Постанова

від 17.09.2013 по справі 813/4452/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року № 813/4452/13-а

17 год. 26 хв. зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представника позивача Суховерського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» (надалі - ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС», позивач) звернулось до суду з вказаним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (ДПІ у Залізничному районі м. Львова, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013 року №0006541520 та від 18.05.2013 року №0006551520.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ним укладено договори з контрагентами, на підставі яких виконувались будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні, проектні роботи, що підтверджується первинними документами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами. З огляду на це, вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 16.07.2013 року №9/10-008. Заперечення обґрунтовує тим, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Зазначив, що в контрагентів позивача ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Цайпер-Україна» відповідно до висновків, викладених у актах перевірок від 17.02.2011р. №117/23-2/34419121 та від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335 відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів з позивачем без мети настання реальних наслідків. Також посилається на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011р. у справі №1-104/11, згідно з якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році». Вважає, що закриття вказаної кримінальної справи з нереабілітуючих обставин свідчить про доведеність вини цих осіб в організації реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТОВ «Миколаїв Авто», від імені яких, вказані особи документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг з метою передачі цих документів реально існуючим підприємствам для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток, тобто у фіктивному підприємництві.

Вважає, що наведені обставини підтверджують фіктивний характер господарських операцій, зокрема, між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Іртас».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі наказу від 27.03.2013р. №279 та повідомлення від 27.03.2013р. №75/15-20, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ГЕМ УБ ХАЕС» (код ЄДРПОУ - 33863025) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Іртас» (код ЄДРПОУ - 34419121) за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. та з ТзОВ «Цайпер-Україна» (код ЄДРПОУ - 32484335) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 17.04.2013 р. №1378/15-20/33863025.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ведення бухгалтерського обліку;

- не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Іртас» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. та з ТзОВ «Цайпер-Україна» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., у зв'язку із порушенням пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. пп.7.5.1 п. 7.5, пп..7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»;

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.06.2010р. по 30.06.2010р., за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. в сумі 8339,00 грн., що призвело до: заниження у червні 2010р. ПДВ з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду на суму 3172.00 грн., у березні 2011р. завищення суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 5167,00 грн.

Вказані вище висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011р. №117/23-2/34419121 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Іртас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. та акті перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008р. по 16.06.2011р.

Згідно з висновками вказаних вище актів від 17.02.2011р. №117/23-2/34419121 та від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335 встановлено, що у контрагентів позивача: ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Цайпер-Україна» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому правочини, здійснені за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. та за період з 01.04.2008р. по 16.06.2011р. мають ознаки безтоварності.

На підставі акта перевірки від 17.04.2013 р. №1378/15-20/33863025 ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013 року №0006541520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5167,00 грн., від 18.05.2013 року №0006551520, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 3965,00 грн., в т.ч. 3172,00 грн. - основний платіж, 793, 00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

21.06.2010р. між позивачем та ТзОВ «Іртас» укладено договір №03-21-06-10, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати будівельномонтажні та пусконалагоджувальні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

02.03.2011р. між позивачем та ТзОВ «Цайпер-Україна» укладено договір 01-02-03-11 на виконання проектних робіт, згідно умов якого Виконавець (ТзОВ «Цайпер-Україна») зобов'язується своїми силами і засобами з матеріалів Замовника здійснити проектні роботи по відновленню робіт з ліквідації аварії на тепловій мережі по вул.Львівській у м.Дубляни Львівської області, а Замовник зобов'язується передати виконавцю затверджену та видану у виробництво проектно-кошторисну документацію в 2-х примірниках до початку виконання робіт.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В підтвердження виконання вищенаведених господарських угод, позивачем було надано договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, робочий проект «Проведення відновлювальних робіт з ліквідації аварії на тепловій мережі по вул.Львівській у м.Дубляни», довідку про договірну ціну станом на 01.06.2010р., локальні кошториси.

Відповідач - ДПІ у Залізничному районі м. Львова в акті перевірки посилається на:

- акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011р. №117/23-2/34419121, з якого вбачається, що для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Іртас» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. (на момент проведення перевірки, місцезнаходження первинних документів, посадових осіб підприємства невідоме).

- акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335, з якого вбачається, що перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «Цайпер-Україна» власних виробничих, складських приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, а тому можна стверджувати про нереальність господарських операцій.

Вищенаведені обставини, на думку відповідача, свідчать про нереальність та нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, тощо).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування платником податку податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (контрагентами).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Аналогічні положення щодо права на формування податкового кредиту по податку на додану вартість закріплені також у ст.198-200 ПК України.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Правомірність включення ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із зазначеними вище контрагентами, як і факт реального здійснення сторонами господарських зобов'язання, підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робі тощо).

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неспроможності контрагентів позивача здійснити зазначені вище господарські операції в зв'язку з відсутністю у них трудових ресурсів, виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, оскільки такі обставини не можуть бути доказом невиконання операцій, так як суб'єкти господарювання мають право використовувати у своїй господарській діяльності не лише власні ресурси (трудові, матеріальні тощо), а можуть також їх орендувати і використовувати найману праці шляхом укладення строкових трудових договорів.

Крім того, суд враховує, що на момент виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Цайпер-Україна» зазначені підприємства були зареєстровані та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебували на податковому обліку, а також були у встановленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Окрім наведеного суд також зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Враховуючи викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним, судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами на підставі частини 1 статті 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність наміру на укладення (здійснення) договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо ж існування такої мети не доведене і відсутні підстави вважати угоду нікчемною, то відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Суд також враховує те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідачем не доведено, що угоди, укладені позивачем із його контрагентами, є такими, що порушують публічний порядок, або були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року №0006541520 та від 18.05.2013 року №0006551520 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 114 грн. 71 коп.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року №0006541520 та від 18.05.2013 року №0006551520.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» судовий збір у розмірі 114 грн. 71 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.09.2013 року.

Суддя Братичак У.В.