Ухвала

від 12.11.2013 по справі 816/5032/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 816/5032/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальтобетонний завод» до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Асфальтобетонний завод» (далі по тексту ТОВ «Асфальтобетонний завод»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ) від 23.07.2013 року, прийнятих на підставі акта перевірки №29/22.1-11/31889628/68 від 09.07.2013 року:

№0000442201, яким за встановлені порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 17.179 грн. 50 коп., з яких у тому числі 11.453 грн. - основний платіж, 5.726 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

№0000452201, яким за встановлені порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 13.373 грн. 75 коп. з якої у тому числі 10.699 грн. - основний платіж, 2.674 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 09.07.2013 року №29/22.1-11/31889628/68 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Асфальтобетонний завод» (код 31889628) з питань своєчасності та повноти відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Техком» (код 31632887) за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року» (далі - Акт перевірки). Вказує на те, що оскаржувані рішення відповідачем винесено безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавства та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ПП «Техком» зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми валових витрат та податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Зазначав, що можливе порушення контрагентом позивача податкового законодавства не може впливати на податкові зобов'язання ТОВ «Асфальтобетонний завод» в силу індивідуального характеру юридичної відповідальності. Відтак, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Асфальтобетонний завод» задоволені в повному обсязі.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит та валові витрати у відповідних звітних періодах сформовані позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами; товар, в ціні якого ТОВ «Асфальтобетонний завод» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП «Техком», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Миргородська ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Миргородською ОДПІ в період з 25.06.2013 року по 02.07.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Асфальтобетонний завод» з питань своєчасності та повноти відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Техком» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №29/22.1-11/31889628/68 від 09.07.2013 року (а.с. 12-30), в якому, зокрема, зафіксовані порушення позивачем:

- підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, результаті чого позивачем занижена сума податку на прибуток у сумі 11453,0 грн., у тому числі з 4 квартал 2011 року в сумі 2 523 грн., 1 півріччя 2012р. в сумі 8930 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено суму ПДВ в розмірі 10699,0 грн., в т. ч.: за жовтень 2011 р. на 279 грн., за листопад 2011р.на 1915 грн., березень 2012р. на 8435 грн., квітень 2012р. на 31 грн., травень 2012 р. на 39 грн.

Підставами для вказаних висновків податкового органу стали встановлені в ході проведення перевірки обставини щодо відсутності у ТОВ «Асфальтобетонний завод» документів, що свідчать про фактичність отримання товару від ПП «Техком»: товарно-транспортних накладних та сертифікатів походження та якості товару. Крім того, податковим органом враховано податкову інформацію закріплену в акті Основ'янської ОДПІ м. Харкова Харківської ДПС від 29.11.2012 року № 4346/221/31632887 про результати документальної позапланової перевірки ПП «Техком» щодо правильності та повноти обчислення ПДВ та включення до складу витрат, яким встановлено, що ПП «Техком» не надано документів які підтверджують транспортування реалізованого товару по ланцюгу постачання, отриманого від підприємств-постачальників: ТОВ «НАМИВ-1 ЖЕУ 6», ТОВ «МЕТАЛУРГ-2010», ПП «РАІКОМ», з огляду на що, податковим органом зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінасово-господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємства.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Асфальтобетонний завод» не мало підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем відносно позивача прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0000442201 (а.с. 39), №0000452201 (а.с. 41).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 201 ПК України, згідно із якою право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прями матеріальних витрат: прямих витрат на оплату праці: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ТОВ «Асфальтобетонний завод» документально підтвердило факт здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом. У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено факт господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Техком» щодо купівлі ТОВ «Асфальтобетонний завод» запасних частин до автомобілів на підставі усного договору.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угоди до матеріалів справи долучено: податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, рахунки - фактури, видаткові накладні, згідно яких придбано товарно - матеріальні цінності в асортименті із визначенням їх найменувань, кількості та якості. На підтвердження оплати господарських операцій надані виписки банківських установ щодо руху коштів на рахунках позивача. На підтвердження отримання купленого у ПП «Техком» товару та його транспортування надано накази про направлення у відрядження механіків та директора ТОВ «Асфальтобетонний завод», посвідчення на відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подорожній лист. ( а.с.46- 90,96- 115 ).

До матеріалів справи долучено оборотно- сальдові відомості по рахунку 631. (а.с.91-95 ), що свідчать про оприбуткування, бухгалтерського обліку та зберігання купленого товару.

На підтвердження використання позивачем куплених запасних частин у власній господарській діяльності суду надано забірні відомості, що підтверджують передачу механікам запасних частин для ремонту транспортних засобів підприємства. (а.с.67-75).

Відповідач не спростував факти отримання товарно-матеріальних цінностей за договором між ТОВ ТОВ «Асфальтобетонний завод» та ПП «Техмаш».

Крім того, Миргородська ОДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність доказів, що надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Асфальтобетонний завод» та ПП «Техком».

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Колегія суддів підтримує позицію суду щодо безпідставності посилання податкового органу на відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення купленого у ПП «Техком» товару як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними, оскільки вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки товарно - матеріальні цінності перевозились власним транспортом позивача, що виключає обов'язок останнього оформлення таких накладних.

Крім того, погоджується з висновком щодо критичної оцінки твердження податкового органу про відсутність сертифікатів якості на куплений товар, що ставить під сумнів купівлю матеріальних цінностей та позбавляє можливості встановити отримання доходу позивачем від використання купленого товару. ТОВ «Асфальтобетонний завод» та ПП «Техком» не є виробниками товарів, що є предметом купівлі - продажу за оподаткованими господарськими операціями, відтак не зобов'язані мати відповідні сертифікати якості на такий товар. Крім того, відсутність означених сертифікатів не може бути доказом відсутності поставки контрагентом позивача автозапчастин.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Асфальтобетонний завод», які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року по справі № 816/5032/13-а залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 листопада 2013 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова