Постанова

від 12.09.2013 по справі 805/3653/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року справа №805/3653/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Геращенко І.В., Сіваченка І.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., за участю представника позивача Гладковій Л.М., представників відповідача Батулу Н.І., Чиркіної Н.В., Іванченко В.А., Стасенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 805/3653/13-а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 року.

Скасоване податкове повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 року Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про донарахування грошового зобов'язання за основним платежем та штрафних санкцій у загальному розмірі 1309343,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважають, що господарські операції позивача з ТОВ «УТП Інвест» та ТОВ «Укртехпоставка» не мають ознак реальності та не підтверджуються первинними документами. Висновки акту перевірки, складеного податковим органом за № 4120/22-4/32442295 від 31.08.2012 року документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, таким, що прийнято правомірно. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вважала, що господарські операції Державного підприємства «Макіїввугілля» з ТОВ «УТП Інвест» та ТОВ «Укртехпоставка» підтверджені первинними документами. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство "Макіїввугілля" (далі за текстом- ДП "Макіїввугілля") є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради та ключено в ЄДРПОУ за №32442295, знаходиться на обліку в Макіївської ОДПІ з 15.05.2003 року за №58, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП. Згідно отриманого свідоцтва за №06516407 є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області( далі за текстом - Макіївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) є суб'єктом владних повноважень.

Макіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Макіїввугілля" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Укртехпоставка" (код ЄДРПОУ 31206273), ТОВ « УТП Інвест» (код ЄДРПОУ 34500201) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 31.07.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 4120/22-4/32442295 від 31.08.2012 року (далі - акт перевірки) (том 1 а.с.30-57).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692330 від 18.09.2012 року, що є предметом оскарження у даній справі (далі, спірне рішення)( том1 а.с. 29).

Спірним податковим-повідомленням рішенням на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54, абз. 4 п. 123.1 статті 123 п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за порушення п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПКУ, ДП "Макіїввугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1309343,00 гривень, де 1106153,00 гривень донараховане основне зобов'язання та штрафна-фінансова санкція на суму 203190,00 гривень.

Згідно висновків акту перевірки з боку ДП "Макіїввугілля" встановлено наступні порушення.

На порушення ч. 1 статті 201, ч. 1-6 статті 203, статті 215, статей 228,626,629,662,655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ДП "Макіїввугілля" при придбанні товарів.

На порушення п.п. 14.1.185 п. 14.1 статті 14, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, на вартість товару по податковим накладним , отриманим від ТОВ «Укртехпоставка» на суми ПДВ за червень 2011 року у розмірі 212300,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 276874,00 грн. та ТОВ «УТП Інвест» на суми ПДВ за лютий 2011 року на суму 174578,00 гривень, березень 2011 року на суму 312901,00 гривень, липень 2011 року на суму 129500,00 гривень у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину. Зазначено порушення призвело до заниження суми податку на додану вартість,що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 106153,00грн. за періоди лютий 2011р.-174578,00 грн., березень 2011р.-312901,00 грн., червень 2011р.-212300,00грн.,липень 2011р.-406374,00 грн.(том 1, а.с. 30-57). Вказаний акт підписаний позивачем із запереченнями.

В описовій частині акту перевірки зазначено, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ «УТП Інвест», товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність здійснення перевезень, а також сертифікати якості.

Податковий орган зазначив, що позивач в порушення вимог п. 44.1. статті 44 ПКУ, положень Порядку та Інструкції № 281, щодо приймання нафти та нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, сформував показники податкової звітності на підставі даних, які не підтверджені первинними документами. При проведенні перевірки не було надано доказів оприбутковування нафти та нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості за формою № 11-НК та товаро-транспортних накладних, в підтвердження факту транспортування товару.

Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками розгляду заперечень позивача, залишила висновки акту перевірки без змін, а заперечення ДП "Макіїввугілля" без задоволення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2012 року ДПС у Донецькій області залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000692330 від 18.09.2012 року, скаргу платника без задоволення. (том 1, а.с.70-79).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

За період з травня 2011 року по липень 2011 року Відокремленим підрозділом «УМТЗ» ДП «Макіїввугілля» укладено договори поставки продукції гірничо-шахтного обладнання, металопродукції та паливно-мастильних матеріалів з ТОВ «Укртехпоставка» (зареєстровано в ЄДРПОУ за №31206273) та за період з лютого 2011 року по березень 2011 року, червень 2011 року по липень 2011 року на поставку гірничо-шахтного обладнання та паливно-мастильних матеріалів з ТОВ «УТП Інвест» (зареєстровано в ЄДРПОУ за №34500201).

Суд першої інстанції посилався на вимоги частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України які передбачають, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Суд першої інстанції також виходив з того, що доказів чи доводів того, що ДП "Макіїввугілля" укладено угоди, що суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено та зробив висновок про реальність здійснених господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щоб зробити висновок про реальність господарських операцій ДПП «Макіїввугілля» з ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ «УТП Інвест» колегія суддів вважає що по даній справі необхідно проаналізувати здійснення господарських операцій по бензину, дизпаливу та окремо по запчастинам, гірничо-шахтному обладнанню.

Розглядаючи правильність формування зобов'язання по податку на додану вартість по бензину та дизпаливу, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги в повному обсязі не врахував особливості обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Так, відповідно п.5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, затвердженим в Міністерств: юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008, передбачено що:

- Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

- Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

- Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Актів приймання-передачі палива, будь-яких документів, які підтверджують дотримання зазначених вимог, ДП «Макіїввугілля» надано не було.

Зазначення судом першої інстанції на наявність подорожніх листів (т.1 арк.справи 163-178) суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки в них відсутні відомості про найменування вантажу та його кількості та взагалі не вбачається будь-якого зв'язку з отриманням палива у ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ «УТП Інвест».

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно п.2.3 умов договорів укладених ДП «Макіїввугілля» на поставку бензину та дизпаливу (т.2 арк..справи 73, 90, 105, 174, 193, 199, 207, 236, 246) прийом продукції здійснюється за наявністю товаротранспортної накладної.

Пункт 11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Мінюсті України 20.02.1998 р. за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивачем не надано до перевірки вказаних документів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факт відсутності товаро-транспортних накладних, недотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та не надав оцінку вказаним обставинам щодо реальності господарських операцій.

Також не узгоджується й пояснення в судовому засіданні представника позивача в тому, що паливо доставлялося власним автотранспортом, оскільки відповідно п.2.1 укладених договорів, продукція поставляється поставщиком на умовах DDP (інкотермс 2000) склад ОП «УМТС» ГП «Макіїввугілля». Будь-яких додаткових договорів, які б змінювали умови договору надано не було.

Крім того, колегія суддів вирішуючи питання щодо правомірності формування податкового кредиту по бензину та дизпаливу приймає до уваги факти встановлені під час проведення перевірки, а саме: станом на 30.06.2011р. кредиторська заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ТОВ «Укртехпоставка» становить 3 899 713,06 гривень.

На кінець періоду, що перевірявся (31.07.2011р.) кредиторська заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ТОВ «Укртехпоставка» становить 3438457,66 гривень.

Від ДПІ у Калінінському районі м.Донецька отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1366/22-4/31206273 від 26.04.2012р. ТОВ "Укртехпоставка" (код ЄДРПОУ 3206273) з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (код за ЄДРПОУ 37384762) за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011 р., ТОВ «ПКФ «Дельта» (код за ЄДРПОУ 37384762) за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м.Луганську складено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки від 26.09.2011 року № 1745/16/37384762 по підприємству ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (код за ЄДРПОУ 37384762) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Укртехпоставка» (код ЄДРПОУ 31206273) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р.

Актом встановлено, що підприємство ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (код за ЄДРПОУ 37384762) не знаходиться за юридичною адресою.

За результатами перевірки з ТОВ «Укртехпоставка» за червень 2011 року зменшено суму податкового кредиту на 831403,85грн., та зменшено суму податкових зобов'язань на 948574,6грн., за липень 2011 року зменшено суму податкового кредиту на 967880,13грн., та зменшено суму податкових зобов'язань на 1144595,64грн.

Крім того, від ДПІ у Калінінському районі м.Донецька отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1367/22-4/34500201 від 26.04.2012р. ТОВ "УТП Інвест" (код ЄДРПОУ 34500201) з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (код ЄДРПОУ 37384762) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., ТОВ «ПКФ «Дельта» (код за ЄДРПОУ 37384762) за період з01.02.20Пр. по 31.03.2011 р.

Первинні документи, що можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій з надання товару ТОВ "УТП Інвест" (код за ЄДРПОУ 34500201) до перевірки надані не в повному обсязі.

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання ТОВ "УТП Інвест" (код за ЄДРПОУ 34500201) послуг віл постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

Перевіркою ДПІ у Калінінському районі м.Донецька встановлено, що отримані товари та послуги від ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (код за ЄДРПОУ 37384762) та ТОВ «ПКФ «Дельта» код за ЄДРПОУ 37287667 були реалізовані ДП „Макіїввугїлля" (код за ЄДРПОУ 32442295). Згідно висновків ДПІ у Калінінському районі м. Донецька перевіркою встановлено порушення ТОВ «УТП Інвест» (код ЄДРПОУ 34500201):

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, п.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ зі змінами та доповненнями, в результаті чого сума податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011р. зменшено на 174 577.50 грн. відповідно, за березень 2011р. зменшено на 312 901.01 грн. відповідно, за липень 2011р. зменшено на 129 499,95 грн. відповідно.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи у сукупності наведені докази, колегія суддів вважає, підтвердженим факт відсутності реальних господарських операцій по договорам укладеним між ДП «Макіїввугілля» з ТОВ «УТП Інвест» та ТОВ «Укртехпоставка» по бензину та дизпаливу.

Колегія суддів також зазначає, що висновок про відсутність господарських операцій зроблений з урахуванням позиції рішення Верховного суду України по справі від 27.03.2012 року № 21-737во10 у якому зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку. Також Верховний суд зазначив, що докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно розрахунку, суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафних санкцій по бензину та дизпаливу по господарським операціям між ДП «Макіїввугілля» та ТОВ «Укртехпоставка», ТОВ "УТП Інвест" складає відповідно 417707грн. та 91550грн. Загальна сума складає 509258,50грн.

При таких обставинах колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій по договорам купівлі-продажу пального таким, що не відповідає обставинам справи.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішує спір надав оцінку дійсності правочинів та посилався на норми статті 228 ЦК України, яка визначає, поняття нікчемного правочину, статті 234 ЦК України, яка визначає поняття фіктивного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дійсності укладених правочиніів, але звертає увагу на необхідність дослідження саме факту реальності господарських операцій.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції який зробив висновок щодо реальності господарських операцій по договорам укладеним між ДП «Макіїввугілля» та ТОВ «Укртехпоставка», ТОВ "УТП Інвест" по запчастинам та гірничо-шахтному обладнанню.

Колегія суддів зазначає, що факт реального виконання зобов'язань за договорами, укладеними між ДП "Макіїввугілля" та контрагентом, а саме реальність здійснення господарських операцій (отримання товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати за отримані ТМЦ), підтверджені бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, прибутковими ордерами, актами приймання товарів на склад, платіжними дорученнями, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару, що придбавався, а також картками складського обліку ТМЦ, лімітними картами, що підтверджують факт передачі ТМЦ зі складу на виробничу дільницю підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, дані осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, одиниці виміру господарської операції, що до осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт здійснення господарської операції щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника та оприбуткування їх у покупця може бути підтверджено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими документами первинного бухгалтерського обліку, що відповідають вищезазначеним критеріям.

Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Укртехпоставка" та ТОВ «УТП Інвест» уклали угоди з позивачем в яких зазначається, що постачальник (ТОВ "Укртехпоставка" та ТОВ «УТП Інвест» зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (ДП "Макіїввугілля") прийняти та оплатити продукцію.

Факт передавання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними видатковими накладними. Зазначені видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються, пункту 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

За приписами п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат належать будь-які витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому у п. 140.5 статті 140 ПКУ зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому кодексі, не дозволяється. Податковим кодексом України, який регулює правила ведення податкового обліку, ніяких вимог щодо форми та змісту документів, які використовуються для підтвердження віднесення витрат до валових, не встановлено. Тобто, видаткові накладні є належним документом, що свідчить про валові витрати платника.

Правила податкового обліку не визначають конкретного переліку первинних документів, відповідно до яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми чи виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. За таких обставин, факт виконання договорів суб'єктом господарювання-платником ПДВ, також може підтверджуватись податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, прибутковими ордерами, актами приймання товарів на склад, платіжними дорученнями, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару, що придбавався, а також картками складського обліку ТМЦ, лімітними картами, що підтверджують факт передачі ТМЦ зі складу на виробничу дільницю підприємства.

В даному випадку, окрім наявності вищезазначених документів, факт реальності здійснення господарських операцій підтверджено також наявністю отриманих за укладеними угодами товарно-матеріальних цінностей на складах ВП "УМТП" ДП "Макіїввугілля", із яких: ТМЦ передано іншим відокремленим підрозділам ДП "Макіїввугілля" для здійснення ними господарської діяльності, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами (картонки інвентарного обліку, лімітні карти, заборні карти, журнали обліку довіреностей, що наявні у матеріалах справи); ТМЦ знаходяться на складах ВП "УМТП" ДП "Макіїввугілля", що також підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Відповідачем не наведені докази факту невикористання придбаних ДП "Макіїввугілля" у контрагентів товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності, не оприбутковування товарів. Оприбутковування в бухгалтерському обліку підтверджено відповідачем і в акті перевірки.

Відповідно до статті 198.6. ПКУ, на підставі якої встановлено порушення у податковому повідомлені - рішенні, що оскаржується, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Позивачем були надані відповідачу і під час перевірки, а також залучені до матеріалів справи, копії податкових накладних, які виписувалися при здійсненні постачання по усім договорам, що були укладені позивачем з ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ «УТП Інвест».

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались статтями 185, 188, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій з запчастинами та гірничо-шахтного обладнання позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні. Сплата коштів за придбані товари підтверджена відповідними видатковими накладними.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань по господарським операціям з запчастинами та гірничо-шахтного обладнання, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ є безпідставним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області підлягає частковому задоволенню. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 року на суму Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про донарахування грошового зобов'язання за основним платежем та штрафних санкцій у загальному розмірі 509258,50грн необхідно скасувати та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. В решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Колегія суддів також зазначає, що задовольняючи апеляційну скаргу частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що до обліку нафтопродуктів існують додаткові вимоги. Ураховуючи це, реальність господарських операцій по цьому виду товару, у зв'язку з відсутністю документів які передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, порушенням Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та у сукупності з виявленими фактами неможливості здійснення господарських операцій з контрагентами ДП «Макіїввугілля» вказують на відсутність господарських операцій по нафтопродуктам. Одночасно колегія суддів вважає, що облік запчастин та гірничо-шахтного обладнання не вимагає додаткових вимог, тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження цих господарських операцій наданими документами.

Повний текст постанови складений 16 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 805/3653/13-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 805/3653/13-а в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 року на суму Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про донарахування грошового зобов'язання за основним платежем та штрафних санкцій у загальному розмірі 509258,50грн - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 року на суму Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Донецькій області в частині донарахування грошового зобов'язання за основним платежем та штрафних санкцій у загальному розмірі 509258,50грн - відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 805/3653/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Геращенко

І.В.Сіваченко