Постанова

від 19.09.2013 по справі 803/1815/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 803/1815/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

з участю представника позивача Зубашенка Ю.В.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за приватного підприємства «Євросервісплюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року №0002322205 та №0002332205,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Євросервісплюс» (далі - ПП «Євросервісплюс») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року №0002322205 та №0002332205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Євросервісплюс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління спеціальних машин №11» (далі - ТзОВ «Управління спеціальних машин №11»). Перевіркою встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства: завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 149875,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті, на суму 31473,75 грн., та завищення податкового кредиту на загальну суму 88434,2 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість (ПДВ), який підлягає сплаті, на суму 88434,2 грн. Висновок про вказані порушення відповідач зробив, встановивши, на його думку, факт здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом без настання реальних наслідків. Зокрема, відповідачем встановлено відсутність поставок товарів від ТзОВ «Управління спеціальних машин №11» з тих причин, що товариство відсутнє за податковою адресою, у нього відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення, сировина, матеріали, трудові ресурси, для здійснення основного виду діяльності, а також не підтверджено придбання ним продукції відповідними первинними документами. Однак позивач зазначає, що акт проведеної щодо нього перевірки не містить будь-яких відомостей про відсутність документального підтвердження господарських операцій із ТОВ «Управління спеціальних машин №11» чи неналежного їх оформлення. Реальність господарських операцій підтверджується наявністю поставленого товару, прихідними і податковими накладними, сертифікатами якості на товар, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актом заліку взаємних зустрічних вимог. Оскільки реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується документально, то включення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту проведено правомірно. Крім того, ТзОВ «Управління спеціальних машин №11» на час здійснення мало необхідний обсяг правосуб'єктності юридичної особи та був платником ПДВ.

З незрозумілих причин відповідач вважає податковий кредит та валові витрати за операціями із ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» завищеними, однак коли мова йде про валові доходи та податкові зобов'язання у зв'язку із продажем придбаного товару тому ж підприємству з націнкою, то цим обставинам оцінка не надається та валові доходи і податкові зобов'язання відповідач не коригує.

Зроблений податковим органом висновок про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «Управління спеціальних машин №11», є безпідставним, оскільки вказані правочини ніяким чином не порушують публічний порядок, не визнавалися судом недійсними.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти позову відповідач його вимог не визнав. В обґрунтування заперечення вказав, що позаплановою виїзною перевіркою ПП «Євросервісплюс» встановлено, що до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у четвертому кварталі 2012 року, позивач включив витрати у сумі 149875,00 грн. та до податкового кредиту у серпні, жовтні 2012 року відніс 88434,20 грн. ПДВ за господарськими операціями із ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11». Для перевірки надано договір поставки, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, сертифікати якості. Однак сертифікат якості на дисперсію ПВА-51П та лак НЦ-218 вказують, що позивач придбавав товар, щодо якого минув гарантійний термін зберігання (а.с.79-81).

Згідно з первинними документами позивач реалізував зазначений товар у вересні-листопаді 2012 року ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» та Приватному підприємству «Хімзахистбудсервіс» (ПП «Хімзахистбудсервіс»). Проте документів, які б підтверджували транспортування зазначеним підприємствам товару, позивач не надав.

Разом з тим, відповідно до акта Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (ДПІ у Оболонському районі м. Києва), відомостей автоматизованої бази даних податкової служби встановлено, що контрагент позивача задекларував податкові зобов'язання з поставки товарів ПП «Євросервісплюс» та податковий кредит з операції придбання товару у позивача. Однак в ході аналізу податкової звітності також встановлено, що ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» не має виробничих та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Також встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. З наведених підстав зроблено висновок про завищення податкового кредиту та валових витрат позивачем за господарськими операціями із ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11», у зв'язку із чим і прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ. Зазначені рішення відповідач вважає обґрунтованими і в задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача Копил В.В. у судовому засіданні 17 вересня 2013 року та представник позивача Зубашенко Ю.В. у судовому засіданні 17 та 19 вересня 2013 року підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги слід задовольнити з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ПП «Євросервісплюс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради 24 червня 2009 року, що вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 600348, довідки АА №033612/106 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.73-74). Позивач перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ; він є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 13 липня 2009 року № 100235299 (пункт 2.4 акта перевірки від 29 березня 2013 року № 1671/22.5/36541213 - а.с.8, зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18 по 22 березня 2013 року на підставі наказу від 14 березня 2013 року №828, направлення від 18 березня 2013 року №000796, виданих Луцькою ОДПІ, та відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (ПК України), була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Євросервісплюс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Управління спеціальних машин №11» за період з 01 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року. За результатами перевірки був складений акт від 29 березня 2013 року №1671/22.5/36541213 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за четвертий квартал 2012 року на загальну суму 149875,00 грн., та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті, на суму 31473,75 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 88434,20 грн., в тому числі за серпень 2012 року на 17868,00 грн. та за жовтень 2012 року на 70566,00 грн., що призвело до заниження ПДВ до бюджету на загальну суму 88434,20 грн.(а.с.8-13).

У зв'язку із запереченням на акт перевірки Луцькою ОДПІ з 06 по 12 червня 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Євросервісплюс», актом якої від 19 червня 2013 року № 3301/22.5/36541213 фактично підтверджено попередні висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки від 29 березня 2013 року (а.с.14-19).

На підставі вказаного акта перевірки від 29 березня 2013 року №1671/22.5/36541213 Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2013 року №0002332205, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 110542,5 грн. (за основним платежем 88434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22108,5 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2013 року №0002322205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 39342,5 грн. (за основним платежем 31474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7868,5 грн.) - а.с.23-24.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 26 червня 2013 року №489/10/10.2-06 за результатами розгляду первинної скарги позивача податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 18 квітня 2013 року №0002322205 та № 0002332205 залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с.20-22).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2013 року №0002322205 та №0002332205 прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року №0002322205 та № 0002332205.

Так судом встановлено, що висновки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту стосуються виключно господарських операцій позивача із ТзОВ «Управління спеціальних машин №11». При цьому такі висновки зроблено на підставі аналізу первинних документів, наданих позивачем для перевірки, а також акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року № 1030/22-2/37565984.

Перевіряючи фактичні обставини господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» встановлено, що між зазначеними підприємствами укладено договір поставки від 31 серпня 2012 року №31-08/1 (а.с.25). За умовами договору виконавець ТзОВ «Управління спеціальних машин №11» зобов'язується передати, а замовник ПП «Євросервісплюс» оплатити та прийняти в повне господарювання продукцію - клейові матеріали і лаки для меблевої та деревообробної промисловості. З видаткових накладних від 31 серпня 2012 року №РН-0001027, №РН-0001028, №РН-0001029, від 22 жовтня 2012 року №РН-000005, від 24 жовтня 2012 року №РН-000007, №РН-000006, №РН-000008, №РН-000009, від 29 жовтня 2012 року №РН-0000011 та №РН-0000012, від 31 жовтня 2012 року №РН-0000013 слідує, що позивач отримав товар (лак НЦ-218, дисперсію ПВА-51П) на загальну суму 530605,20 грн., в тому числі ПДВ 88434,20 грн. На товар продавцем також виписано податкові накладні на ті ж самі суму та номенклатуру товарів, про що вказано на сторінці 3 акта перевірки (а.с.9). На підтвердження порядку та умов транспортування товару для перевірки надано товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей. Зазначені документи дають підстави для висновку про одержання товару директором ПП «Євросервсіплюс» за адресою місцезнаходження продавця з використанням перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 або ж перевезення власними силами ПП «Євросервісплюс» (а.с.26-53). Ці документи досліджувалися Луцькою ОДПІ під час перевірки позивача, вони описані в акті перевірки (а.с.9-10; 15-16). На підтвердження можливості здійснення перевезення вантажів для власних потреб суду надано копії наказів про призначення відповідальних за автомобіль осіб, подорожніх листів, посвідчень про відрядження (а.с.117-138), а про надання транспортно-експедиційних послуг фізичною особою ОСОБА_4 - копію договору від 28 квітня 2012 року, доказів оплати зазначених послуг у 2012 році (а.с.143-148). Надання послуг з перевезення лакофарбових виробів для ПП «Євросервісплюс» у серпні, жовтні 2012 року підтвердив і сам ОСОБА_4 про що ним надано письмові пояснення Луцькій ОДПІ 17 вересня 2013 року (а.с.149).

Позивач для перевірки надав сертифікати якості №29/03 на дисперсію ПВА-51П та №10145 на лак НЦ-218 (їх копії наявні і в матеріалах справи - а.с.54-55).

Операції відображені в бухгалтерському обліку позивача (а.с.16, зворот; 70).

Перевіркою встановлено, що товар (лак НЦ-218, дисперсію ПВА-51П) позивач реалізував у вересні-жовтні 2012 року для ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» на загальну суму 353305,80 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 58884,30 грн.) та для ПП «Хімзахистбудсервіс» у листопаді 2012 року на суму 179850,00 грн. (в тому числі ПДВ 29975,00 грн.). На підтвердження зазначених обставин позивач надав копії договору від 28 вересня 2012 року № 2809102, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, вантажну квитанцію, описані актами перевірки позивача від 29 березня та від 19 червня 2013 року (а.с.10, 16, зворот). Копії зазначених документів є і в матеріалах справи (а.с.58-65, 141).

Взаєморозрахунки із ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» здійснено шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок постачальника у сумі 177149,40 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 11 та 20 грудня 2012 року № 1150 та № 1177 (а.с.56-57), а також актів взаємозаліку та протоколів взаємних вимог від 28 вересня та 30 листопада 2012 року на загальну суму 353305,80 грн. (а.с.66-69).

Зазначені операції відображені позивачем і в податковому обліку: з операцій придбання товару в ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» сформовано податковий кредит у сумі 88 43420 грн., а з операцій продажу цього товару ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» та ПП «Хімзахистбудсервіс» - податкові зобов'язання у сумі 88 859,00 грн. Згідно з письмовими поясненнями для перевірки директора ПП «Євросервісплюс» формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та які включаються до собівартості реалізованої продукції, відбувалося в періоді визначення доходів (а.с.19). Відповідно до опрацьованих перевіркою документів, позивач придбав товару на загальну суму 53060520 грн. (ПДВ 88434,20 грн.) та продав її за ціною 533156,00 грн. (ПДВ 88859,00 грн.), тобто, з торговою націнкою від 0,05 коп. до 1,05 коп. (а.с.17).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, статтею 1 даного Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1197 року №168/97-ВР

Статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Правила формування податкового кредиту визначені ПК України. Так відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Актами перевірок позивача не встановлено недоліків в оформленні первинних документів. Відповідач вважає такі документи юридично дефектними з тих підстав, що, на його думку, задукоментовані операції з поставки товару позивачу не відбулися. Неможливість фактичного проведення поставки ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» обумовлена не підтвердженням документально зазначених операцій таким підприємством. Згідно з актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року № 1030/22-2/37565984 при проведенні зустрічної звірки ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» місцезнаходження такого платника податків не встановлено (а.с.94-105).

Проте, на думку суду, неможливість проведення перевірки іншого платника податків чи ненадання ним документів для перевірки не може бути підставою для змін у податковому обліку платника податків, який виконав усі умови для формування валових витрат та податкового кредиту: має первинні документи про поставку товару, сплатив ПДВ у ціні товару постачальнику, а сам товар використав у господарській діяльності.

Придбання товару (клею, лаку) позивачем пояснюється основними видами діяльності: згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 600348 позивач здійснює, в тому числі і оптову торгівлю хімічними продуктами, оптову торгівлю будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг (а.с.73). Чинним законодавством не заборонено придбавати товар, щодо якого закінчився гарантійний строк зберігання. З цим лише пов'язаний підприємницький ризик. Тому ця обставина не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася. Разом з тим, представник позивача надав економічне обґрунтування такого придбання зменшенням ціни на товар у порівнянні з цінами на ринку аналогічних товарів (а.с.142). Оскільки частина товару через порушення постачальником умов зберігання втратила споживчі властивості, то його повернення здійснювалася не через коригування податкового кредиту та валових витрат, а через продаж частини партії товару ТзОВ «Управління спеціальних машин №11», що також не заборонено законом.

Встановлені обставини не свідчать про отримання вигоди виключно через формування податкового кредиту, оскільки операції придбання та наступного продажу зумовили формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання, а валові витрати сформовано у періоді, у якому отримано дохід у зв'язку із реалізацією товару, що цілком відповідає умовам податкового законодавства. Ці доводи відповідачем не спростовано та з огляду на винесені податкові повідомлення-рішення, що є предметом судового оскарження позивачем, валові доходи та податкові зобов'язання у зв'язку із реалізацією товару, придбаного в ТзОВ «Управління спеціальних машин №11» відповідач вважає сформованими правомірно (актом перевірки та цими рішеннями скориговано лише податковий кредит та валові витрати ПП «Євросервісплюс», а щодо валових доходів та податкових зобов'язань коригування не проведено). В свою чергу, податкові зобов'язання та податковий кредит по взаємовідносинах із позивачем у податковому обліку відобразив і його контрагент ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11», про що свідчить акт податкової перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року № 1030/2202/37565984 (а.с.99-100). При цьому розбіжності в податковому обліку між даними обох платників податків відсутні - а.с.11, 17 зворот (доки ці показники не були обнулені податковим органом - а.с.12, зворот).

Наведене свідчить про упередженість відповідача до позивача та неповне з'ясування істотних обставин, що призвело до неправильної юридичної оцінки.

Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивача із ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11», податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (статті 234 Цивільного кодексу України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Щодо доводів відповідача про відсутність у ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що на думку відповідача унеможливлює факт здійснення господарської діяльності таких платників, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть слугувати доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (статті 234, 235 Цивільного кодексу України) при оспорюванні їх в судовому порядку. Рішень судів про встановлення фіктивного характеру правочинів між ПП «Євросервісплюс» та ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» чи недійсності правочинів між цими особами з інших підстав відповідач не надав.

На час виписування податкових накладних ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» було зареєстроване як юридична особа (станом на грудень 2012 року стан підприємства - прийнято рішення про припинення юридичної особи); про наявність статусу платника податків свідчать відомості пункту 2.4.1 акта перевірки від 03 грудня 2012 року № 1030/2202/37565984 (а.с.94, зворот). Отже, правосуб'єктність такого суб'єкта господарювання підтверджена.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на безтоварний характер операцій у зв'язку із відсутністю у ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких обставин, висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки зазначеного контрагента позивача, без фактичного з'ясування контролюючим органом реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та таким контрагентом. Як зазначено в акті перевірки позивача, фактичну перевірку ТзОВ «Управління спеціальних машин № 11» здійснити виявилося неможливим у зв'язку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням (а.с.10 зворот, 17). Зустрічну звірку ПП «Хімзахистбудсервіс» станом на 19 червня 2013 року також не проведено (а.с.16, зворот). Отже, висновки Луцької ОДПІ про безтоварний характер операцій між позивачем та його контрагентами є передчасним та ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому не можуть вважатися обґрунтованими.

В свою чергу, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та валові витрати за можливі порушення контрагентів. Відповідно, неподання звітності, несплата ПДВ постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту і валових витрат позивачу, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні товару, а у періоді отримання доходу - валові витрати, що підтверджені первинними документами, наявними на час податкової перевірки та які не містять недоліків у їх оформленні.

Таким чином, висновки Луцької ОДПІ щодо порушення ПП «Євросервісплюс» є упередженими, передчасними, необґрунтованими, не відповідають нормам податкового законодавства, а тому не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТзОВ «Управління спеціальних машин №11». Такі рішення є протиправними і вони підлягають скасуванню. Відтак, позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 18 квітня 2013 року №0002322205 та №0002332205 слід задовольнити повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за правилами частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 1498,85 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з квитанцією від 21 серпня 2013 року № 2053(а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 18 квітня 2013 року №0002322205 та №0002332205.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Євросервісплюс» (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Янки Купали, 15/3, ідентифікаційний код 36541213) судові витрати у сумі 1 498,85 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім грн. 85 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 24 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк