Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2270/541/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/50146/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р.

у справі № 2270/541/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕТИЧІВ АГРО»

до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕТИЧІВ АГРО» (далі - позивач, ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО») звернулось до суду з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Хмельницька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення форми «В1» №0000292301/0 та форми «Р» № 0020071701/0 від 30 грудня 2010 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Хмельницька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до акта позапланової виїзної перевірки №381/23/34978673 від 19.08.2009 року та акта планової перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 року відповідачем проведені перевірки ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО», якими встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.4 п.7.4, абз. б п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» за червень 2010 року від'ємного значення податку на додану вартість на суму 801 582,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що завищення від'ємного значення відбулося у зв'язку з протиправним віднесенням до податкового кредиту по ПДВ суму 217087,00 грн. за період: грудень місяць 2008 року по травень 2009 року, в тому числі 28261,00 грн., по господарській операції, що фактично не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО».

На підставі актів перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 30.12.2010 року №0000292301/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 801582,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в період з грудня 2008 року по травень 2009 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 28261,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Лановецький елеватор» по договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58.

У відповідності до умов договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58 ТОВ «Лановецький елеватор» надав в оренду позивачу комбайн зернозбиральний, марки CASE AF 2388, заводський номер НА J304137 та жатку марки CASE 12025В, заводський номер СВJ033717, рапсовий стіл до жатки (1 шт.), візок до жатки (2 шт.), строком на 365 календарних днів з дати прийняття орендарем сільськогосподарської техніки.

На виконання умов договору оренди с/г техніки ТОВ «Лановецький елеватор» виписані акти здачі-приймання робіт та податкові накладні. Оплата за оренду техніки підтверджена банківськими виписками. Право власності на вказану сільгосптехніку підтверджено договором купівлі - продажу №197/08 від 25.04.2008 року, укладеного між ТОВ «Агро альянс» (продавець) та ТОВ «Лановецький елеватор». Наявність працівників у позивача щодо використання сільгосптехніки підтверджена штатним розписом станом на вересень 2009 року. Крім того, проведення поточного ремонту та обслуговування вказаної сільгосптехніки в період з грудня 2008 року по травень 2009 року підтверджено актами списання запчастин до неї, наряди на виконання ремонтних робіт, реєстри списаних ТМЦ на необоротні активи, оборотно-сальдові відомості по рахунках.

Отже, господарська операція по оренді сільгосптехніки позивачем у ТОВ «Лановецький елеватор» по договору оренди сільськогосподарської техніки від 01.07.2008 року №58 мала реальний характер, направлена на настання правових наслідків, підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а тому позивачем правомірно включено суми ПДВ в розмірі 28261,00 грн., в період з грудня 2008 року по травень 2009 року до податкового кредиту з ПДВ .

Крім того, на підставі акта №3812334978673 від 19.08.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 21.08.2009 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 176776,0 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 35001,0 грн., за червень 2009 року на суму 141775,0 грн.

При цьому відповідачем враховано висновки акта перевірки №3812334978673 від 19.08.2009 року щодо зменшення суми від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 податкової декларації з ПДВ) на 188826,0 грн., в тому числі за квітень 2009 року на 58858,0 грн., за травень 2009 року на 129968,0 грн. та включено вказані суми як до податкових повідомлень - рішень № 0000342301/1 від 07.10.2009 року і № 0000342301/2 від 16.12.2009 року так і до податкового повідомлення - рішення форми «В1» від 30.12.2010 року №0000292301/0.

Судами також встановлено, що податкові повідомлення - рішення № 0000342301/1 від 07.10.2009 року та № 0000342301/2 від 16.12.2009 року були оскаржені ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» в судовому порядку та постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2-а-1607/10/2270 скасовані. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2013 року по справі №29905/10 вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін. У відповідності до ч.3 ст.254 КАС України постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2-а-1607/10/2270 набрала законної сили 22.03.2013 року.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, позивачем правомірно включено до податкового кредиту за квітень та травень 2009 року суми ПДВ в розмірі 188826,0 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки №797/23/34978673 від 16.12.2010 р., відповідачем на підставі п.п.4.2.1, частини «д» п.п.4.2.9. п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлене заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3198,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010 року №0020071701/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9595,80 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до укладеного договору позики №1П від 24.09.2008 року між ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» ( Позикодавець) та працівником позивача - ОСОБА_5 (позичальник), останньому було надано позику в сумі 32502,43 грн., із терміном дії договору - один рік (п.4.1 Договору). Надання позики працівнику позивачем підтверджено видатковим касовим ордером ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» від 24.09.2008 року.

Згідно укладеної додаткової угоди від 24.09.2008 року до договору позики від 24.09.2008 року сторони продовжили строк позики до 31.12.2009 року. Вказана позика повернута позивачу позичальником 30.12.2009 року, що підтверджено прибутковими касовими ордерами та витягом з картки рахунку.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 «Про податок з доходів фізичних осіб» основна сума кредиту (позики) не є об'єктом оподаткування, тому протягом дії договору позики у платника податку - позичальника не виникає обов'язків щодо сплати податку з суми такої позики, за винятком випадків, визначених у пп. 4.2.9 «д» п. 4.2 ст. 4 Закону.

Таким чином, оскільки працівником ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО» погашено суму позики у строк визначений договором позики, відтак відповідачем безпідставно збільшено позивачу суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 185,44 грн.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

2.Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов