Ухвала

від 30.10.2013 по справі 812/7546/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа №812/7546/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю представника відповідача Бессонової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року по адміністративній справі №812/7546/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПАРА» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправним та зобов'язання прийняти податкову декларацію,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПАРА» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області про визнання дій протиправним та зобов'язання прийняти податкову декларацію, в обґрунтування якого зазначило, що 13.08.2013р. позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013р.

21.08.2013р. позивачем отримане повідомлення органу державної податкової служби №3843/12-36-18-03 від 16.08.2013р. про невизнання поданої податкової декларації як податкової звітності у зв'язку з порушенням п. 183.1, 183.9 та 183.12 ст. 183 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що декларація подана особою, реєстрацію платника податку на додану вартість якої анульовано 22.06.2010р.

Позивач вважає такі дії протиправними, зазначає, що 05.02.2009 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, 22.06.2010 р. свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100162159 анульоване. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010р. в справі №2а-71344/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011р., визнані неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення 22.06.2010р. про анулювання реєстрації ТОВ «ІМПАРА» платником податку на додану вартість, скасоване рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації ТОВ «ІМПАРА» платником податку на додану вартість від 22.06.2010р., зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 22.06.2010р.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття поданої позивачем декларації з податку на додану вартість з додатками за липень 2013р., зобов'язати відповідача прийняти подану позивачем декларацію з податку на додану вартість з додатками за липень 2013р.,яка була надана відповідачу 13.08.2013р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013р. позов ТОВ «ІМПАРА» задоволений.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у неврахуванні судом, що реєстрація позивача платником податку на додану вартість анульована, тому відповідачем правомірно не прийнята податкова декларація з податку на додану вартість.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі. Суду пояснив, що на теперішній час реєстрація позивача як платника ПДВ поновлена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ІМПАРА» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 12.09.2006р., перебуває на податковому у відповідача, з 20.09.2006р. позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100162159.

13.08.2013р. позивачем надіслано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013р.

21.08.2013р. позивачем отримане повідомлення органу державної податкової служби №3843/12-36-18-03 від 16.08.2013р. про невизнання поданої податкової декларації як податкової звітності у зв'язку з порушенням п. 183.1, 183.9 та 183.12 ст. 183 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що декларація подана особою, реєстрацію платника податку на додану вартість якої анульовано 22.06.2010р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010р. в справі №2а-71344/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011р., визнані неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення 22.06.2010р. про анулювання реєстрації ТОВ «ІМПАРА» платником податку на додану вартість, скасоване рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації ТОВ «ІМПАРА» платником податку на додану вартість від 22.06.2010р., зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 22.06.2010р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013р. заповнена позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України, судове рішення про скасування рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість набрало законної сили, у зв'язку з чим відсутні підстави для невизнання такої декларації податковою звітністю.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судове рішення, яким скасоване рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, набрало законної сили та відповідно до статті 124 Конституції України, ст. ст. 14, 255 КАС України є обов'язковим для виконання.

Виходячи з того, що реєстрація позивача платником податку на додану вартість повинна бути поновлена з 22.06.2010р., позивач підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість.

Пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Оскільки реєстрація позивача як платника податку на додану вартість повинна бути відновлена з 22.06.2010р., позивач на час подання до органу державної податкової служби податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013р. є платником податку на додану вартість, а тому невизнання такої податкової декларації податковою звітністю є протиправним.

Що стосується загальних підстав, встановлених Податковим кодексом України, для невизнання податкової декларації податковою звітністю, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 48 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити, що повинна містити в собі декларація: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана, зокрема керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Підпунктом 49.15 цієї статті визначено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).

Як передбачено п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

З поданої позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013р. вбачається, що вона заповнена у відповідності до вищезазначених вимог, не містить будь-яких порушень, має усі необхідні реквізити.

Доводи апелянта щодо анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість не приймаються судом апеляційної інстанції з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року по адміністративній справі №812/7546/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року по адміністративній справі №812/7546/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 04 листопада 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва