Постанова

від 16.09.2013 по справі 816/5032/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5032/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника позивача - Педорич В.І.,

представника відповідача - Немич І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень- рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000442201 від 23.07.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 453 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 726,5 грн., №0000452201 від 23.07.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 10 699 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 2 674,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №29/22.1-11/31889628/68 від 09.07.2013 року щодо порушення ТОВ "Асфальтобетонний завод" ст.14, 44, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 11 453 грн., ст.185,198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 10 699 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесено безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавства та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ПП «Техком» зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби.

Посилався на те, що висновки перевіряючих про безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми валових витрат та податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Зазначав, що можливе порушення контрагентом позивача податкового законодавства не може впливати на податкові зобов'язання ТОВ "Асфальтобетонний завод" в силу індивідуального характеру юридичної відповідальності. Відтак, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, надав додаткові пояснення по суті справи та стосовно оподаткованих господарських операцій щодо купівлі автозапчастин, використання їх у власній господарській діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджував про те, позивачем для перевірки не було надано товарно - транспортних накладних на підтвердження транспортування купленого у ПП «Техком», що ставить під сумнів поставку автозапчастин. Крім того, не було надано сертифікати якості, сертифікати походження товару , який поставлявся ПП «Техком» на адресу позивача, що позбавляє можливості встановити отримання доходу позивачем від використання купленого товару. Як на думку податкового органу, в дійсності товар позивачем не придбавався, тому платником податків було безпідставно завищено валові витрати та занижено податок на додану вартість у відповідних звітних періодах . Ставлячи під сумнів реальність оподаткованих операцій щодо купівлі запасних автомобільних частин, відповідач вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими в силу безпідставного завищення позивачем валових витрат та заниження сум податку на додану вартість у відповідних звітних періодах .

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод", зареєстроване як юридична особа Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області 29.05.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 31889628. (а.с.9-10 ).

Позивач перебуває на обліку як платник податків в Миргородській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.02.2005 року, про що видане свідоцтво № 23741004. ( а.с.11).

Миргородською ОДПІ в період з 25.06.2013 року по 02.07.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Асфальтобетонний завод" з питань своєчасності та повноти відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Техком» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт №29/22.1-11/31889628/68 від 09.07.2013 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, результаті чого позивачем занижена сума податку на прибуток у сумі 11453,0 грн., у тому числі з 4 квартал 2011 року в сумі 2 523 грн., 1 півріччя 2012р. в сумі 8930 грн.

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено суму ПДВ в розмірі 10699,0 грн., в т. ч.: за жовтень 2011 р. на 279 грн., за листопад 2011р.на 1915 грн., березень 2012р. на 8435 грн., квітень 2012р. на 31 грн., травень 2012 р. на 39 грн.

Позивачем було подано до Миргородської ОДПІ заперечення щодо означеного Акту перевірки, за результатами розгляду яких відповіддю від 23.07.2013 року відповідачем платника повідомлено, що вони не будуть враховані при прийнятті рішення на підставі Акту №29/22.1-11/31889628/68 від 09.07.2013 року.

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, Миргородською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення №0000442201 від 23.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 453 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 726,5 грн. та №0000452201 від 23.07.2013 року, яким ТОВ "Асфальтобетонний завод" донараховано податок на додану вартість в сумі 10 699 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 2 674,75 грн.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень даних норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.п. 14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.44.1. ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно п.44.2. ст.44 Кодексу, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «Асфальтобетонний завод» фактично не здійснювало придбання товару (автомобільних запасних частин) у ПП «Техком», оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені доказами транспортування вантажу та сертифікатами якості , відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 11 453 грн. та податку на додану вартість в сумі 10 699 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено факт господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Техком» щодо купівлі ТОВ «Асфальтобетонний завод» запасних частин до автомобілів на підставі усного договору.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угоди представником позивача надано суду податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, рахунки - фактури, видаткові накладні, згідно яких придбано товарно - матеріальні цінності в асортименті із визначенням їх найменувань, кількості та якості. На підтвердження оплати господарських операцій позивачем були надані виписки банківських установ щодо руху коштів на рахунках позивача. На підтвердження отримання купленого у ПП «Техком» товару та його транспортування суду надано накази про направлення у відрядження механіків та директора ТОВ «Асфальтобетонний завод», посвідчення на відрядження, звіти про використання коштів , виданих на відрядження або під звіт, подорожній лист . ( а.с.46- 90,96- 115 )

Крім того, представником позивача надано докази оприбуткування, бухгалтерського обліку та зберігання купленого товару, зокрема долучено до матеріалів справи оборотно- сальдові відомості по рахунку 631. (а.с.91-95 )

На підтвердження використання позивачем куплених запасних частин у власній господарській діяльності суду надано забірні відомості, що підтверджують передачу механікам запасних частин для ремонту транспортних засобів підприємства. (а.с.67-75)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання податкового органу про відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення купленого у ПП «Техком» товару як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними. Вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки товарно - матеріальні цінності перевозились власним транспортом позивача, що виключає обов'язок останнього оформлення таких накладних.

Критично суд оцінює і твердження податкового органу про відсутність сертифікатів якості на куплений товар, що ставить під сумнів купівлю матеріальних цінностей та позбавляє можливості встановити отримання доходу позивачем від використання купленого товару. ТОВ «Асфальтобетонний завод» та ПП «Техком» не є виробниками товарів, що є предметом купівлі - продажу за оподаткованими господарськими операціями, відтак не зобов'язані мати відповідні сертифікати якості на такий товар. Крім того, відсутність означених сертифікатів не може бути доказом відсутності поставки контрагентом позивача автозапчастин.

Таким чином, позивачем податковий кредит та валові витрати у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ТОВ «Асфальтобетонний завод» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП «Техком» , подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом , оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «Асфальтобетонний завод» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивної діяльності ПП «Техком» та нікчемності укладених за його участі договорів з контрагентами по ланцюгу постачання ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження та підтвердження своїх валових витрат .

Тому суд вважає, що позивачем правомірно сформовано зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідних звітних період, що перевірялись. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність податкових повідомлень - рішень №0000442201 від 23.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 453 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 726,5 грн. та №0000452201 від 23.07.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 10 699 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 2 674,75 грн.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000452201 від 23.07.2013 року та №000442201 від 23.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 305,53 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2013 року .

Суддя І.С. Шевяков