Ухвала

від 18.09.2013 по справі 801/1490/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1490/13-а

18.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 13.03.13 у справі № 801/1490/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" (Фороській узвіз 1,Форос,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98690)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 р. №0005982301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 р. №0005992301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт курорт" (ЄДРПОУ 33006418) 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Аеросвіт курорт" (ЄДРПОУ 33006418) з питань взаємовідносин з контрагентом - постачальником ПП "Імпел ЛТД" (ЄДРПОУ 35501934) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складений акт від 31.12.2011 р. №2554/22-01/33006418/240 (а.с.29-38), яким встановлені порушення позивачем:

1) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.3, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за рахунок взаємовідносин з ПП "Імпел ЛТД" на загальну суму 789350,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 789350,00 грн.;

2) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємне значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 ПДВ) на загальну суму 157870,00 грн., у тому числі у жовтні 2011 р. - 86667,00 грн., у листопад 2011р. - 52870,00 грн., у грудні 2011 р. 18333,00 грн., за рахунок безпідставно сформованим податковими зобов'язанням та кредитом за рахунок безтоварних операцій встановлених перевіркою ПП "Імпел ЛТД".

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0005992301 про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 157870,00 грн. (а.с. 16) та №0005982391 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 789350,00 грн. (а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП "Імпел ЛТД" на підставі договорів на обслуговування від 03.10.2011р. №3-03/10/11 та від 01.12.2011р. №4-01/12/11 від 01.12.2011р.

Так, між позивачем (Замовник) та ПП "Імпел ЛТД" (Підрядник) був укладений договір на обслуговування від 03.10.2011 р. №3-03/10/11, згідно якого Підрядник зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надавати послуги (виконувати роботи) щодо обслуговуванню об'єктів (майна) Замовника (а.с. 71-72).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2011 р.

Також, між позивачем (Замовник) та ПП "Імпел ЛТД" (Виконавець) був укладений договір на обслуговування від 01.12.2011 р. №4-01/12/11, згідно якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надавати послуги (виконувати роботи) по прибиранню території Замовника (а.с. 53-54).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 р.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи, а саме: акти виконаних робіт від 1811.2011р. №УСО-000445 на суму 250000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 41666,67 грн., від 31.12.2011р. №УСО- 14.10.2011р. на суму 9333,74 грн. у т.ч ПДВ - 1555,62 грн., від 31.12.2011р. №УСО-000483 на суму 260666,26 грн. у т.ч. ПДВ - 43444,38 грн., від 31.12.2011р. №УСО - 000485 на суму 317220,00 грн. у т.ч. ПДВ - 52870,00 грн.; акти здачі - приймання наданих послуг №1 від 26.12.2011р. на суму 110000,09 грн. у т.ч. ПДВ - 18333,35 грн., №ОУ-0291001 від 29.10.2011р. на суму 259333,74 грн. у т.ч. ПДВ - 43222,29 грн., №ОУ-0311001 від 31.10.2011р. на 260666,26 грн. у т.ч. ПДВ - 43444,38 грн., №ОУ - 0181102 від 18.11.2011р. на суму 317220,00 грн. у т.ч. ПДВ - 52870,00 грн.

Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами договору, є безпосереднім фактом підтвердження виконання узятих за договором зобов'язань і, відповідно, фактом виконання робіт.

Отже судом встановлено, що загальна вартість договорів за перевірений період складає 947220,00 грн., в тому числі ПДВ 157870,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем від ПП "Імпел ЛТД" були отримані податкові накладні №32 від 05.10.2011р. на суму 250000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 41666,67 грн. (а.с. 18), №61 від 14.10.2011р. на суму 9333,74 грн. у т.ч. ПДВ - 1555,62 грн. (а.с. 19), №62 від 14.10.2011р. на суму 260666,26 грн. у т.ч. ПДВ - 43444,38 грн. (а.с. 20), №78 від 18.11.2011р. на суму 317220,00 грн. у т.ч. ПДВ - 52870,00 грн. (а.с. 21), №185 від 26.12.2011р. на суму 110000,09 грн. у т.ч. ПДВ - 18333,35 грн., отже на загальну суму - 947220,00 грн. в т.ч. ПДВ - 157870,00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №1953 від 26.12.2011р. на суму 110000,00 грн., №1804 від 14.10.2011р. на суму 270000,00 грн., №1744 від 05.10.2011р. на суму 250000,00 грн., №1872 від 15.11.2011р. на суму 317220,00 грн. позивачем було сплачено за надані послуги ПП "Імпел ЛТД".

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Ст.201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (жовтень - грудень 2011 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100078562 від 21.11.2007 р. серії НБ №028136 (а.с. 50) та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом жовтня-грудня 2011 р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент (ПП "Імпел ЛТД") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації ПДВ) на загальну суму 157870,00 грн., викладені відповідачем в акті перевірки №2554/22-01/33006418/240 від 28.11.2012 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 157870,00 грн.

Щодо зменшення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1-2 квартал 2012 р. у розмірі 789350,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за рахунок взаємовідносин з ПП "Імпел ЛТД" на загальну суму 789350,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 789350,00 грн. (зворотній бік а.с. 35).

Судом встановлено, що зазначена сума завищення об'єкта оподаткування податку на прибуток 789350,00 грн. виникла із придбаних послуг позивачем у постачальника ПП "Імпел ЛТД" у жовтні - листопаді 2011 року на суму без ПДВ - 789350,00 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Як підтверджується матеріалами справи, у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт, акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування правомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 789350,00 грн., у т.ч. по періодах за 4 квартал 2011 р. у сумі 789350,00 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 789350,00 грн.

Таким чином, висновки, викладені відповідачем в акті перевірки №2554/22-01/33006418/240 від 28.11.2012 р. щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за рахунок взаємовідносин з ПП "Імпел ЛТД" на загальну суму 789350,00 грн., не підтверджується матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання ТОВ "Аеросвіт Курорт" ТМЦ (послуг) у ПП "Імпел ЛТД", у зв'язку з тим, що останній має ознаки "фіктивності" та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб'єкти господарювання, згідно частини першої статті 19 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті 31.12.2011 р. №2554/22-01/33006418/240 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.12.2012 р. №0005992301 та №0005982391.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.13 у справі № 801/1490/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва