Ухвала

від 17.09.2013 по справі 801/1398/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1398/13-а

17.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок"- Сагдаєв Рінат Федірович, довіреність № б/н від 30.01.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 801/1398/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 17.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшовистська, 33, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98637)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 28.01.2013р. №0000972301 та №0000962301; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" 996,23 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Харківмолпром" (ЄДРПОУ 34859842), за наслідками перевірки складено акт від 09 січня 2013 року №7/22-03/20728502.

За висновками даного акту встановлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60133,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року в сумі 60133,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду), а саме за липень 2011 р. на суму 39488,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №0000962301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 60133,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 10) та №0000972301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 39488,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання, та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що 28.04.2011 між ТОВ "Жаворонок" (Дистриб'ютор) та ТОВ "Харківмолпром" (Постачальник) укладено дистриб'юторський договір №14TFX-EX.

Відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати, а Дистриб'ютор - прийняти і своєчасно оплатити молоко тривалого зберігання в асортименті, молочні коктейлі, компоти, сироваточні напої в упаковці Тетра Фіно Асептік торгової марки "Свіже", "Свіжа - Валія" відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до умов договору ТОВ "Харківмолпром" (Постачальник ) виписані позивачу видаткові накладні №98 від 03.06.2011 р. на суму 119625,00 грн. у т.ч. ПДВ - 19937,50 грн.№104 від 03.06.2011р. на суму 119625,00 грн. у т.ч. ПДВ - 19937,50 грн., №112 від 08.06.201 р. на суму 120004,50 грн. у т.ч. ПДВ - 20000,75 грн., №84 від 06.06.2011 р. на суму 4097,10 грн. у т.ч. ПДВ - 682,85 грн., №126 від 26.06.2011р. на суму 127612,50 грн. у т.ч. ПДВ - 21268,75 грн., №148 від 26.06.2011р. на суму 117018,74 грн. ут.ч. ПДВ - 19503,12 грн., №128 від 27.06.2011р. на суму 116925,00 грн. у т.ч. ПДВ- 1948750 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №753 від 07.06.2011р. на суму 15600,00 грн., №709 від 30.06.2011р. на суму 148127,50 грн., №629 від 15.06.2011р. на суму 40004,50 грн., №621 від 07.06.2011р. на суму 104025,00грн., №626 від 09.06.2011р. на суму 80000,00 грн., №618 від 06.06.2011р. на суму 119625,00 грн., №610 від 01.06.2011. на суму 21905,00 грн., №729 від 02.06.2011р. на суму 50000,00 грн., позивачем було сплачено за зазначений товар.

Отже, сума податку на додану вартість були сплачена ТОВ "Жаворонок", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ "Харківмолпром".

Позивачем від ТОВ "Харківмолпром" отримані податкові накладні №2 від 01.06.2011р. на суму 21905,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3650,00 грн., №3 від 02.06.2011 р. на суму 50000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., №8 від 03.06.2011р. на суму 40982,50 грн. у т.ч. ПДВ - 6830,42 грн., №9 від 06.06.2011 р. на суму 78642,49 грн. у т.ч. ПДВ - 13107,08 грн., №11 від 06.06.2011р. на суму 4097,10 грн. у т.ч. ПДВ - 682,85 грн., №15 від 07.06.2011 р. на суму 119625,00 грн. у т.ч. ПДВ - 19937,50 грн., №34 від 26.06.2011 р. на суму 45546,30 грн. у т.ч. ПДВ - 7591,05 грн., отже загалом на суму 360798,39 грн. у т.ч. ПДВ - 60132,23 грн.

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 60132,23 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді червні - липні 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Харківмолпром" в червні - липні 2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, із необхідними реквізитами.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Харківмолпром", оскільки у контрагента в ході перевірки встановлено відсутність необхідним умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

У відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60133,00 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 60133,00 грн. з податкового кредиту за період червень - липень 2011 року.

Отже, позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 у справі № 801/1398/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 у справі № 801/1398/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко