Вирок

від 19.09.2013 по справі 270/4994/13-к

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/4994/13-к

Провадження № 1-кп/270/331/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

за участю:

з боку обвинувачення:

прокурора Ткаченко О.Є.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

з боку захисту:

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Металіст Амвросіївського району Донецької області, є громадянином України, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, має професійно-технічну освіту, працює водієм у ТОВ «Термінал», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

Згідно вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N1306, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 11.4 Правил на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

В ході судового розгляду було встановлено, що 09 листопада 2012 року приблизно о 06 годині 00 хвилин водій ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на підставі посвідчення водія НОМЕР_6, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, технічно справним автомобілем. «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, здійснював рух по проїжджій частині вул. Донецьке шосе з боку міста Донецька в напрямку центру м. Макіївки в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, де поблизу будинку №101 по вул. Донецьке шосе, в порушення вимог пунктів 10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України, діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, будучи неуважним, не спостерігаючи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, де відбулось зіткнення центральної частини переднього бамперу автомобіля «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, з лівою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, під керуванням ОСОБА_2, який їхав у зустрічному напрямку зі сторони центру м. Макіївки в напрямку міста Донецька. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_2 заподіяно закритий поперечний перелом середньої третини диафіза правої променевої кісти з розривом дистального радіоульнарного зчленування, вивих голівки ліктьової кістки, закритий осколковий перелом середньої третини лівого стегна зі зсувом, забій, садна передньої поверхні нижньої третини правого стегна й колінного суглоба, з розвитком травматичного шоку 1-2 ступеня, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім того, внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, ОСОБА_3 заподіяно тупу травму грудної клітини, садна передньої черевної стінки, грудної клітини, закритий перелом правих поперечних відростків 8,9,10 грудних хребців, закритий перелом 7,8,9,10 ребер праворуч, садна м'яких тканин голови, рана спинки носа, перелом кісток носа, зі зсувом відламків, струс головного мозку, перелом основи 2-ї п'ясткової кістки правої кисті без зсуву відламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також, внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 ОСОБА_1 заподіяно закритий осколковий перелом нижньої третини малогомілкової кістки, забиту рану лівого гомілковостопного суглоба з ушкодженнями дельтовидної зв'язки, розрив міжгомілкового синдесмозу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України перебували в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно небезпечних наслідків.

Таким чином, своїм необережним діянням, яке виразилось в формі злочинної самовпевненості, діючи в порушення вимог п.п. 10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку, вчинив кримінальне правопорушення, а саме, 09.11.2012 зранку їхав з сторони м. Донецьк до м. Амвросіївка через м. Макіївка в районі магазину «Епіцентр» в Центрально-Міському районі м. Макіївка, їхав у лівому ряду правою смуги двостороннього шосе, праворуч їхав пасажирський автобус, який різко почав перестроюватись у лівий ряд перед його авто, після чого він повернув у правий ряд, але там стояв автомобіль у краю дороги, тому він різко повернув ліворуч і вискочив на зустрічну полосу руху транспорту після чого врізався у автомобіль темного кольору, почув удар та втратив свідомість. Прокинувся через добу після реанімації. Разом з ним у машині знаходився його знайомий ОСОБА_1 Також обвинувачений повідомив, що під час керування автомобілем знаходився у стані алкогольного сп'яніння, оскільки напередодні у вечорі вживав спиртне, а о 03.00 сів за кермо автомобілю щоб поїхати до матері, яка себе погано відчувала. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.

У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням їм його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого та потерпілих, експертними дослідженнями, письмовими доказами в частині цивільних позовів потерпілих та прокурора, а також документами, що характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема, не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд вважає, що його вина знайшла своє повне підтвердження іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування, які були перевірені в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні у якості потерпілого ОСОБА_3 пояснив, що 09.11.2012 о 06.00 їхав разом із знайомим ОСОБА_7 у автомобілі свого іншого знайомого ОСОБА_2, що рухався у лівому ряду правої смуги дороги у напряму м. Донецьк в районі магазину «Епіцентр» в Центрально-Міського району м. Макіївка, коли назустріч виїхав автомобіль «Seat Leon». ОСОБА_8 почав гальмувати і відбувся удар, він втратив свідомість. Коли прийшов у себе, співробітники заводу, де він працює, які їхали у автобусі за ними, допомогли йому вибратись з автомобілю. Стоячи біля ліхтаря, він побачив водія автомобілю «Seat Leon», який лежав на дорозі. Також потерпілий повідомив, що проходив лікування протягом трьох місяців, з яких 21 день провів у КУ «Клінічна руднична лікарня» (три дні в нейрохірургії, а решту у травматології). За наслідками дорожньо-транспортної пригоди отримав перелом носу, руки, чотирьох ребер та відростків на чотирьох хребцях, забив живота.

Допитаний в судовому засіданні у якості потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що 09.11.2012 о 06.00, рухаючись у лівому ряду по Донецькому шосе, керував належним йому автомобілем «ВАЗ 2171» у напрямку з м. Макіївка у м. Донецьк, разом із ним їхали ОСОБА_7 і ОСОБА_3 В районі магазину «Епіцентр» в Центрально-Міському районі м. Макіївка несподівано перед ним на зустрічну полосу виїхав автомобіль червоного кольору, він намагався зупинити автомобіль, але уникнути удару не вдалось. Від удару автомобіль виштовхнуло на правий ряд, де рухався автомобіль «Land Mark». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було спричинено множинні переломи кистей руки, ноги, тіла, 5 днів перебував у КУ «Клінічна руднична лікарня» після чого звернувся до Міської лікарні м. Єнакієво, де провели операцію, після чого провів там два тижні. Разом з ним там проживали його дружина та сестра для догляду за ним. Після повернення до дому до березня 2013 року не міг самостійно рухатись, на сьогоднішній день потрібна ще операція.

Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що зранку 09.11.2012 він разом із своїм знайомим ОСОБА_4 їхали через м. Макіївка по Донецькому шосе, де поблизу магазину «Епіцентр» від зупинки від'їхав автобус, внаслідок чого уникаючи зіткнення водій ОСОБА_4 повернув ліворуч і під час гальмування автомобіль винесло на зустрічну смугу.

Вказаними показаннями обвинуваченого та потерпілих повністю підтверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме щодо місця, часу та послідовності подій, що відбулись, а також вказує на обвинувачено як на особу, причетну до вчинення цієї ДТП.

Крім того наведені показання обвинуваченого та потерпілих підтверджуються іншими доказами зібраними під час досудового розслідування.

Висновком комплексної судової транспортно-трасологіческої експертизи та експертизи технічного стану транспортних засобів №589 від 04.01.2013 встановлено, що до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система та рульове управління автомобіля «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 та автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, знаходились у працездатному стані.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 №110 від 05.02.2013 виявлена у нього при зверненні за медичною допомогою множинна травма: закритий поперечний перелом середньої третини диафіза правої променевий кістки з розривом дистального радіоульнарного зчленування, вивих голівки ліктьовий кістки, закритий осколковий перелом середньої третини лівого стегна зі зсувом, забій, садна передньої поверхні нижньої третини правого стегна й колінного суглоба, з розвитком травматичного шоку 1-2 ступеня утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, при дорожньо-транспортній пригоді, тобто при зіткненні транспортних засобів, у зазначений термін і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що вимагають для свого лікування тривалий строк понад 21-го дня.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 №270 від 02.08.2013 відмічені при вступі на лікування закритий осколковий перелом нижньої третини малогомілкової кістки, забита рана лівого гомілковостопного суглоба з ушкодженням дельтовидної зв'язки, розрив міжгомілкового синдесмозу утворилися в результаті дії тупих предметів, можливо, в строк і при вказаних в постанові обставинах дорожньо-транспортної пригоди, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як спричинили тривалий розлад здоров'я.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 №109 від 06.02.2013 встановлено, що виявлена у нього при зверненні за медичною допомогою комбінована травма: тупа травма грудної клітини: садна передньої черевної стінки, грудної клітини, закритий перелом правих поперечних відростків 8,9,10 грудних хребців, закритий перелом 7,8,9,10 ребер праворуч, садна м'яких тканин голови, рана спинки носа, перелом кісток носа зі зсувом відламків, струс головного мозку, перелом основи 2-й п'ясткової кістки правої кисті без зсуву відламків утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, при дорожньо-транспортній пригоді, тобто при зіткненні транспортних засобів, у зазначений термін і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що вимагають для свого лікування тривалий строк понад 21-го дня.

Зазначеними доказами підтверджуються причини та характер настання тілесних ушкоджень потерпілих, а саме, внаслідок ДТП за участю автомобілю «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4, а також обставини нанесення потерпілим тілесних ушкоджень, що також узгоджується з показаннями обвинуваченого та потерпілих.

Висновком судової автотехнічної експертизи №223 від 17.05.2013 встановлено, що у дорожній ситуації що склалася, водій автомобіля «Seat Leon» р/н НОМЕР_8 ОСОБА_4, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 11.4, 12.4 та 12.9(6) Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання події діями водія автомобіля «Seat Leon» р/н НОМЕР_8 ОСОБА_4, у розглянутій дорожній ситуації, залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України, виконуючи які, він (ОСОБА_4.), мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди. З технічної точки зору, у даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «Seat Leon» р/н НОМЕР_8 ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.п. 10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України, перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. З технічної точки зору, у даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ- 217130» р/н НОМЕР_9 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору у даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ- 217130» р/н НОМЕР_9 ОСОБА_2 не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «ВАЗ- 217130» р/н НОМЕР_9 ОСОБА_2 відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та не перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначений доказ вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням обвинуваченим ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною пригодою, що мала наслідком завдання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, що в свою чергу свідчить про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 в момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніш не судимий, офіційно працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в психіатричній лікарні, наркологічному диспансері не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації злочину, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено необережний злочин невеликої тяжкості.

До обставин, які пом'якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття обвинуваченого, а також наявність у обвинуваченого на утриманні неповнолітньої дитини.

До обставин, які обтяжують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання щодо міри покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого, і обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, наведені судом вище у вироку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, оскільки таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів, в зв'язку з чим суд, враховуючи санкцію частини 1 статті 286 Кримінального кодексу України, вважає необхідним застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання, не пов'язане з обмеженням чи позбавленням волі.

Крім того суд, враховуючи, що керування автомобілем є єдиним джерелом заробітку обвинуваченого, не вбачає необхідності застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В ході судового розгляду кримінального провадження потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурором було заявлено цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Зокрема потерпілим ОСОБА_2 було заявлено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у вигляді: пошкодження майна, автомобілю «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, в розмірі 66261,97 грн.; вартості лікування і транспортировки ОСОБА_2 в розмірі 26636,10 грн.; вартості транспортування, зберігання і оцінки стану автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, в розмірі 3125,00 грн. Також потерпілий просив стягнути з обвинуваченого заподіяну йому внаслідок вчиненого злочину моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.

Одночасно з цим потерпілий ОСОБА_3 в позові просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 спричинену злочином моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги потерпілих визнав частково, в сумі по 5000,00 грн. кожний.

Згідно роз'яснень, даних в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року N3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягненні безпідставно нажитого майна», при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всестороннього, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між здійсненим і шкодою, яка наступила, роль і ступінь участі кожного з підсудних в його спричиненні, а також, чи відшкодований він повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку вказаним обставинам.

Пунктом 9 вказаної Постанови передбачено, що вирішуючи при ухваленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд повинен керуватися відповідними нормами цивільного, трудового і іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. (ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому з роз'яснень, що містяться в п. 6 вказаної Постанови вбачається, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

В ході розгляду обставин вчинення кримінального правопорушення було встановлено, що ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, що належить його дружині ОСОБА_10, на підставі посвідчення водія НОМЕР_6 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, отже саме обвинувачений має відповідати за відшкодування спричиненої джерелом підвищеної небезпеки шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Крім того в ході розгляду кримінального провадження було встановлено, що згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи автомобіля «ВАЗ-217130-114-01», державний реєстраційний номер НОМЕР_9 №424/12-12 від 29.12.2012 вартість матеріальної шкоди автомобілю, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 02.06.2010, складає 66261,97 грн.

Також потерпілим ОСОБА_2 були надані квитанції про сплату вартості транспортування автомобіля «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9 евакуатором на суми 550,00 грн. та 750,00 грн., а також квитанції про сплату вартості стоянки зазначеного автомобілю в розмірі 1125,00 грн. та квитанції про сплату вартості проведеної експертизи в сумі 700,00 грн., що загалом складає 3125,00 грн.

Одночасно з цим потерпілим було надано копії документів у підтвердження його витрат на лікування, придбання лікарських засобів та супутніх матеріалів, а також на його транспортування до лікарні на загальну суму 26636,10 грн.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлені в ході розгляду кримінального провадження обставини та вимоги цивільного законодавства суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 96023,07 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Одночасно з цим частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначали потерпілі в позовах, моральну шкоду їм було завдано внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю, що потягнуло за собою тривале та дороге лікування.

З огляду на наведене, виходячи з характеру кримінального правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, а також з урахуванням матеріального стану обвинуваченого та інших обставин суд вважає, що завдана потерпілим моральна шкода підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі: 15000,00 грн. - на користь потерпілого ОСОБА_2, 5000,00 грн. - на користь потерпілого ОСОБА_3

Також прокурором м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської міської ради був заявлений позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави 5657,10 грн. які були витрачені на лікування потерпілих у вказаному закладі в результаті спричинення їм тілесних ушкоджень через дорожньо-транспортну пригоду, що сталась з вини ОСОБА_4

В силу вимог ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови від 7 липня 1995 року N11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, і судових витрат» містить наступні роз'яснення. Судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно Порядку розрахунку розміру фактичних витрат установи охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння і зарахування стягнутих з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається установою охорони здоров'я, в якій знаходився на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості койко-днів, проведених їм в стаціонарі, і щоденній вартості його лікування. Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він знаходився на лікуванні. До справи повинна бути залучена довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного койко-дня і загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування засоби підлягають відшкодуванню в повному об'ємі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останнє.

Як вбачається з наданих прокурором довідок КУ «Клінічна руднична лікарня» від 16.08.2013 (№№ 79-2013, 78-2013, 82-2013) вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 склала 904,92 грн., вартість лікування потерпілого ОСОБА_3 - 4563,48 грн., вартість лікування потерпілого ОСОБА_1 - 188,70 грн., загальна сума витрат лікувальної установи склала 5657,10 грн., яка і підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, таке залучення експертів здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертним установам з Державного бюджету України.

В силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в рамках цього кримінального провадження були проведені експертні дослідження: комплексна судова транспортно-трасологічна експертиза та експертиза технічного стану транспортного засобу (висновок №589 від 04.01.2013) та автотехнічна експертиза (висновок №223 від 17.05.2013), на проведення яких було затрачено кошти з Державного бюджету України в розмірі 392,00 грн. та 489,00 грн. відповідно, а всього на суму 881,00 грн., що підтверджується довідками експертних установ, тому такі процесуальні витрати підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази - автомобіль «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, та автомобіль «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, вилучені протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2012, які було долучено в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12012050000000058 на підставі постанови від 12.08.2013 та передані на відповідальне зберігання власникам транспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_4., - підлягають поверненню законним володільцям.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 53, 66, ч. 1 ст. 286 КК України, ст.ст. 100, 122, 349, 369-376, 392, 395, 532-533 КПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року N3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягненні безпідставно нажитого майна», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, і судових витрат», -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 1 МВМ Краматорського МВ України в Донецькій області 26.05.2012; ІПН НОМЕР_3), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 (НОМЕР_4, виданий Першотравневим МВ УМВС України в Дніпропетровській області 15.03.2000), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, 96023 (дев'яносто шість тисяч двадцять три) грн. 07 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином.

В іншій частині позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 1 МВМ Краматорського МВ України в Донецькій області 26.05.2012; ІПН НОМЕР_3), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_5, виданий Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 26.03.1997), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, 5000 (п'ять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

В іншій частині позову - відмовити.

Цивільний позов прокурора м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 1 МВМ Краматорського МВ України в Донецькій області 26.05.2012; ІПН НОМЕР_3), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в дохід Макіївського міського бюджету (ГУДК Донецької області ОКПО 01990996, МФО 834016, р/р 35425002002166) 5657 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 10 коп. - в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в результаті спричинення ним тілесних ушкоджень.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 1 МВМ Краматорського МВ України в Донецькій області 26.05.2012; ІПН НОМЕР_3), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у дохід Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн.

Речові докази - автомобіль «ВАЗ-2171», державний реєстраційний номер НОМЕР_9, та автомобіль «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_8, вилучені протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2012, які було долучено в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12012050000000058 на підставі постанови від 12.08.2013 та передані на відповідальне зберігання власникам транспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_4., - повернути законним володільцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз'яснити, що інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов