Ухвала

від 19.09.2013 по справі 825/715/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/715/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006242320 від 27 грудня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток за 2011-2012 роки по взаємовідносинам з ПП «Еверест», за результатами якої складено акт № 2699/22/21396841 від 13 грудня 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 2, 5, 12, 22, 26, 28 Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15 червня 1965 року № П-6 та від 25 квітня 1966 року № П-7, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.ч. 1-3, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.ст. 228, 234, 626, 629, 658, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 207, 216 Господарського кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 186 248,00 грн., в т.ч.: за травень 2012 року на 27 293,00 грн., за червень 2012 року на 98 052,00 грн., за серпень 2012 року на 60 903,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006242320 від 27 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 279 372,00 грн., з них: 186 248,00 грн. - за основним платежем та 93 124,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» 04 березня 1993 року зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33905499 є платником ПДВ.

03 травня 2012 року між Приватним підприємством «Еверест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (покупець) укладено договір поставки № ДГ-0079, згідно з пп. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар (цукор, борошно, сіль, крупи та інші продукти харчування) на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно з пп. 1.2 укладеного договору, найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначаються у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пп. 2.2 вказаного договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на базисних умовах поставки у відповідності з Правилами ИНКОТЕРМС в редакції 2000 року E.X.W. Покупець самостійно організує та сплачує доставку товару. По домовленості між сторонами можлива доставка товару за рахунок продавця товару на базисних умовах поставки на склад.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними № РН-0545 від 28 серпня 2012 року, № РН-0451 від 10 серпня 2012 року, № РН-0544 від 28 серпня 2012 року, № РН-0432 від 06 серпня 2012 року, № РН-0433 від 06 серпня 2012 року, № РН-0430 від 03 серпня 2012 року, № РН-0431 від 03 серпня 2012 року, № РН-0427 від 02 серпня 2012 року, № РН-0428 від 02 серпня 2012 року, № РН-0425 від 01 серпня 2012 року, № РН-0426 від 01 серпня 2012 року, № РН-0254 від 31 травня 2012 року, № РН-0307 від 27 червня 2012 року, а також податковими накладними № 545 від 28 серпня 2012 року на суму 29 280,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 880,00 грн., № 451 від 10 серпня 2012 року на суму 20 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 340,00 грн., № 544 від 28 серпня 2012 року на суму 35 955,84 грн., в т.ч. ПДВ - 5 992,64 грн., № 432 від 06 серпня 2012 року на суму 40 726,06 грн., в т.ч. ПДВ - 6 787,68 грн., № 433 від 06 серпня 2012 року на суму 58 644,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 774,00 грн., № 430 від 03 серпня 2012 року на суму 56 010,00,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 335,00 грн., № 431 від 03 серпня 2012 року на суму 36 126,46 грн., в т.ч. ПДВ - 6 021,08 грн., № 427 від 02 серпня 2012 року на суму 44 977,80 грн., в т.ч. ПДВ - 7 496,30 грн., № 428 від 02 серпня 2012 року на суму 26 707,36 грн., в т.ч. ПДВ - 4 451,23 грн., № 425 від 01 серпня 2012 року на суму 56 183,70 грн., в т.ч. ПДВ - 9 363,95 грн., № 426 від 01 серпня 2012 року на суму 56 414,70 грн., в т.ч. ПДВ - 9 402,45 грн., № 254 від 31 травня 2012 року на суму 449 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 74 900,00 грн., № 307 від 27 червня 2012 року на суму 302 670,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 445,00 грн., та відповідними рахунками-фактур, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані продукти харчування в подальшому реалізовані частково іншим контрагентам позивача, на підставі договорів купівлі-продажу: № 263 від 25 жовтня 2012 року, № 272 від 31 жовтня 2012 року, № 06/10/10 від 01 червня 2012 року, № 322 від 24 грудня 2012 року та договорами поставки товару: № 02/08/12 від 02 серпня 2012 року, № 1 від 28 грудня 2012 року, № 1/1/10 від 01 жовтня 2012 року, які наявні в матеріалах справи.

Факт виконання укладених договорів підтверджується видатковими накладними: № ТСЦ-000160 від 29 червня 2012 року, № ТСЦ-000174 від 17 липня 2012 року, № ТСС-00223 від 11 вересня 2012 року, № ТСС- 00227 від 17 вересня 2012 року, № ТСЦ-00235 від 05 жовтня 2012 року, № ТСЦ-00249 від 10 жовтня 2012 року, № ТСЦ-00256 від 19 жовтня 2012 року, № ТСЦ-000314 від 17 грудня 2012 року, № ТСЦ-000320 від 21 грудня 2012 року, № 000322 від 24 грудня 2012 року, № ТСЦ-000323 від 25 грудня 2012 року, № ТСЦ-000327 від 28 грудня 2012 року, № ТСЦ-00263 від 25 жовтня 2012 року, № ТСЦ-00272 від 31 жовтня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення позивачем господарських операцій ПП «Еверест» було належним чином зареєстровано в якості суб'єкта господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія ААБ № 348593), та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200012194 є платником ПДВ.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0006242320 від 27 грудня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.