Постанова

від 15.04.2014 по справі 813/4452/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 876/12581/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.05.2013 року: №0006541520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 167,00 грн. та №0006551520, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3 965,00 грн., в т.ч. 3 172,00 грн. - основний платіж, 793,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року №0006541520 та від 18.05.2013 року №0006551520.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» та його контрагентами ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Цайпер-Україна» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, робочим проектом «Проведення відновлювальних робіт з ліквідації аварії на тепловій мережі по вул. Львівській у м. Дубляни», довідкою про договірну ціну станом на 01.06.2010 року, локальними кошторисами. При цьому податкові накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення відповідав встановленому чинним законодавством.

Суд першої інстанції вказує на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неспроможності контрагентів позивача здійснити господарські операції в зв'язку з відсутністю у них трудових ресурсів, виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, оскільки такі обставини не можуть бути доказом невиконання операцій, так як суб'єкти господарювання мають право використовувати у своїй господарській діяльності не лише власні ресурси (трудові, матеріальні тощо), а можуть також їх орендувати і використовувати найману праці шляхом укладення строкових трудових договорів.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що на момент виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Цайпер-Україна» зазначені підприємства були зареєстровані та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебували на податковому обліку, а також були у встановленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що угоди, укладені позивачем із його контрагентами, є такими, що порушують публічний порядок, або були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в контрагентів позивача ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Цайпер-Україна», відповідно до висновків викладених у актах перевірок від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121 та від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335, відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів з позивачем без мети настання реальних наслідків.

Крім того, апелянт посилається на те що суд першої інстанції не врахував постанову Сихівськогого районного суду м. Львова від 29.12.2011року у справі №1-104/11, згідно з якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році». Апелянт вважає, що закриття вказаної кримінальної справи з нереабілітуючих обставин свідчить про доведеність вини цих осіб в організації реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТОВ «Миколаїв Авто», від імені яких, вказані особи документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг з метою передачі цих документів реально існуючим підприємствам для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток, тобто у фіктивному підприємництві.

Апелянт зазначає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є - недостовірні та є наслідком здійснення безтоварних господарських операцій.

Тому, відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Таким чином, господарські операції, які відображені ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу № 279 від 27.03.2013 року, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Іртас» (код ЄДРПОУ - 34419121) за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та з ТзОВ «Цайпер-Україна» (код ЄДРПОУ - 32484335) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт №1378/15-20/33863025 від 17.04.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ведення бухгалтерського обліку; не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Іргас» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та з ТзОВ «Цайпер-Україна» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, у зв'язку із порушенням пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. пп.7.5.1 п. 7.5, пп..7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»; завищення суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 8339,00 грн., що призвело до заниження у червні 2010 року ПДВ, з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду, на суму 3172,00 грн., у березні 2011 р. завищення суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 5167,00 грн.

Вказані вище висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Іртас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року» та акті перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.06.2011 року №1580/23-209/32484335 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року».

Згідно з висновками вказаних вище актів перевірки встановлено, що у контрагентів позивача: ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Цайпер-Україна» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме - відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому правочини мають ознаки безтоварності.

На підставі акта перевірки від 17.04.2013 року №1378/15-20/33863025 ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення: від 18.05.2013 року №0006541520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5167,00 грн. та від 18.05.2013 року №0006551520, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3965,00 грн., в т.ч. 3172,00 грн. - основний платіж, 793,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Встановлено, що між ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» та ТзОВ «Іртас» 21 червня 2010 року укладено договір №03-21-06-10, згідно умов якого підрядник (ТзОВ «Іртас») зобов'язується виконати будівельномонтажні та пусконалагоджувальні роботи, а замовник (ТзОВ «Галенергомонтаж УБ ХАЕС) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між позивачем та ТзОВ «Цайпер-Україна» 2 березня 2011 року укладено договір 01-02-03-11 на виконання проектних робіт, згідно умов якого виконавець (ТзОВ «Цайпер-Україна») зобов'язується своїми силами і засобами з матеріалів замовника здійснити проектні роботи по відновленню робіт з ліквідації аварії на тепловій мережі, що по вул. Львівській у м. Дубляни Львівської області, а замовник зобов'язується передати виконавцю затверджену та видану у виробництво проектно-кошторисну документацію в 2-х примірниках до початку виконання робіт.

В підтвердження виконання вищенаведених господарських угод, позивачем було надано договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, робочий проект «Проведення відновлювальних робіт з ліквідації аварії на тепловій мережі по вул. Львівській у м. Дубляни», довідку про договірну ціну станом на 01.06.2010 року, локальні кошториси.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними з наступних підстав:

Виходячи з положень п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення щодо права на формування податкового кредиту по податку на додану вартість закріплені у ст.ст.198-200 ПК України.

За п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прибавляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Однак, як встановлено перевіркою, первинні документи, отримані від ТзОВ «Іртас» та надані покупцю ТзОВ «Балком Україна» є недостовірними, оскільки доведено факт нереальності таких операцій.

Податкові накладні, видані ТзОВ «Іртас», підписані ОСОБА_5, однак згідно витягу з ЄДРПОУ, керівником та головним бухгалтером підприємства була ОСОБА_4, тобто є недостовірними.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», обов'язковим реквізитом первинних документів є особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 ст.2 «Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (зі змінами та доповненнями), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, первинні документи ТзОВ «Іртас» складені особою, яка не була керівником підприємства та не мала права на їх складання.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у ТзОВ «Іртас» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, будь-які транспортні засоби, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань і вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та позивачем.

Працівники ТОВ «Іртас» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачувались у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) і згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року їх звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«в» ст.ст.1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році». Постановою доведена вина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у фіктивному підприємництві.

З постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року видно, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попереднім зговором в групі осіб на протязі 2009-2010 років організував реєстрацію, придбання та перереєстрацію субєктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Іртас» та інших. Від імені цих підприємств документально оформлялися неіснуючі операції купівлі-продажу товаро-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих робіт - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних субєктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

В пункті 1 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12 надано роз'яснення, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України у порядку, встановленому цим кодексом.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

В ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» зазначено, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили та ч. 2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Отже обов'язковою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію і закриття кримінальної справи є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

Працівниками ТОВ «Іртас» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було скоєно злочинне діяння, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) з нанесенням збитків державному бюджету України, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 провадженням закрито за нереабілітуючих обставин.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень позивача відносно наданих документів, які на його думку підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, оскільки зазначені вище первинні документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі №813/4452/13-а скасувати та прийняти норву постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергомонтаж УБ ХАЕС» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2014 року.