Постанова

від 01.08.2017 по справі 826/11749/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2017 р. м. Київ К/800/63384/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року

у справі № 826/11749/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам, СК Джонсон

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними дії, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам, СК Джонсон звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними дії, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року у справі № 826/11749/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, позов задоволено повністю. Скасовано податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон з авансових внесків по податку на прибуток за травень-липень 2013 року у сумі 7 248 259 грн. Скасовано податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 271-19 від 03 червня 2013 року. Скасовано рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року. Визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з визначення та обліку податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон по авансовим внескам з податку на прибуток за травень - липень 2013 року, винесення податкової вимоги № 271-19 від 03 червня 2013 року та рішення про опис майна в податкову заставу № 233/10/19-015 від 04 червня 2013 року. Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон частину суми наявної переплати з податку на прибуток у сумі 7 248 259 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за травень - липень 2013 року, за грошовими зобов'язаннями з яких сформовано та обліковується податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон . Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників здійснити коригування даних у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю, підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон шляхом зменшення переплати з податку на прибуток у розмірі 7 248 259 грн. та зарахування зазначеної суми в рахунок сплати авансових внесків за травень - липень 2013 року. Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників утримуватись від дій з визначення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно, або до моменту набрання законної сили змінами до Податкового кодексу України стосовно порядку сплати грошових зобов'язань за рахунок переплати (надміру сплачених) податків, платежів до відповідних бюджетів, чи до моменту повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю, підприємством, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про відмову від раніше прийнятого рішення про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники відповідача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за ТОВ СК Джонсон станом на 31.12.2012 року рахувалась переплата з податку на прибуток підприємств в сумі 49 326 172, 44 грн., що підтверджується актом про результати звірення з бюджетом по податку на прибуток підприємств.

Заявою від 07.02.2013 року № 10/219 позивач просив відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 2 308 216, 00 грн. спрямувати в рахунок сплати авансового внеску за лютий 2013 року, а заявою від 07.02.2013 року № 10/220 позивач просив відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 28 993 044, 00 грн. спрямувати в рахунок сплати авансового внеску за період з березня 2013 по лютий 2014 року включно.

Відповідачем спрямовано відповідно до заяви від 07.02.2013 року № 10/219 частину переплати з податку на прибуток у розмірі 2 308 216, 00 грн. в рахунок сплати авансового внеску за березень 2013 року, що підтверджується копією картки обліку ТОВ СК Джонсон .

У листі податкового органу від 25.03.2013 року № 5536/10/20-245 на лист позивача від 07.02.2013 року № 10/220 його повідомлено про те, що до ДПС України надіслано запит від 14.03.2013 року № 1411/8/20-14 для вирішення даного питання та після отримання відповіді буде повідомлено додатково.

Однак відповідачем прийнято податкову вимогу від 03.06.2013 року № 271-19 на суму 2 416 085, 00 грн. та рішення про опис майна в податкову заставу від 04.06.2013 року № 233/10/19-015 у зв'язку з несплатою позивачем авансових внесків з податку на прибуток за травень 2013 року.

Крім того, відповідач листом від 03.07.2013 року № 2125/10/11-315 повідомив позивача про збільшення податкового боргу з авансових внесків, який станом на 03.07.2013 року становив 4 832 172, 00 грн.

Встановлено, що станом на 31.07.2013 року податковий борг збільшився і становив 7 248 259, 00 грн.

Таким чином, причиною звернення до суду із вказаним позовом стало те, що починаючи з травня 2013 року по лютий 2014 року включно відповідач відмовився враховувати переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків, в результаті чого визначив позивачеві податковий борг, виніс податкову вимогу та прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.) зобов'язані подавати у складі річної податкової звітності за 2012 рік розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають ними сплачуватися наступні дванадцять місяців (у березні-грудні 2013 року та січні і лютому 2014 року), а саме: щомісячно у строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Згідно із п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

В силу п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Отже, в силу приписів наведених вище норм встановлено можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати. А реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування.

Позивач, як платник податку, вправі розпоряджатися власними коштами, зокрема шляхом звернення до податкового органу з заявою про здійснення заліку податкових зобов'язань або повернення їх в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України. Нездійснення відповідачем такого заліку або повернення, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються контролюючим органом.

У відповідності до п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 88.1 ст. 89 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна у податкову заставу пред'являється саме платнику податків, що має податковий борг.

У справі, що переглядається, суди з огляду на наявну у платника переплату з податку на прибуток правильно визнали право позивача на використання такого способу сплати авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних періодах як погашення за рахунок існуючої переплати з цього платежу, тим самим спростувавши висновок відповідача про наявність у позивача податкового боргу в оспорюваній сумі.

Отже, податковий борг ТОВ СК Джонсон з авансових внесків у розмірі 7 248 259, 00 грн., податкова вимога від 03.06.2013 року № 271-19 та рішення позивача про опис майна у податкову заставу від 04.06.2013 року № 233/10/19-015 скасовано правомірно.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача провести коригування даних у картках особового рахунку позивача слід зазначити, що згідно з пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України Про інформацію . У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

В силу вимог п. 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктами 5.1, 5.3 цієї ж Інструкції передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції.

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, дані картки особового рахунку платника як різновид податкової інформації повинні достовірно відображати дійсний стан розрахунків такого платника з бюджетом.

Як випливає зі змісту ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто у порядку цієї статті КАСУ до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Дією посадових осіб податкового органу, яка підлягає судовому оскарженню, є владне волевиявлення таких осіб, яке не оформлено актом ненормативного характеру, однак призвело до порушення прав та свобод платника або створило перешкоди для їх реалізації.

Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Разом з тим, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, позов в частині зобов'язання Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників утримуватись від дій з визначення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон необґрунтовано задоволено судами попередніх інстанцій, враховуючи те, що судове рішення не може регулювати суспільні відносини на майбутнє, оскільки підстави вважати, що відповідач в подальшому буде вчиняти такі дії, відсутні.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, судові рішення в частині у відповідній частині підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 826/11749/13-а в частині задоволення позову щодо зобов'язання Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників утримуватись від дій з визначення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю, підприємству, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно, або до моменту набрання законної сили змінами до Податкового кодексу України стосовно порядку сплати грошових зобов'язань за рахунок переплати (надміру сплачених) податків, платежів до відповідних бюджетів, чи до моменту повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю, підприємством, що повністю належить іноземним інвесторам СК Джонсон Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про відмову від раніше прийнятого рішення про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток скасувати.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 826/11749/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак