Ухвала від 15.09.2014 по справі 803/1815/13-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 р. Справа № 876/12351/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Євросервісплюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Євросервісплюс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 року №0002322205 та №0002332205.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин №11», внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останній був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ у зв'язку з реалізацією товару. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами щодо понесених валових витрат та сформованого податкового кредиту.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає щодо неможливості підтвердити факт виконання договірних зобов'язань, оскільки у підприємства-контрагента позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених з позивачем договорів, що стверджується актом перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Управління спеціальних машин №11».

Апелянт вважає перевіркою доведеним, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне підприємство «Євросервісплюс» 24.06.2009 року зареєстровано виконавчим комітетом Луцької міської ради та 25.06.2009 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області та з 13.07.2009 є платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу в період з 18.03.2013 року по 22.03.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Євросервісплюс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль при взаєморозрахунках з ТОВ «Управління спеціальних машин №11» за період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 року.

29.03.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки №1671/22.5/36541213, яким встановлено порушення підприємством вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, що призвело до завищення витрат за ІУ кв. 2012 року на загальну суму 149875 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 88434,20 грн..

Податковим органом 18.04.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0002332205 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 110542,5 грн., в тому числі за основним платежем 88434 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 22108,5 грн., №0002322205 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 39342,5 грн., в тому числі за основним платежем 31474 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 7868,5 грн.

Позивачем рішення податкового органу було оскаржено до Головного управління Міндоходів у Волинській області, рішенням якого 26.06.2013 року скаргу залишено без задоволення, а прийняті Луцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин №11».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного. Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України №2755-УІ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 31473,75 грн.

Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п. 185.1 ст. 185, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 88434,20 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Аналізуючи приписи ст.ст.2, 3, 8, 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV необхідно вказати, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Одночасно необхідно зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин №11». Податковий орган вважає, що зазначений контрагент не спроможний виконувати зобов'язання визначені в укладеному договорі, а тому господарські операції вважає безтоварними.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» укладено договір поставки від 31.08.2012 року №31-08/1. За умовами договору виконавець ТОВ «Управління спеціальних машин №11» зобов'язується передати, а замовник ПП «Євросервісплюс» оплатити та прийняти в повне господарювання продукцію - клейові матеріали і лаки для меблевої та деревообробної промисловості.

З видаткових накладних від 31.08.2012 року №РН-0001027, №РН-0001028, №РН-0001029, від 22.10.2012 року №РН-000005, від 24.10.2012 року №РН-000007, №РН-000006, №РН-000008, №РН-000009, від 29.10.2012 року №РН-0000011 та №РН-0000012, від 31.10.2012 року №РН-0000013 слідує, що позивач отримав товар (лак НЦ-218, дисперсію ПВА-51П) на загальну суму 530605,20 грн., в тому числі ПДВ 88434,20 грн. На товар продавцем також виписано податкові накладні на ті ж самі суму та номенклатуру товарів, про що вказано на сторінці 3 акта перевірки. На підтвердження порядку та умов транспортування товару для перевірки надано товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей. Зазначені документи дають підстави для висновку про одержання товару директором ПП «Євросервсіплюс» за адресою місцезнаходження продавця з використанням перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 або ж перевезення власними силами ПП «Євросервісплюс».

На підтвердження можливості здійснення перевезення вантажів для власних потреб суду надано копії наказів про призначення відповідальних за автомобіль осіб, подорожніх листів, посвідчень про відрядження, а про надання транспортно-експедиційних послуг фізичною особою ОСОБА_1 - копію договору від 28.04.2012 року, доказів оплати зазначених послуг у 2012 році. Надання послуг з перевезення лакофарбових виробів для ПП «Євросервісплюс» у серпні, жовтні 2012 року підтвердив і сам ОСОБА_1 про що ним надано письмові пояснення Луцькій ОДПІ 17.09.2013 року.

ПП «Євросервісплюс» для перевірки надало сертифікати якості №29/03 на дисперсію ПВА-51П та №10145 на лак НЦ-218.

Перевіркою встановлено, що товар (лак НЦ-218, дисперсію ПВА-51П) позивач реалізував у вересні-жовтні 2012 року для ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» на загальну суму 353305,80 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 58884,30 грн.) та для ПП «Хімзахистбудсервіс» у листопаді 2012 року на суму 179850 грн. (в тому числі ПДВ 29975 грн.). На підтвердження зазначених обставин позивач надав копії договору від 28.09.2012 року № 2809102, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, вантажну квитанцію, описані актами перевірки позивача від 29.03.2013 року та від 19.06.2013 року. Копії зазначених документів є і в матеріалах справи.

Взаєморозрахунки із ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» здійснено шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок постачальника у сумі 177149,40 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 11 та 20 грудня 2012 року № 1150 та № 1177, а також актів взаємозаліку та протоколів взаємних вимог від 28 вересня та 30 листопада 2012 року на загальну суму 353305,80 грн.

Зазначені операції відображені позивачем і в податковому обліку: з операцій придбання товару в ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» сформовано податковий кредит у сумі 88 43420 грн., а з операцій продажу цього товару ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» та ПП «Хімзахистбудсервіс» - податкові зобов'язання у сумі 88859 грн. Згідно з письмовими поясненнями для перевірки директора ПП «Євросервісплюс» формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та які включаються до собівартості реалізованої продукції, відбувалося в періоді визначення доходів. Відповідно до опрацьованих перевіркою документів, позивач придбав товару на загальну суму 53060520 грн. (ПДВ 88434,20 грн.) та продав її за ціною 533156 грн. (ПДВ 88859,00 грн.), тобто, з торговою націнкою від 0,05 коп. до 1,05 коп..

В основу висновку про порушення ПП «Євросервісплюс» законодавства та нікчемності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ТОВ «Управління спеціальних машин № 11». Зокрема, акт перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року № 1030/22-2/37565984 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» місцезнаходження якого не встановлено.

Суд першої інстанції підставно відкинув вказаний аргумент податкового органу, оскільки неможливість проведення перевірки іншого платника податків чи ненадання ним документів для перевірки не може бути підставою для змін у податковому обліку платника податків, який виконав усі умови для формування валових витрат та податкового кредиту: має первинні документи про поставку товару, сплатив ПДВ у ціні товару постачальнику, а сам товар використав у господарській діяльності.

Придбання товару (клею, лаку) позивачем пояснюється основними видами діяльності: згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 600348 позивач здійснює, в тому числі і оптову торгівлю хімічними продуктами, оптову торгівлю будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг. Чинним законодавством не заборонено придбавати товар, щодо якого закінчився гарантійний строк зберігання. З цим лише пов'язаний підприємницький ризик. Тому ця обставина не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася. Разом з тим, представник позивача надав економічне обґрунтування такого придбання зменшенням ціни на товар у порівнянні з цінами на ринку аналогічних товарів. Оскільки частина товару через порушення постачальником умов зберігання втратила споживчі властивості, то його повернення здійснювалася не через коригування податкового кредиту та валових витрат, а через продаж частини партії товару ТОВ «Управління спеціальних машин №11», що також не заборонено законом.

Валові доходи та податкові зобов'язання у зв'язку із реалізацією товару, придбаного в ТОВ «Управління спеціальних машин №11» відповідач вважає сформованими правомірно (актом перевірки та цими рішеннями скориговано лише податковий кредит та валові витрати ПП «Євросервісплюс», а щодо валових доходів та податкових зобов'язань коригування не проведено). В свою чергу, податкові зобов'язання та податковий кредит по взаємовідносинах із позивачем у податковому обліку відобразив і його контрагент ТОВ «Управління спеціальних машин № 11», про що свідчить акт податкової перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року № 1030/2202/37565984. При цьому розбіжності в податковому обліку між даними обох платників податків відсутні.

Також, суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів у контрагента, оскільки відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання договорів, а також не довів, кому саме поставляв товар, якщо не зазначеним підприємствам, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» відомості про зазначеного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ПП «Євросервісплюс», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання товару, їх поставки та робіт немає.

Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ПП «Євросервісплюс».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі №803/1815/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Р.Б. Хобор