Постанова

від 20.08.2013 по справі 804/7403/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 804/7403/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріЯкуб Д.В. за участю: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хоміч Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекці в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 04.06.2013 року просила:

- Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 23.04.2013 року №0002901720, №0002911720, №0002921720;

- Податкові повідомлення - рішення від 23.04.2013 року №0002901720, №0002911720, №0002921720 скасувати повністю.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Акт перевірки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області був роздрукований неякісно, що ускладнило надати більш повні заперечення на нього. Твердження податкового органу, що позивач не зазначений у первинній документації, що складена за наслідками роботи з контрагентами не є правдивим, оскільки позивачем укладався договір зберігання №ДХО-1 від 01.01.2012 року, який надавався разом із відповіддю на запит. Крім того, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами.

Щодо посилань відповідача на відсутність трудових ресурсів, то для здійснення діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_6 наявність додаткових трудових ресурсів не потребує.

Ухвалою суду від 20.08.2013 року за клопотанням позивача, було замінено відповідача Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ДПС, на належного - Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судове засідання з'явились позивач та представник позивача, надали пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при перевірці на письмовий запит надати товарно-транспорті накладні, договори зберігання товару між датою закупки та датою реалізації, сертифікатів якості товару. Відсутність даних документів вказують на відсутність реальності господарської операції. Також, відсутність трудових ресурсів у позивача, свідчить про відсутність у підприємця необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Крім того, первинні документи, що були надані позивачем разом із запереченнями оформленні з порушеннями вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання та оцінивши доводи позовної заяви і наявні письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_6 перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

11.03.2013 року працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №873/172/НОМЕР_1.

15.03.2013 року позивачем були надані письмові заперечення на акт перевірки №873/172/НОМЕР_1 від 11.03.2013 року, у зв'язку з чим, у період з 25.03.2013 року по 29.03.2013 року ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6. Перевірка проводилась в присутності довіреної особи позивача.

Під час перевірки встановлені такі порушення:

- абз.5 п.6 ст.128 ГК України, ст.44, ст.177 ПК України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;

- ст. 44,177 ПК України в частині не надання документів у повному обсязі за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;

- п.п. 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік - у сумі 506 902,51 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, всього на 683 461,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, за результатами перевірки був складений акт №1026/172/НОМЕР_1 від 05.04.2013 та прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.04.2013 року №0002901720 на суму 830 461,00 грн., №0002911720 на суму 633 628,04 грн., №0002921720 на суму 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішення, суд виходив з наступного.

ФОП ОСОБА_6 перебувала у господарських відносинах з основними контрагентами-постачальниками ТМЦ (робіт, послуг): ТОВ «Металоцентр «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 37055626); ТОВ «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934); ТОВ «Метагор» (код ЄДПОУ 36757651); ТОВ фірма «Каскад» (код ЄДРПОУ 23934596), та з основними контрагентами-замовниками послуг: ТОВ «Неон» (код ЄДРПОУ 13454553); ТОВ «Хлібозавод №10» (код ЄДРПОУ 31911401); ТОВ «Ем Сі Джі» (код ЄДРПОУ 35113429); ТОВ «НВП «Дніпросервісінвест» (код ЄДРПОУ 35113429); ТОВ «Автомир-Транс» (код ЄДРПОУ 31950868).

Позивачем було укладено:

- Договір №24/01 від 24.01.2011 року з ТОВ «АВ метал груп» щодо придбання металевих виробів; термін дії договору - до 31.12.2012 року;

- Договір №061202 від 06.09.2012 року з ТОВ «Метагор» щодо придбання металевих виробів; термін дії договору - до 31.12.2012 року;

- Договір №ДПМ-00189/12 від 03.01.2012 року з ТОВ «Металоцентр «Стальсервіс» щодо придбання металевих виробів; термін дії договору - до 31.12.2012 року;

Як зазначено в акті перевірки позивачем не підтверджено реальність зазначених господарських операцій.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків, в тому числі транспортні витрати, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків і документально підтверджені.

Суд зауважує на тому, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у акті перевірки є посилання на надані до перевірки первинні документи, зокрема, договір, акт, податкова накладна, платіжне доручення, у зв'язку із чим суд не вбачає порушень «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 з боку податкового органу.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також підлягають врахуванню вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 якого первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд відмічає, що для договорів транспортного експедирування Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. за № 1955-IV (далі - Закон № 1955) передбачено обов'язкову письмову форму. При цьому вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрут, вид транспорту вказуються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. За змістом ст.9 Закону № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Положеннями Постанови КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 № 207 (Перелік № 207) та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (Правила) врегульовані правила оформлення документів на перевезення. При цьому нормами пункту 1 Правил дано визначення «Товарно-транспортної накладної» (ТТН) як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документа, призначеного для списання запасів, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Причому ТТН включена до Переліку за № 207, лише у випадку, коли водій вантажоперевізника здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. за №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення, обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм обліку роботи вантажного автомобілю» від 29.12.1995р. за №488/346 передбачено, що підставою списання товарно-матеріальних цінностей у продавця і оприбуткування їх у покупця є товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН.

Пунктом 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363 закріплено, що основним документом на перевіз вантажів являється ТТН і дорожні листи вантажного автомобіля. Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб здійснюється при наявності належним чином оформлених ТТН, які додаються до дорожнього листа.

Таким чином, для підтвердження правомірності віднесення вартості транспортних послуг до складу податкових витрат платник має надати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів та понесення відповідних витрат.

До суду позивачем були надані такі первинні документи: копії договорів оренди приміщень; копії актів приймання-передачі на відповідальне зберігання; копії податкових та видаткових накладних; копії договорів купівлі-продажу; копії рахунків-фактури; копії сертифікатів; товарно-транспортні накладні за 2012 рік; копії договорів №24/01 від 24.01.2011 року з ТОВ «АВ метал груп» щодо придбання металевих виробів, №061202 від 06.09.2012 року з ТОВ «Метагор» щодо придбання металевих виробів, №ДПМ-00189/12 від 03.01.2012 року з ТОВ «Металоцентр «Стальсервіс» щодо придбання металевих виробів та №ДХО-1 від 01.01.2012 року з ФОП ОСОБА_3 на зберігання товару.

Проте, товарно-транспортні накладні за 2010 та 2011 роки надані не були, а ТТН за 2012 рік оформлені з порушеннями, а саме: відсутні пункт розвантаження товару, підпис водія перевізника, визначення ваги вантажів та якою стороною це здійснювалось, тобто довести факт перевезення товару не можливо. Також, відсутні документи на навантажувально-розвантажувальні роботи придбаного та проданого товару.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає надані позивачем первинні документи сумнівними, тому не бере їх до уваги.

З системного аналізу матеріалів справи та пояснень, наданих позивачем під час судового засіданні, вбачається відсутність оподатковуваних операцій між заявленими позивачем особами, відсутність всіх належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Надані для перевірки та до суду документи по взаємовідносинам з ТОВ «Металоцентр «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 37055626); ТОВ «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934); ТОВ «Метагор» (код ЄДПОУ 36757651); ТОВ фірма «Каскад» (код ЄДРПОУ 23934596), у 2010, 2011, 2012 роках не дали можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності платника податків придбаних послуг, а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Перевіркою не встановлено, що здійснені операції носять реальний характер, а придбані товари і послуги використано в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.

Надані первинні документи не дають можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Таким чином, до перевірки не надані документи, які б містили повну інформацію про надані послуги та їх зв'язок з власною господарською діяльністю позивача.

Отже, досліджені в судовому засіданні первинні документи (акти виконаних робіт, накладні податкові та видаткові, договори, тощо) по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Металоцентр «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 37055626); ТОВ «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934); ТОВ «Метагор» (код ЄДПОУ 36757651); ТОВ фірма «Каскад» (код ЄДРПОУ 23934596) у 2010, 2011, 2012 роках є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих складає 0 осіб);

- відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем: абз.5 п.6 ст.128 ГК України, ст.44, ст.177 ПК України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік; ст. 44,177 ПК України в частині не надання документів у повному обсязі за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік; п.п. 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік - у сумі 506 902,51 грн.; п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, всього на 683 461,00 грн.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 23.04.2013 року №0002901720 на суму 830 461,00 грн., №0002911720 на суму 633 628,04 грн., №0002921720 на суму 510,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекці в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 26.08.2013.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.08.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна