Постанова

від 17.09.2013 по справі 812/7546/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 року Справа № 812/7546/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ципко О.В.

при секретарі судового засідання Гаркуші Ю.О.,

за участю:

представника позивача: Черненко І.І. (довіреність від 20.05.2013),

представників відповідача: Бессоновой С.О. (довіреність від 11.07.2013 № 3086/12-32-

10-01/12),

Буркової О.М. (довіреність від 11.06.2013 №5/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпара" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання прийняти податкову декларацію ,-

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2013 року позивач ТОВ «Імпара» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття поданої позивачем декларації з податку на додану вартість разом із додатками за липень 2013 року, яку було подано 13.08.2013 та зобов'язати відповідача прийняти подану позивачем декларацію з податку на додану вартість разом із додатками за липень 2013 року, яку було подано 13.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

13 серпня 2013 року позивач подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року.

21 серпня 2013 року ТОВ «Імпара» отримало від відповідача повідомлення від 16.08.2013 №3843/12-36-18-02 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року. Підставою для невизнання вказаної декларації як податкової звітності, на думку Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, є порушення пунктів 183.1, 183.9, 183.12 статті 183 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що декларація подана особою, реєстрацію якої в якості платника ПДВ анульовано 22.06.2010.

Позивач не згоден із вказаним повідомленням та зазначає, що 05.02.2009 його було зареєстровано як платника податку на додану вартість, про що було видано свідоцтво №100162159. 22.06.2010 свідоцтво №100162159 про реєстрацію платника ПДВ було анульовано актом Ленінської МДПІ у м. Луганську.

Позивач оскаржив рішення податкового органу до суду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі №2а-7134/10/1270 позовні вимоги ТОВ «Імпара» було задоволено: дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010 визнано неправомірними; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, позивач фактично з 22.06.2010 та на момент подання декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року і винесення відповідачем повідомлення про неприйняття податкової звітності є платником ПДВ. Тому відповідач безпідставно не визнав декларацію з ПДВ за липень 2013 року як податкову звітність. Позивач вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права та інтереси.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, послався на те, що декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року не була прийнята Ленінською ОДПІ у м. Луганську, оскільки вказану податкову декларацію було подано позивачем після анулювання свідоцтва платника ПДВ 20.06.2010. Подання податкової декларації 13.08.2013 є вже строком після анулювання свідоцтва платника ПДВ. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що ТОВ «Імпара» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Бориспілької міської ради Київської області 12.09.2006 (а.с.25), та як платник податків перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

20.09.2006 ТОВ «Імпара» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100162159 (а.с.27).

13.08.2013 ТОВ «Імпара» було надіслано до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року разом із додатками (а.с.31-36).

Листом від 16.08.2013 №3843/12-36-18-02 відповідач повідомив ТОВ «Імпара» про невизнання податкової декларації з ПДВ, поданої 13.08.2013, як податкової звітності у зв'язку з анулюванням 22.06.2010 свідоцтва платника ПДВ (а.с.28).

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 48 Податкового кодексу України визначає вимоги до складання податкової декларації.

Так, відповідно до пункту 48.1 цієї статті податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Пунктом 48.3 цієї статті визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачає, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана:

48.5.1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

48.5.2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

48.5.3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків (п. 48.6).

Згідно з пунктом 48.7 цієї статті податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 цієї статті визначено, що в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України «Податок на додану вартість» встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, що діяв до 01.01.2011, реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення містить і Податковий кодекс України. Так, відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно з пунктом 184.2 цієї статті анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Суд вважає протиправними дії Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо неприйняття у ТОВ «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.06.2010 свідоцтво №100162159 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Імпара» було анульовано актом Ленінської МДПІ у м. Луганську. Позивач оскаржив рішення податкового органу до суду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі №2а-7134/10/1270 позовні вимоги ТОВ «Імпара» було задоволено: дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010 визнано неправомірними; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010 (а.с.37-41).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.42-44).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, з 22.06.2010 та на момент подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року позивач фактично є платником податку на додану вартість. Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що податкова декларація з ПДВ за липень 2013 року подана не платником цього податку та після строку анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 Ленінську МДПІ у м. Луганську зобов'язано поновити ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010. Судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до п. 183.12 Податкового кодексу України реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №978 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1400/18695, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним уживалися заходи до виконання вказаного рішення, як то звернення до Державної податкової адміністрації України за виконанням судового рішення про поновлення реєстрації позивача платником ПДВ.

Досліджена судом декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року з додатками оформлена у відповідності до приписів статті 48 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб, печатку підприємства.

За таких обставин суд вважає дії відповідача щодо неприйняття у позивача податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року протиправними, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти та вважати поданою податкову звітність ТОВ «Імпара» - податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що визнання судом протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності та зобов'язання відповідача прийняти та вважати поданою таку податкову звітність є достатнім та необхідним способом захисту прав позивача та покладає обов'язок на податковий орган вчинити всі необхідні дії, визначені законом, при прийнятті податкової звітності.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імпара" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо неприйняття поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Імпара" декларації з податку на додану вартість разом з додатками за липень 2013 року, яка була подана 13 серпня 2013 року.

Зобов'язати Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області прийняти подану товариства з обмеженою відповідальністю "Імпара" декларацію з податку на додану вартість разом з додатками за липень 2013 року, яка була подана 13 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпара" (91012, м. Луганськ, вул. Артема, 99 А, код 34596192) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Постанова в повному обсязі складена та підписана 23 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Ципко