затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Згідно з пунктом 14 вказаного Положення орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скарги платника податків у певній частині; в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю; г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу; ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору. Зменшена або збільшена сума грошового зобов'язання (податкового боргу) може бути оскаржена платником податків у порядку і строки, визначені цим Положенням.

Абзацом 2 пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.12 за №2135/22447, передбачено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

За змістом підпункту 60.1.3 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. У цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Цей законодавчий припис втілено і в підпункті 5.1.2 пункту 5.1, пункті 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.12 за №2135/22447.

Наведене свідчить, що оскільки за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000772300 від 16.11.12, рішенням ДПС у Кіровоградській області №350/10/10-208 від 01.02.13 зменшено визначену ним суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафною (фінансовою) санкцією, тому вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з 11.02.13 - дня отримання позивачем податкового повідомлення-рішення №0000162200 від 05.02.13, що містить зменшену суму грошового зобов'язання. (а.с. 122, т.1). З цього дня спірне податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 16.11.12 не підлягає виконанню і не порушує права та інтереси позивача, а тому позовна вимога щодо визнання його протиправним та скасування не підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000162200 від 05.02.13, винесеного за результатами розгляду первісної скарги позивача, воно прийнято у відповідності з абзацом 2 пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.12 за №2135/22447.

Донарахування податковим повідомленням - рішенням №0000162200 від 05.02.13 позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37740 грн. за основним платежем та застосування на підставі абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України штрафу у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, що склало 9435 грн., є правомірним.

Зважаючи на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для скасування спірних рішень та відмовляє позивачу у задоволенні його позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш