Постанова

від 18.09.2013 по справі 764/321/13- а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 764/321/13- а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

від прокурора: Ковалевська Вікторія Вікторівна, посвідчення № 018291 від 15.07.2013,

від відповідача (Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1"): не з'явився,

від відповідача (Комунальної установи "Севастопольська міська централізована бухгалтерія №6"): не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах дитини-сироти ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Кукурекін К.В.) від 07.06.2013 у справі №764/321/13-а

за позовом Прокурора Гагарінського району м. Севастополя (вул.П.Корчагіна, 16, м.Севастополь, 99014)

в інтересах дитини-сироти ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

поштова адреса для листування:

(пр-т.Перемоги, 6, кв.123, м.Севастополь, 99011)

до Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1" (вул. Кулакова, 1, м.Севастополь, 99011)

Комунальної установи "Севастопольська міська централізована бухгалтерія №6" (вул.Щербака, 12, м.Севастополь, 99011)

третя особа:

Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (вул.Леніна, 66, м.Севастополь, 99011)

про визнання дії неправомірними, стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 07.06.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов'язок по виплаті допомоги покладений на заклад освіти, з посиланням на підпункт 1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».

Не погодившись з рішенням суду, Прокурор Гагарінського району м. Севастополя в інтересах дитини-сироти ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до положень статті 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат на виплату вказаної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України, розмір допомоги встановлений статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-ІV (зі змінами та доповненнями від 15.05.2012 №4675-VI, які набрали чинності 07.06.2012), а посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» безпідставне.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.

В судове засідання, призначене на 18 .09.2013, відповідачі та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та третя особа викликались в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів та третьої особи за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

30.06.2011 Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя №315-р ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено статус дитини-сироти, у зв'язку з тим, що вона залишилась без батьківського піклування, у зв'язку зі смертю батьків: батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.с.3).

22.08.2012 Наказом №9 у зв'язку з випуском з Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1" 29.08.2012 на навчання прийнято рішення про забезпечення виплати матеріальної допомоги та компенсації за одяг та м'який інвентар ОСОБА_2 (арк.с.4).

Згідно довідки Комунальної установи "Севастопольська міська централізована бухгалтерія №6" №837 від 17.12.2012 на підставі наказу Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1" №9 від 22.08.2012 та постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 ОСОБА_2 виплачена матеріальна допомога в розмірі 42,50грн. та компенсація за м'який інвентар в розмірі 204,00грн. у зв'язку з навчанням в Севастопольському професійному торгово-кулінарному ліцеї (арк.с.5).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-ІV (зі змінами та доповненнями від 15.05.2012 №4675-VI, які набрали чинності 07.06.2012) (далі - Закон №2342), Законом України "Про охорону дитинства".

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону №2342 заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Статтею 8 Закону №2342 в редакції Закону від 15.05.2012 №4675-VI, які набрали чинності 07.06.2012 передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Враховуючи, що Законом визначено розмір одноразової грошової допомоги, посилання суду першої інстанції на підпункт 1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 №226, яким встановлено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, є необґрунтовано.

Оскільки частиною сьомою статті 8 Закону №2342, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування забезпечуються одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів за рахунок навчального закладу, отже обов'язок по виплаті даній категорії дітей одноразової грошової допомоги покладено на заклад освіти, а саме на Комунальний виховний заклад "Севастопольський дитячий дім №1".

Судова колегія також зазначає, що статтею 8 Закону №2342 врегульований розмір одноразової грошової допомоги випускника навчального закладу, а пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 №226 (зі змінами та доповненнями) встановлює розмір грошової допомоги, що виплачується дітям-сиротам при їх вступі на навчання до професіонально-технічних та вищих навчальних закладів, тобто вказані допомоги мають різну правову природу.

Згідно зі статтею 39-9 Закону №2342, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при здійсненні нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», пунктом 1 пункту 13 якого передбачено виплату грошової допомоги в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 42,50 грн.

Проте, відповідно до пункту 2 Прикінцевих Положень Закону №2342, Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому Законом №2342 встановлено, що допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Статтею 12 "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VI від 22.12.2011 встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 01.04.2012 у розмірі 1134,00грн.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного Суду України від 27.10.2010 №К-16968/10.

Наведені обставини дають судовій колегії право для висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав дії відповідача щодо недонарахування випускнику з числа дітей - сиріт ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги - такими, що не відповідають Закону.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах дитини-сироти ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 07.06.2013 у справі №764/321/13-а задовольнити.

2.Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 07.06.2013 у справі №764/321/13-а скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити повністю.

5.Визнати неправомірним дії Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1" щодо невиплати на користь ОСОБА_2 недоплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі 6761,50грн.

6.Стягнути з Комунального виховного закладу "Севастопольський дитячий дім №1" (вул. Кулакова, 1, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 33459886) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) недоплачену одноразову грошову допомогу у розмірі 6761,50грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна