Ухвала

від 18.09.2013 по справі 801/1862/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1862/13-а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник відповідача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району - Нурмамбетова Лілія Джеферівна, довіреність № 195 від 21.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 21.05.13 у справі № 801/1862/13-а

за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

до Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Чкалова, буд.134,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про стягнення 25150,82грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 позовні вимоги Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 25150,82грн. - задоволені.

Стягнуто з рахункових рахунків у банках, відкритих на ім'я Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (ЄДРПОУ 07894457) на користь Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 37986006) заборгованість з земельного податку у розмірі 25142,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 18.09.13. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина району зареєстрована у якості юридичної особи 20.07.2001 року та знаходиться на обліку в Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби за №56 від 20.11.1997 р.

Судом встановлено, що відповідачем до Феодосійської ОДПІ в АРК ДПС було надано:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 р. звітна за вх. №2623 від 20.02.2012 р. (далі - Декларація №1)

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 р. уточнююча за вх.№23687 від 19.10.2012 р. (далі - Декларація № 2)

На підставі Декларації №1 та Декларації №2 відповідачем було узгоджене грошове зобов'язання з земельного податку на 2012 рік у сумі 41997,66 грн., в тому числі з січня по вересень 2012 року у розмірі 3523,80 грн. на місяць, з жовтня по грудень 2012 року у розмірі 3436, 84 грн. на місяць.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено самостійно узгодженого зобов'язання з земельного податку, а саме:

- за серпень 2012 року у сумі 3523,80 грн.;

- за вересень 2012 року у сумі 3523,80 грн.;

- за жовтень 2012 року у сумі 3436,84 грн.;

- за листопад 2012 року у сумі 3436,84 грн.;

- за грудень 2012 року у сумі 3436,84 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем в порядку та строки визначені податковим законодавством орендної плати за землю та земельного податку за період серпень 2012 р. - грудень 2012р., за ним виникла заборгованість в загальній сумі 17358,12 грн.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 4.1.1 статті 4 встановлено ПК України, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України ).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості , у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цієї частині.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності внесення до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку.

За результатами перевірки був складений акт №1240/15-03/07894457 від 20.09.2012 р, яким встановлено порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0009071503 від 16.10.2012р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 4672,88 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 16).

Відповідно до пункту 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Уразі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. ст. 59 Податкового кодексу України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів платника податків, згідно із п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

П.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були сформовані і направлені на адресу відповідача податкові вимоги №1/21 від 22.01.2003 року та 29.04.2003, які були отримані відповідачем, про що свідчать матеріали справи (а.с. 22, 23).

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність дій позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність визначення позивачем заборгованість до відповідача та у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки у розумінні ПК України у позивача було право зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що також підтверджується обліковою карткою відповідача станом на 31.12.2012 р. (а.с. 76- 158).

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Також, слід зазначити, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення була допущена описка в 2 абз. резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13, а саме, невірно зазначена сума заборгованості земельного податку.

Представники сторін мають право звернутися з заявою про виправлення описки до суду першої інстанції в порядку статті 169 КАС України.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 у справі № 801/1862/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва