Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/8561/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. 12:34 Справа №801/8561/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2

про визнання недійсним, протиправним та скасування рішення за участю:

позивача - ОСОБА_1 НОМЕР_1, , ;

представник відповідача - ОСОБА_3, посвідчення НОМЕР_3 довіреність № 01/1-7/977 від 17.09.13;

представника третьої особи - ОСОБА_4 посвідчення адвоката № 1420 від 20.12.2007, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №959, договір про надання юридичної допомоги від 17.09.2013р.

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції з вимогами про:

- визнання протиправним, недійсним та скасування рішення Державного реєстратора Сіверіної Ксенії Михайлівни Феодосійського міського управління юстиції від 01.07.2013 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 12/25 частин земельної ділянки за адресою:АДРЕСА_1Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку з реєстрацією права власності на частину земельної ділянки за умови наявності в Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження у вигляді арешту, накладеного рішенням суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.09.2013 було відкрито провадження по справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в поновному обсязі з підстав, наведених у позові. Позивач пояснив, що земельна ділянка, реєстрацію права власності якої проведено реєстратором відповідача належить йому на праві власності на підставі рішення Коктебельської селищної ради від 27.11.2003 та державного акту КМ № 061668 (а.с.23).

Крім того, позивач пояснив, що спірне рішення було прийнято на підставі рішення Феодосійського міського суду від 08.04.2013 та рішення Апеляційного суду АР Крим від 28.05.2013, виконання яких було зупинено Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та за наявності арешту накладеного Ухвалою Феодосійського міського суду по справі №2-3117/11.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях від 18.09.2013 за вих. № 3293/02/1-29 (а.с.24), вважає, що за наявності рішення Феодосійського міського суду від 08.04.2013 по справі № 121/11930/122/119/319/13, про визнання за третьою особою було права власності на земельну ділянку, яке набрало законної сили 28.05.2013, реєстратор мав здійснити державну реєстрацію права власності.

Представник третьої особи проти позову заперечував, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 Рішенням № 3539625 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Феодосійського міського управління юстиції Сіверіною К.М. було проведено державну реєстрацію права приватної спільної часткової, 12/25 частки на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки:0111645700:01:001:0384, за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2.

Відомості про реєстрацію вказаного речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Витяг від 01.07.2013 № 5508980 (а.с.6).

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, зі змінами та доповненнями. (далі - Закон).

Згідно ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять:

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну реєстраційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функцій Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.

Положенням про Державну реєстраційну службу України, яке затверджено Указом Президента України від 06.04.2011р. № 401/2011 встановлено, що Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, Реєстраційна служба Феодосійського міського управління юстиції як суб'єкт владних повноважень наділена управлінськими функціями , а тому є належним відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 8 Закону до повноважень органу державної реєстрації прав віднесено:

1) проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечення ведення Державного реєстру прав;

3) надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Ч. 4 статті 15 Закону встановлює, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ст. 16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 19 Закону передбачає підстави, які зумовлюють державну реєстрацію прав, а саме:

1) договори, укладені у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішення судів, що набрали законної сили;

6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи було рішення Феодосійського міського суду від 08.04.2013 по справі № 121/11930/122/119/319/13 (а.с.31) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку земельної ділянки, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Вказаним рішенням позов ОСОБА_2 було задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на 12/25 частки земельної ділянки загальною площею 0,1051 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки:0111645700:01:001:0384, визнано за ОСОБА_1 право власності на 12/25 часток земельної ділянки площею 0,1051 га, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки:0111645700:01:001:0384, та визначено порядок користування земельною ділянкою.

Рішення суду було залишено без змін Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 28.05.2013 (а.с.37).

Таким чином відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону вказане рішення суду є документом на підставі, якого може проводитись державна реєстрація речових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У зв'язку з чим суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи стосовно того, що непогодження позивача з вказаним судовим рішенням та наявність у нього Державного акту на право власності на земельну ділянку в цілому КМ № 061668, виданого 23.12.2003 року за умови існування вказаного рішення суду не може бути підставою для визнання протиправним рішення державного реєстратора.

Також, враховуючи що рішення відповідача було прийнято 01.07.2013, останній не мав можливості керуватись Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.08.2013 щодо зупинення виконання Рішення Феодосійського міського суду від 08.04.2013 по справі № 121/11930/122/119/319/13.

Суд також не погоджується з доводами відповідача щодо порушення порядку прийняття рішення відповідачем , оскільки відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації парв на нерухоме майно та їх обтяжень Орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Частина 12 ст. 15 Закону встановлює, що датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяв.

Як вбачається з матеріалів справи заява про реєстрацію від третьої особи надійшла 27.06.2013 та зареєстрована в Реєстраційній службі Феодосійського міського управління юстиції 12:22 за реєстраційним номером 1761962, про що також внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи прийняте 01.07.2013 рішення про реєстрацію прав дата реєстрації - 27.06.2013 (дата реєстрації заяви), що відповідає приписам наведених нормативно-правових актів.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи Державним реєстратором було проведено пошук інформації щодо реєстрації прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку та встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було 27.07.2010 зареєстровано арешт нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1051 га, розташованої по АДРЕСА_1, на підставі Ухвали Феодосійського міського суду від 30.09.2011 по справі № 2-3117/11.(а.с.44)

Відповідно до Розділу II. «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна до 01.01.2013 провадилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 5 розділу ІІ вказаного закону було встановлено, що державна реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, надання інформації із зазначених реєстрів здійснюються до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", починаючи з 1 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.

Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 92 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Згідно абз. 3 п. 94 вказаного Порядку порядок використання та перенесення державним реєстратором записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст.

Так, наказом від 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2102/22414, затверджений Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з п. 3,6 вказаного Порядку відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав. Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема (п. 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону, згідно з якою державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до ст. 2 Закону обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Матеріали справи не містять доказів того, що арешт на спірну земельну ділянку в Єдиному реєстрі заборон або в Державному реєстрі речових прав на час прийняття рішення про реєстрацію прав було скасовано, отже відповідач не виконав під час розгляду заяви про реєстрацію прав обов'язку , встановленого п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним.

Згідно ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 30 Закону (ч.2) дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був власником всієї земельної ділянки до рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08.04.2013 по справі № 121/11930/122/119/319/13, що підтверджується Державним актом КМ № 061668, на час прийняття оскаржуваного рішення він є співвласником земельної ділянки, право власності на 12/25 часток якої було зареєстровано за третьою особою.

Таким чином, оскаржуване рішення впливає на права та інтереси позивача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними та протиправним рішення Державного реєстратора.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Сіверіної Ксенії Михайлівни Феодосійського міського управління юстиції від 01.07.2013 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 12/25 частин земельної ділянки за адресою:АР Крим, м. Феодосія, сел.. Коктебель, вул. Леніна, 100а.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ст.94 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

В судовому засіданні 19.09.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 24.09.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 3539625 Державного реєстратора Сіверіної Ксенії Михайлівни Феодосійського міського управління юстиції від 01.07.2013 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 12/25 частин земельної ділянки за адресою:АДРЕСА_1

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.