Постанова

від 28.08.2013 по справі 826/11749/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2013 року 13:14 № 826/11749/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам, "СК Джонсон" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків провизнання протиправними дії, скасування податкової вимоги №271-19 від 03.06.2013 та рішення про опис майна в податкову заставу від 04.06.2013, зобов'язання вчинити дії. за участю представників сторін:

від позивача : Таптунова І.Л., Нестеров-Сурменко О.П.

від відповідача: Манікало І.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам, "СК Джонсон" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СК Джонсон") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників) у якому просить суд, з урахуванням уточнень поданих 13.08.2013 р., скасувати податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток за травень-липень 2013 року у сумі 7 248 259 грн.; скасувати податкову вимогу № 271-19 від 03 червня 2013 року; скасувати рішення про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року; визнати протиправними дії МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників з визначення та обліку податкового боргу ТОВ "СК Джонсон" по авансовим внескам з податку на прибуток, винесення податкової вимоги № 271-19 від 03 червня 2013 року та рішення про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року; зобов'язати МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників зарахувати ТОВ "СК Джонсон" частини суми наявної переплати з податку на прибуток в сумі 7 248 259 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за травень-липень 2013 р.; за грошовими зобов'язаннями з яких обліковується податковий борг ТОВ "СК Джонсон", зобов'язати МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників здійснити коригування даних у картці особового рахунку ТОВ "СК Джонсон" шляхом зменшення переплати з податку на прибуток у розмірі 7 248 259 грн. та зарахування зазначеної суми в рахунок сплати авансових внесків за травень-липень 2013 року; зобов'язати МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників утримуватись від дій з визначення податкового боргу з авансових внесків за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно або до внесення змін до Податкового кодексу України стосовно порядку сплати грошових зобов'язань за рахунок переплати (надміру сплачених) податків, платежів до відповідних бюджетів, чи до моменту повідомлення ТОВ "СК Джонсон" МГУМ - ЦО з обслуговування великих платників про відмову від раніше прийнятого рішення про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток; присудити на користь ТОВ "СК Джонсон" з Державного бюджету України здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі у розмірі 2 328 грн. 41 коп. та стягнути з державного бюджету України за рахунок суб'єкта владних повноважень здійснені позивачем витрати на правову допомогу, документальне підтвердження розміру яких буде надано позивачем на відповідну вимогу суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові зобов'язання за авансовими внесками були своєчасно і в повному обсязі ним погашені за рахунок наявної в нього переплати з податку на прибуток у відповідності до положень чинного податкового законодавства. Відповідно, податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток у позивача відсутній, тому, визначений податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток, а також винесені податкова вимога та рішення про опис майна є неправомірними та безпідставними і підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що нормами податкового законодавства, на які посилається позивач, встановлена можливість сплати податкових зобов'язань, в тому числі з податку на прибуток, за рахунок перерахування наявних переплат з певних податків, однак не встановлена обов'язковість такого перерахування. Також відповідач не заперечував наявність у позивача переплати з податку на прибуток та факт подання ним заяви на зарахування відповідних переплат в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток, однак зазначив, що подання відповідної заяви про зарахування надмірно сплачених сум в рахунок погашення грошових зобов'язань не є достатньою підставою для здійснення такого зарахування, адже самому зарахуванню передує низка певних процедур узгодження з іншими державними органами щодо можливості здійснення такого зарахування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "СК Джонсон" станом на 31.12.2012 року мало переплату з податку на прибуток підприємств в сумі 49 326 172,44 грн., що підтверджується Актом про результати звірення з бюджетом по податку на прибуток підприємств станом на 31.12.2012 р., який міститься в матеріалах справи.

Позивач визначив наявну в нього переплату джерелом сплати грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток у періоді з лютого 2013 року по лютий 2014 року включно, про що повідомив відповідача заявами та листами № 10/219 та № 10/220 від 07.02.2013 р. і додатково листами №10/237 від 12.04.2013 р. та № 10/248 від 31.05.2013 р., копії яких були долучені до матеріалів справи.

Так, заявою № 10/219 від 07.02.2013 р. позивач просив відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 2 308 216 грн. спрямувати в рахунок сплати авансового внеску за лютий 2013 року а заявою № 10/220 від 07.02.2013 р. позивач просив відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 28 993 044 грн. спрямувати в рахунок сплати авансового внеску за період з березня 2013 по лютий 2014 року включно.

Позивач вважає, що з дати подання заяви № 10/220 від 07.02.2013 р. він виконав свої грошові зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток на строк з березня 2013 року по лютий 2014 року включно за рахунок суми наявної у нього переплати з податку на прибуток.

Відповідач врахував заяву № 10/219 від 07.02.2013 р. у березні 2013 року, та спрямував частину переплати з податку на прибуток у розмірі 2 308 216 грн. в рахунок сплати авансового внеску за березень 2013 року, що підтверджується копією картки обліку ТОВ "СК Джонсон", яка міститься в матеріалах справи.

Проте, Відповідач виніс податкову вимогу № 271-19 від 03 червня 2013 року на суму 2 416 085 грн. та рішення про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року, у зв'язку з несплатою позивачем авансових внесків з податку на прибуток за травень 2013 року.

Крім того, відповідач листом № 2125/10/11-315 від 03 липня 2013 року повідомив позивача про збільшення податкового боргу з авансових внесків, який станом на 03.07.2013 р. становив вже 4 832 172 грн. З поданих відповідачем письмових заперечень на позов, було встановлено, що станом на 31.07.2013 р. податковий борг збільшився і становив 7 248 259 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач зазначає, що починаючи з травня 2013 року, відповідач відмовився враховувати переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків, в результаті чого визначив позивачеві податковий борг, виніс податкову вимогу та рішення про опис майна. Отже, починаючи з травня 2013 року, відповідач в порушення норм ПК України не враховував рішення позивача про спрямування наявної в нього переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з березня 2013 року по лютий 2014 включно. Позивач вважає такі дії протиправними.

Відповідач погоджується, що у позивача наявна переплата з податку на прибуток і що ним своєчасно подавалися листи, у яких він просив про зарахування наявної у нього переплати в рахунок погашення платежів з авансових внесків.

Однак відповідач зазначає, що на його думку з положення ст. 87 ПК України вбачається можливість перерахування наявних у платника податків переплат в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, але не вбачається обов'язковість такого перерахування. Таким чином, відповідач вважає, що звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є його правом, тому не звільняє платника податків від обов'язку сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань, що визначені платником податку у звітних податкових деклараціях.

Крім того, відповідач зазначає, що саме по собі подання заяви на перерахування переплати не є достатньою підставою для зарахування надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів. Адже після подання відповідної заяви перевіряється наявність обов'язкових реквізитів - напрямів перерахування коштів, та відбувається погодження зарахування надміру сплачених сум. Досліджуються питання індикативних показників зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, повноти дотримання суб'єктом господарювання правил оподаткування, відсутності участі у схемах мінімізації податкових зобов'язань, використання у фінансово-господарській діяльності підприємств "інструментів оптимізації", аналіз поточного фінансового стану платника податків та обґрунтування щодо необхідності повернення надміру сплачених сум.

Також, відповідач зазначає, що Наказом Міністерства доходів і зборів від 11.06.2013 №156 взагалі заборонено повернення на розрахунковий рахунок, зарахування надміру сплачених сум у погашення податкових зобов'язань за іншими податками без попереднього інформування Координаційно-моніторингового департаменту.

Так, спірні правовідносини регулюються ПК України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З аналізу ст. 57 ПК України, яка регулює сплату платниками податків авансових внесків вбачається, що платники податку на прибуток, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а з березня 2013 році по лютий 2014 року щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що "Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів".

Тобто, положення п. 87.1 ст. 87 ПК України передбачають виконання грошових зобов'язань як за рахунок грошових коштів платника податку, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам. В свою чергу, авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов'язанням у розумінні положень п/п. п/п. 14.1.39 та 14.1.156 ст. 14 ПК України.

При цьому, зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок сплати податкових зобов'язань з таких самих податків відбувається в автоматичному режимі (без подання заяви), а зарахування переплат в рахунок інших податкових платежів відбувається на підставі подання платником податків відповідної заяви.

Порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів встановлений у п. 43.1 ст. 43 ПК України, у якому зазначено, що "Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу".

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Змін до бюджетної класифікації" від 17 січня 2013 року № 19 для сплати саме авансових внесків з податку на прибуток були затверджені спеціальні коди бюджетної класифікації, відмінні від кодів бюджетної класифікації для сплати податку на прибуток. Відповідно до п.п. 43.3 та 43.4 ст. 43 ПК України єдиною та достатньою необхідною дією з боку платника податків для зарахування переплати з певного платежу в погашення грошового зобов'язання з іншого платежу, який є одним з шляхів повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, є подання платником податків відповідної заяви довільної форми з обов'язковим зазначенням напряму здійснення такого платежу, а саме на погашення грошового зобов'язання з іншого платежу. Вжиття будь-яких додаткових дій з боку платника податків щодо сплати грошових зобов'язань шляхом поданням такої заяви ПК України не вимагається. Виконання обов'язку платника податків зі сплати грошового зобов'язання за рахунок переплат жодним чином не обумовлюється будь-якими діями податкового органу.

Як вже було встановлено, позивачем була подана заява № 10/220 від 07.02.2013 р., у якій позивач визначив напрям перерахування наявної у нього переплати з податку на прибуток - в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток з березня 2013 по лютий 2014 року включно.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що з поданням заяви № 10/220 від 07.02.2013 р. позивачем були виконані вимоги законодавства щодо визначення джерела сплати грошових зобов'язань, а отже з моменту виникнення обов'язку щодо сплати чергового авансового внеску такі зобов'язання вважаються виконаними.

Суд скептично ставиться до аргументів відповідача, виходячи з наступного.

Пункт 87.1 ст. 87 ПК України прямо встановлює можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати і такий спосіб погашення грошових зобов'язань стоїть в одному ряду з іншими способами погашення, наприклад, грошовими коштами. При цьому ПК України не передбачає випадки, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати.

Відповідно до ст. ст. 43 та 87 ПК України подання відповідної заяви платником податків є достатньою та єдиною необхідною дією з боку платника податків для зарахування переплати певного платежу в погашення грошового зобов'язання з іншого платежу. Жодних перевірок, пропозицій, інших дій з боку податкових органів, які давали б законні підстави відстрочити чи відмовити у здійсненні зарахування, ПК України не передбачає. Тобто шляхом подання заяви про зарахування переплати в рахунок сплати грошових зобов'язань платник податків реалізує надане йому право визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування.

Подання такої заяви згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України, який містить норму імперативного характеру, зобов'язує податковий орган у законодавчо встановлений строк - не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником заяви - підготувати та передати на виконання органу Державного казначейства України висновок, на підставі якого орган Державного казначейства України здійснює повернення надміру сплачених грошових зобов'язань шляхом, визначеним у відповідній заяві.

При цьому податковий орган несе відповідальність згідно з законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідних бюджетів.

Стосовно твердження відповідача, що подання заяви про зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів не звільняє платника податків від обов'язку сплачувати такі податкові платежі, то зазначене не підтверджується нормами ПК України. Сам по собі факт подання такої заяви є виконанням обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, в тому числі з авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Суд зазначає, що правова позиція позивача повністю збігається з позицією Міністерства доходів і зборів України. Так, Міністерство доходів і зборів України неодноразово підтверджувало право платників податків спрямувати надміру сплачені суми зобов'язань з податку на прибуток на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку виключно на підставі поданої заяви платника податків. Така позиція викладена в листі N 4420/6/15-14-15-13 від 01.04.2013 р., а також в нещодавньому роз'ясненні Міністерства доходів і зборів України "Практика застосування норм Податкового кодексу України: останні зміни" від 01.07.2013 р. Таке підтвердження з боку Міністерства доходів і зборів України вбачається загальним та нічим не обумовленим.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Згідно з підпунктом 3 п. 89.3 ст. 89 ПК України рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна у податкову заставу пред'являється саме платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п/п. 14.1.175 ПК України «податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання».

Оскільки грошове зобов'язання з авансових внесків за травень-липень 2013 року було сплачене позивачем своєчасно та в повному обсязі, то податковий борг з авансових внесків за цей період у нього не виникав і, відповідно, податкова вимога та рішення про опис майна були винесені відповідачем неправомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розглядуваному випадку, відповідач не мав права не враховувати заяву позивача щодо спрямування наявних у нього переплат в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток з березня 2013 року по лютий 2014 року і, відповідно, не мав права обліковувати податковий борг з авансових внесків за позивачем і, відповідно, не мав права виносити податкову вимогу та рішення опису майна.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що податковий борг ТОВ "СК Джонсон" з авансових внесків, який станом на день постановлення цього рішення складав 7 248 259 грн., податкова вимога № 271-19 від 03.06.2013 року та рішення позивача про опис майна у податкову заставу № 233/10/19-015 від 04.06.2013 р. повинні бути скасовані, а дії відповідача визнані протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" з авансових внесків по податку на прибуток за травень-липень 2013 року у сумі 7 248 259 грн.

3. Скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 271-19 від 03 червня 2013 року;

4. Скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року.

5. Визнати протиправними дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з визначення та обліку податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" по авансовим внескам з податку на прибуток за травень - липень 2013 року, винесення податкової вимоги № 271-19 від 03 червня 2013 року та рішення про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року.

6. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" частину суми наявної переплати з податку на прибуток у сумі 7 248 259 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за травень - липень 2013 року, за грошовими зобов'язаннями з яких сформовано та обліковується податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон".

7. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників здійснити коригування даних у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" шляхом зменшення переплати з податку на прибуток у розмірі 7 248 259 грн. та зарахування зазначеної суми в рахунок сплати авансових внесків за травень - липень 2013 року.

8. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників утримуватись від дій з визначення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно, або до моменту набрання законної сили змінами до Податкового кодексу України стосовно порядку сплати грошових зобов'язань за рахунок переплати (надміру сплачених) податків, платежів до відповідних бюджетів, чи до моменту повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю, підприємством, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про відмову від раніше прийнятого рішення про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток.

9. Судові витрати в сумі 2 328 грн. 41 коп. присудити на користь Товариством з обмеженою відповідальністю, підприємством, що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон" (04073 м. Київ, Московський проспект,19-б; р/р: 26006200015002 в ПАТ «Сітібанк», МФО 300584; ЄДРПОУ 00146137) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офісу зобслуговування великих платників.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук