Ухвала

від 19.09.2013 по справі 2270/541/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/541/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Летичів Агро" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької МДПІ (Летичівського відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки №381/23/34978673 від 19.08.2009 року та акту планової перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 року податковим органом проведені перевірки ТОВ "ЛЕТИЧІВ - АГРО", якими зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.4 п.7.4, абз.б п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі зазначених висновків були прийняті податкові повідомлення - рішення форми "В1" №0000292301/0 та форми "Р" № 0020071701/0 від 30 грудня 2010 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили суд скасувати податкові повідомлення - рішення форми "В1" №0000292301/0 та форми "Р" № 0020071701/0 від 30 грудня 2010 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційним судом в порядку ст. 52 КАС України протокольно допущено заміну неналежної сторони - Хмельницької МДПІ Хмельницької області ДПС на правонаступника - Хмельницьку ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Представник позивача направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ЛЕТИЧІВ-АГРО" зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до акту позапланової виїзної перевірки №381/23/34978673 від 19.08.2009 року та акту планової перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 року відповідачем проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ - АГРО", якими встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.4 п.7.4, абз.б п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, ( який діяв в період виникнення спірних праовідносин) ТОВ "ЛЕТИЧІВ - АГРО" за червень 2010 року завищено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 801582,00 грн.

На підставі висновків вказаних актів перевірки відповідачем згідно з абз. "б", "в" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняте податкове повідомлення - рішення форми "В1" від 30.12.2010 року №0000292301/0, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 801582,00 грн., в зв`язку із його завищенням на підставі протиправного віднесення до податкового кредиту по ПДВ суму 217087,00 грн. за період : грудень місяць 2008 року по травень 2009 року, в тому числі 28261,00 грн., по господарській операції, що фактично не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності ТОВ "ЛЕТИЧІВ-АГРО", а саме: через відсутність у вказаному періоді первинних документів, що її підтверджує по договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58, із змінами та доповненнями, укладеного позивачем з ТОВ "Лановецький елеватор", ідентифікаційний код 35051640, а також 188826,00 грн., сформованого на підставі податкових накладних виписаних раніше.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з грудня 2008 року по травень 2009 року відніс до податкового кредиту з ПДВ суму 28261,00 грн. по господарській операції з ТОВ "Лановецький елеватор" по договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58, із змінами та доповненнями, в тому числі : за грудень 2008 року - 5 707 грн., за лютий 2009 року - 2853 грн., за березень 2009 року - 9 851 грн., за квітень 2009 року - 4 925 грн., за травень 2009 року - 4 925 грн.

У відповідності до умов договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58 ТОВ "Лановецький елеватор" надав в оренду позивачу комбайн : зернозбиральний, марки :CASE AF 2388, заводський номер НА J304137 та жатку , марки : CASE 12025В, заводський номер СВJ033717, рапсовий стіл до жатки (1 шт.), візок до жатки ( 2 шт.), строком на 365 календарних днів з дати прийняття орендарем сільськогосподарської техніки. На виконання умов договору оренди с/г техніки ТОВ "Лановецький елеватор" виписані акти здачі-приймання робіт та податкові накладні. Оплата за оренду техніки підтверджується банківськими виписками. Право власності на вказану сільгосптехніку підтверджується договором купівлі - продажу №197/08 від 25.04.2008 року, укладеного між ТОВ" Агроальянс" (продавець) та ТОВ "Лановецький елеватор". Наявність працівників у позивача щодо використання сільгосптехніки підтверджується штатним розписом станом на вересень 2009 року. Крім того, на підтвердження проведення поточного ремонту та обслуговування вказаної сільгосптехніки в період з грудня 2008 року по травень 2009 року позивачем надані акти списання запчастин до неї, наряди на виконання ремонтних робіт, реєстри списаних ТМЦ на необоротні активи, оборотно-сальдові відомості по рахунках :64111, 64112 "Податки і відрахування".

Згідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (не споживна річ) ( ч.1 ст.760 ЦК України).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 7. 4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Суд першої інстанції встановив, що господарська операція по оренді сільгосптехніки позивачем у ТОВ "Лановецький елеватор" по договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58, із змінами та доповненнями, мала реальний характер, направлена на настання правових наслідків, підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а тому ТОВ"ЛЕТИЧІВ-АГРО" правомірно включено суми ПДВ в розмірі 28261,00 грн., в період з грудня 2008 року по травень 2009 року до податкового кредиту з ПДВ . Тому висновок податкового органу щодо безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість за вказаною операцією є необґрунтованим.

Крім того, на підставі акту №3812334978673 від 19.08.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 21.08.2009 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 176776,0 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 35001,0 грн., за червень 2009 року на суму 141775,0 грн.

При цьому відповідачем, під час проведення планової перевірки позивача, результати якого зафіксовані в акті №797/23/34978673 від 16.12.2010 року враховано висновки акту перевірки №3812334978673 від 19.08.2009 року щодо зменшення суми від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 податкової декларації з ПДВ) на 188826,0 грн., в тому числі за квітень 2009 року на 58858,0 грн., за травень 2009 року на 129968,0 грн. та включено вказані суми як до податкових повідомлень - рішень № 0000342301/1 від 07.10.2009 року і № 0000342301/2 від 16.12.2009 року так і до податкового повідомлення - рішення форми "В1" від 30.12.2010 року №0000292301/0.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення - рішення № 0000342301/1 від 07.10.2009 року та № 0000342301/2 від 16.12.2009 року були оскаржені ТОВ"ЛЕТИЧІВ-АГРО" в судовому порядку та постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року року по справі №2-а-1607/10/2270 скасовані. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2013 року по справі №29905/10 вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін. У відповідності до ч.3 ст.254 КАС України постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2-а-1607/10/2270 набрала законної сили 22.03.2013 року.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, позивачем правомірно включено до податкового кредиту за квітень та травень 2009 року суми ПДВ в розмірі 188826,0 грн., на підставі податкових накладних виписаних раніше.

Приписами ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається на підставі пп.7.7.1 - пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ.

За змістом пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Як вбачається із матеріалів справи вимоги п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем виконані.

Таким чином позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових періодів за червень 2010 року на суму 801582 грн., а тому висновки відповідача щодо його завищення позивачем не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення - рішення форми "В1" від 30.12.2010 року №0000292301/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до акту перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 року відповідачем на підставі п.п.4.2.1, частини "д" п.п.4.2.9. п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV ( який діяв в період виникнення спірних правовідносин), встановлене заниження позивачем суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 3198,60 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем згідно з абзацом "б" підпункту 4.2.2 статті 4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010 року №0020071701/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 9595 грн. 80 коп., в тому числі : за основним платежем на 3198 грн. 60 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6397 грн. 20 коп., з яких : 185,44 грн. - з суми виплаченого працівнику позивача додаткового блага, 3013 грн. 16 коп. - з сум виплаченого доходу суб`єктах підприємницької діяльності за закупівлю товару та надання послуг позивачем за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року, по яким не підтверджено статус фізичних осіб - підприємців.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до укладеного договору позики №1П від 24.09.2008 року між ТОВ "Летичів Агро" ( Позикодавець) та працівником позивача - ОСОБА_2 ( позичальник), останньому було надано позику в сумі 32502,43 грн., із терміном дії договору - один рік ( п.4.1 Договору). Надання позики працівнику позивачем підтверджується видатковим касовим ордером ТОВ "Летичів Агро" від 24.09.2008 року.

Згідно укладеної додаткової угоди від 24.09.2008 року до договору позики від 24.09.2008 року сторони продовжили строк позики до 31.12.2009 року. Вказана позика повернута позивачу позичальником 30.12.2009 року, що підтверджується прибутковими касовими ордерами та витягом з картки рахунку :3771 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування платника податку - резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, зокрема, включаються додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику (статті 1, 3, 4 Закону). До складу додаткових благ входять, зокрема суми боргу платника податку, анульовані кредитором за самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства (частина "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону). Податковим агентом щодо сум (вартості) наданих платником податку додаткових благ є підприємство, яке надало (виплатило) такі додаткові блага.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону основна сума кредиту (позики) не є об'єктом оподаткування, тому протягом дії договору позики у платника податку - позичальника не виникає обов'язків щодо сплати податку з суми такої позики, за винятком випадків, визначених у пп. 4.2.9 "д" п. 4.2 ст. 4 Закону.

Оскільки суд встановив, що працівником ТОВ "Летичів Агро" погашено суму позики у строк визначений договором позики, тому відповідач безпідставно збільшив позивачу суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 185,44 грн.

Позивачем на підтвердження того, що в період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року він придбавав товар та отримував послуги від фізичних осіб - підприємців надані суду першої інстанції свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про сплату єдиного податку та податку на додану вартість а також видаткові накладні, прибуткові касові ордери, акти приймання виконаних робіт, банківська виписка на підтвердження оплати позивачем придбаного товару та послуг.

Крім того, чинне податкове законодавство України в період виникнення спірних правовідносин не передбачало підтвердження платником податків під час проведення перевірки статусу контрагента у якого здійснювалось придбання товару чи послуги. Відповідач в разі виникнення у нього сумніву щодо статусу продавця товару чи послуги згідно Закону України "Про державну податкову службу в Україні " наділений відповідними повноваженнями щодо його встановлення.

Таким чином з врахуванням викладеного, твердження відповідача про те, що статус фізичних осіб в яких позивач здійснював закупку товару та послуг як фізичних осіб - підприємців не підтверджений не відповідає дійсним обставинам справи, а тому висновок відповідача вказаний в акті перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 року про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 3013 грн. 16 коп. є безпідставним, а тому суд вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 30.12.2010 року форми "Р" №0020071701/0 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.