Рішення

від 19.09.2013 по справі 922/3452/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 922/3452/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ", 61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 14, код ЄДРПОУ 33206940; до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма", м. Харків, вул. Ганни, 35 код ЄДРПОУ 34755371; про стягнення заборгованості за договором постачання №01/12-11 від 01.12.2011р. в сумі 400000,00грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма" про стягнення заборгованості за договором постачання №01/12-11 від 01.12.2011р. в сумі 400000,00грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.08.2013р. за вх.№31101.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором постачання №01/12-11 від 01.12.2011р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого останньому; в якості правових підстав посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України.

Сторони своїх представників в судове засідання 19.09.2013р. не направили, причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В процесі судового розгляду справи відповідачем у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 27.08.2013р., зазначалося що, у зв"язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві, відповідач не має можливості погасити заборгованість за товар, поставлений йому позивачем за договором №01/12-11 від 01.12.2011р. в повному обсязі.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма" (покупець) 01.12.2011р. укладено договір поставки №01/12-11, згідно умов якого постачальник зобов"язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах і у відповідності до даного договору товар в асортименті. Ціна на товар визначається у специфікації та може коригуватися за погодженням сторін із складенням нової специфікації в залежності від збільшення вартості сировини, матеріалів, енергоресурсів і т.п. (п.2.1.).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, за цінами встановленими у специфікаціях до договору (№1 від 01.12.2011р., №2 від 16.01.2012р., №3 від 01.02.2012р., №4 від 04.03.2012р., №5 від 01.04.2012р., №6 від 03.05.2012р., №7 від 03.06.2012р., №8 від 20.08.2012р., №9 від 04.09.2012р., №10 від 01.10.2012р., №11 від 02.12.2012р. та №12 від 12.03.2013р., а.с. 57-68), на суму 1562841,18грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін (а.с. 28-56).

Як слідує з позовної заяви, відповідач в порушення умов договору, не оплатив вартість товару поставленого останньому в сумі 400000,00грн.

Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом пункту 2.2. договору встановлено, що форма оплати за поставлений товар: безготівковий розрахунок. Оплату за товар покупець здійснює на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України згідно вартості товару, визначеній у специфікації і вказаній у рахунку.

Враховуючи, те що сторонами не встановлено у договорі строку оплати поставленого товару, та те, що датою поставки товару покупцю, відповідно до п.3.3. договору поставки №01/12-11 від 01.12.2011р., вважається дата підписання акта приймання-передачі або накладної, покупець був зобов"язаний оплатити отриманий товар наступного дня після його прийняття, окремо за кожною фактичною поставкою.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення норм ч.1 ст. 692 ЦК України, не оплачена в сумі 400000,00грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 400000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 8000,00грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма" (м. Харків, вул. Ганни, 35 код ЄДРПОУ 34755371) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 14, код ЄДРПОУ 33206940) заборгованість за отриманий товар у сумі 400000,00грн. та 8000,00грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.