Постанова

від 12.09.2013 по справі 810/4147/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року 12 год. 00 хв. 810/4147/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Суткевича О.О.,

представника відповідача: Завальської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» доТетіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі - ТОВ «Край-2» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Тетіївська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 №0000792200 та №0000802200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товарів між ним та Приватним підприємством «Міра Ко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдар 2011» (далі - ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011», відповідно) мали реальний характер, що підтверджується договорами поставки, видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналом реєстрації контролю за переміщенням транспорту по ввозу та вивозу матеріальних цінностей, доказами оплати за придбаний товар, наявністю у ТОВ «Край-2» матеріально-технічної бази (орендованих складських приміщень та мережі власних магазинів) для зберігання та подальшої реалізації (продажу) придбаного товару тощо.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються виключно на матеріалах актів ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок (звірок) щодо підтвердження господарських відносин платників податків ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» та висновку почеркознавчої експертизи.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону; висновки перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагенти позивача ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» відсутні за адресою реєстрації, у них відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції; відповідно до висновку почеркознавчої експертизи, підписи на договорах поставки, укладених між позивачем та ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» та на інших документах первинного бухгалтерського і податкового обліку, виконані не громадянином ОСОБА_3, як посадовою особою контрагентів позивача, а іншою не встановленою особою.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «Край-2», ідентифікаційний код юридичної особи 35231874, місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22, зареєстроване як юридична особа Сквирською районною державною адміністрацією Київської області 20.07.2007, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13461050007000504. Як платник податків узятий на облік у податковому органі з 28.08.2007 за №932.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 14.09.2007 відповідно до свідоцтва №100294616 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 01.08.2010 Сквирською МДПІ (том ІV а.с.116).

Основними видами діяльності ТОВ «Край-2» є, зокрема, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво м'ясних продуктів; інші види оптової торгівлі.

У період з 17.06.2013 по 22.06.2013 на підставі наказу Сквирської ОДПІ від 12.06.2013 №234, направлень на перевірку від 17.06.2013 №170, №171, на виконання постанови старшого слідчого СВ УПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Попушоя О.В. від 21.05.2013 №1044/09-4 про призначення документальної перевірки (том ІІІ а.с.152-154), посадовими особами Сквирської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Край-2» (код ЄДРПОУ 35231874) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Міра КО» (код ЄДРПОУ 37449321), ТОВ «Айдар 2011» (код ЄДРПОУ 37701311) та ТОВ «Оберіг» (код ЄДРПОУ 20593048) за період з 01.03.2011 по 31.12.2012 .

За результатами перевірки складений акт від 10.07.2013 №7/220/35231874 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР; підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат підприємства на загальну суму 4090269,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 270046,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 428679,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 499944,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 2036340,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 855260,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 929058,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 503 460,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 65844,00 грн., за листопад 2011 року на суму 450745,00 грн., за грудень 2011 року на суму 190679,00 грн., за січень 2012 року на суму 8791,00 грн. та за лютий 2012 року на суму 87401,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат за операціями з придбання товарів у ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», який ґрунтується на висновках актів документальних перевірок ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» та висновку почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування правомірності прийняття спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу надійшли акти ДПІ у Печерському районі м. Києва:

- від 02.07.2012 № 2869/22-04/37449321 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міра КО», код за ЄДРПОУ 37449321 щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012»;

- акт від 09.08.2012 № 3009/22-9/37449321 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міра Ко», код за ЄДРПОУ 37449321 щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2012»;

- від 07.02.2013 № 527/22-8/37449321 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Міра Ко» (код ЄДРПОУ 37449321) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «СП «Укрсібінвест» (код ЄДРПОУ 34882835) та ТОВ «Управлінські та Логістичні Рішення» (код ЄДРПОУ 35142287) за період з 01.03.2011 по 31.12.2011»;

- від 07.02.2013 № 526/22-8/37701311 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айдар», код за ЄДРПОУ 37701311 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Управлінські та Логістичні Рішення» (код ЄДРПОУ 35142287) за період з 01.08.2011 по 31.12.2011».

Із зазначених актів вбачається, що у червні та серпні місяцях 2012 року, а також у лютому місяці 2013 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва направлялись письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження на адресу ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011». У зв'язку з ненаданням ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» відповідей на вказані запити та у зв'язку з тим, що згідно АІС «РПП» ПП «Міра Ко» має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, а ТОВ «Айдар 2011» відсутній за податковою адресою та має стан - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), посадові особи податкового органу склали акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011».

У зв'язку з неможливістю проведення перевірок ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», посадові особи податкового органу дійшли висновку про відсутність у них первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств та про нікчемність всіх укладених ними договорів.

Крім цього, висновки відповідача про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат за операціями з придбання товарів у ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» ґрунтуються також на висновку почеркознавчої експертизи від 24.05.2013 №426, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 на договорах поставки та податкових накладних, виписаних за результатами господарської діяльності виконані не ним, а іншою особою.

Зважаючи на зазначені обставини, посадові особи Тетіївської ОДПІ дійшли висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011».

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 20593048) за період з 01.03.2011 по 31.12.2012 - податковим органом під час проведення перевірки порушень не виявлено.

На підставі Акта перевірки Тетіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11.07.2013 №0000802200, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 629325,00 грн. у тому числі за основним платежем - 503460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 125865,00 грн. та №0000792200, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 990838,00 грн. у тому числі за основним платежем - 929058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 61780,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення власної господарської діяльності, між покупцем - ТОВ «Край-2» та постачальником - ПП «Міра Ко» укладено договір поставки від 03.03.2011 №245 (том І а.с.214-222), відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари (м'ясну продукцію) (пункт 1.1 договорів).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 договору, покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючою на дату замовлення, у якій наведено список товарів та їх ціни.

Як убачається із змісту пунктів 2.1 та 2.2 вказаного договору, постачання здійснюється постачальником, на підставі замовлення покупця, здійсненого у письмовій чи усній формі, факсом або електронною поштою, окремо до кожного місця доставки (філіалу, представництва, розподільчого центру, магазину ТОВ "Край-2") зазначеного покупцем у заявці.

У жовтні 2011 року між покупцем - ТОВ «Край-2» та постачальником - ТОВ «Айдар 2011» укладено договір поставки товару (печінка яловича, поросята молочні, курка домашня, вим'я яловиче заморожене, хвіст яловичий заморожений, м'ясо яловиче окорок) від 26.10.2011 №595 (том І а.с.222-227), який за змістом аналогічний договору поставки від 03.03.2011 №25, укладеного між ТОВ «Край-2» та ПП «Міра Ко».

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; перевірив наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та з'ясував особу керівника, яким на дату виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_3

На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи були приєднані витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтва платників податку на додану вартість його контрагентів.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» перебували платниками податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем були укладені відповідні договори поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», наявності дефектів у їх правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» на загальну суму 4459165,75 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 743194,04 грн., позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні (том І а.с.228-248, том ІІ а.с.1-59, 196-234).

За результатами господарських операцій ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» видано на користь ТОВ «Край-2» податкові накладні на загальну суму 4459165,75 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 743194,04 грн. (том ІІ а.с.60-138, 235-248, том ІІІ а.с.1-25).

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Розрахунки між позивачем та ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» за придбані товари проводились частково у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том ІІ а.с.139-195, том ІІІ а.с.26-48), частково шляхом зарахування зустрічних вимог, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними заявами (том ІІІ а.с.49-54).

Всі зазначені двосторонні облікові документи підписані зі сторони покупця працівниками відділу приймання товару ТОВ «Край-2», а договори поставки директором ТОВ «Край-2», зі сторони постачальників ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» громадянином ОСОБА_3, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на день підписання договорів поставок та податкових накладних, був керівником ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», та скріплені печатками обох підприємств.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників ПДВ, на дату виникнення правовідносин між ними, не заперечувався сторонами.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому, формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (надалі - наказ № 984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені договори поставки товарів з додатками та додатковими угодами, прибуткові та податкові накладні, акти передачі товарів (виконаних робіт (наданих послуг), банківські виписки, облікові регістри (оборотно - сальдові відомості, картки обліку руху засобів по бухгалтерським рахункам, аналіз бухгалтерських рахунків, аналіз балансових рахунків по об'єктах аналітики) по рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», « 28» Товари», документи складського обліку, податкова звітність позивача (том І а.с.35).

Разом з цим, як встановлено судом, висновки перевірки зроблені лише на підставі наявних даних інформаційних баз, податкових декларацій та актів про неможливість проведення зустрічних звірок, без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні перевіряючих.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки ґрунтуються без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків про безтоварність господарських операцій, на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялися ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» на предмет наявності у них господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості, як на дату проведення перевірки даних контрагентів, так і на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності після виконання всіх зобов'язань зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод безтоварними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача звітувались до податкових органів з податку на прибуток упродовж всього 2011 року та з податку на додану вартість - до лютого 2012 року включно.

Відповідно до Акта перевірки, згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по покупцям, податковим органом встановлено факт відображення ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» господарських операцій з ТОВ «Край-2»

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності кожного з них, яка подана податковому органу.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Крім цього, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності, зокрема, докази як факту оприбуткування даних товарів так і факту його подальшої реалізації.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, перевіряючими встановлено, що придбану продукцію у постачальників ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» отримували працівники відділу приймання товару ТОВ «Край-2».

У ході перевірки посадовими особами відповідача на підставі відповідних документів також встановлено місце приймання товарів, прізвище, ім'я, по - батькові особи, яка здійснювала приймання товарів, дані автомобіля та прізвище водія, що здійснював доставку товарів. Перевіряючими також були досліджені журнали реєстрації контролю за переміщенням транспорту по ввозу та вивозу матеріальних цінностей на ТОВ «Край -2».

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу поставки товару у період, що підлягав перевірці, від інших постачальників ніж ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011».

Щодо результатів почеркознавчої експертизи, викладених у висновку експерта від 24.05.2013 №426, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 на договорах поставки, укладених між ТОВ «Край-2» та ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011», а також на податкових накладних, виписаних у ході виконання цих договорів, виконанні не ОСОБА_3 , а іншою особою, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оцінюючи висновок експерта як джерело доказів, суд керується своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд не погоджується із висновками експерта, виходячи з наступного.

Успішне вирішення питань при проведенні судово-почеркознавчих експертиз знаходиться у прямій залежності від якості і кількості зразків, наданих для порівняльного дослідження - зразків почерку й підписів осіб, у відношенні яких поставлені питання перед експертом. Разом з тим, специфіка дослідження рукописних текстів, виконаних із розривом у часі, особливо потребує від експерта всебічного з'ясування, аналізу, пояснення і оцінки можливих змін ознак у досліджуваних об'єктах.

Жодна людина не має стійких письмово-рухових навичок. Адже почерк може змінюватися залежно від психо-емоційного стану, зручності пози під час написання, типу ручки, інших незначних побутових факторів, які здатні суттєво змінювати почерк людини.

У ході дослідження змісту висновку експерта від 24.05.2013 №426, судом встановлено, що експерту на дослідження були надані документи складені у 2011, 2012 роках, а саме, договори поставки, укладені між позивачем та ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» та податкові накладні, які виписані у ході виконання зазначених договорів, а у якості порівняльного зразка підпису громадянина ОСОБА_3, експертом було використано вільний зразок почерку та підпису здійсненного на заяві, складеної від імені громадянина ОСОБА_3 13.09.2001 .

Зважаючи на ті обставини, що у суду відсутні докази того, що вільний зразок почерку та підпису на заяві від 13.09.2001, що були надані в якості порівняльного зразка для експерта, належить саме ОСОБА_3, враховуючи значний проміжок часу між складанням вільного зразку підпису та оформленням досліджувальних документів, відсутності інформації про те, що психо-емоційний стан ОСОБА_3 був ідентичним як станом на 13.09.2001 року, так і станом на 2011 роки, суд дійшов висновку про неможливість використання висновку експерта як джерела доказу протиправності дій позивача у даній справі.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, який відповідач вважає безтоварними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011» підписані ОСОБА_3, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату виникнення спірних правовідносин та видання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку був керівником ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011».

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ПП «Міра Ко» та ТОВ «Айдар 2011», мали реальний характер (товари поставлені і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Крім цього, дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Міра Ко», ТОВ «Айдар 2011» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагентів товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим ТОВ «Край -2».

Суд також зазначає, що норми податкового законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит та витрати з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту постачання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.07.2013 №0000792200 та №0000802200.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. згідно квитанції від 01.08.2013 №72-2262.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 вересня 2013 р.