Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2/116/477/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:2/116/477/13 Головуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р. № провадження:22-ц/190/5545/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С. суддів:Кузнєцової О.О. Руснак А.П при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Рестайл-Плюс» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, та процентів за користування ним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 08.07.2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Рестайл-Плюс»,ЄДРПОУ 33655432, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Сімферопольського району, на користь ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, доход, отриманий від майна, яким воно володіло без достаньої правової підстави, у розмірі 27444 гривні та судовий збір у роз-

мірі 274грв.44коп., а усього 27 718грв.44коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 129874грн.57коп. доходу, отриманого відповідачем від майна, яким він володів без достатньої правової підстави, 1948грн.12коп судових витрат, а всього 131822грн.69коп., посилаючись на помилковість висновків суду про те, що ПАТ «Рестайл-Плюс» стало відомо про безпідставне користування майном тільки у вересні 2010 року. Зазначає, що ПАТ «Рестайл-Плюс» стало відомо про незаконність володіння майном після відміни рішення Господарського суду АРК від 10.01.2006р. ухвалою ВГСУ та таким часом можна вважати і усі судові процеси, починаючи з 2006 року; суд не врахував, що ухвалою Апеляційного суду АРК від 09.09.2010р. встановлено, що право власності на спірні приміщення у ОСОБА_6 виникло з моменту вручення покупцю протоколу і акту про проведення прилюдних торгів, тобто, часом з якого відповідач незаконно став володіти майном вважається 2005 рік; суд необґрунтовано не взяв до уваги договір, укладений між ПАТ «Рестайл-Плюс» і ПАТ «МТС Україна» і висновки суду стосовно цього договору суперечливі та не взяв до уваги, що відповідно до положень ст.1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати позивачу навіть ті кошти, які він міг отримати за договором; висновки суду щодо відрахування податку на додану вартість ґрунтуються на припущеннях; оскільки відповідач отримував доходи у вигляді грошей та безпідставно користувався ними, то він повинен повернути позивачу і проценти за безпідставне користування грішми.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги; інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явилися, повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.38-41т.2).

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

2

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача ПАТ «Рестайл-Плюс» на користь позивача 27444 гривні доходу, отриманого від майна, яким воно володіло без достаньої правової підстави, суд виходив з того, що ПАТ «Рестайл-Плюс» стало відомо про те, що приміщеннями 3-го і 4-го поверхів «Будинку побуту», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, воно користується без достатньої правової підстави, саме з вересня 2010 року; сума доходу підлягає визначенню з урахуванням підлягаючого оплаті згідно ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97, що був чинний до 1 січня 2011 року, п. 10 підрозділу 2 Розділом ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ, діючого з 01.01.2011р, податку на додану вартість у розмірі 20 %, який був включений до вартості орендної плати та підлягав перерахуванню в бюджет держави; вимоги про стягнення процентів за користування грішми необґрунтовані та вимоги про стягнення доходу, отриманого відповідачем за договором від 1 березня 2010 року, укладеним між ЗАТ «Рестайл-Плюс» і ЗАТ «Український мобільний зв'язок», не доведені.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.

Так по справі встановлено, що 21 грудня 2005 року Кримською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» були проведені публічні торги по реалізації арештованого майна - приміщень 3-го та 4-го поверхів, розташованих у чотирьохповерховому будинку «Будинку побуту» літ. «А» загальною площею 1755, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що належить ВАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южна».

Рішенням Апеляційного суду АРК від 9вересня 2010р. за ОСОБА_6 було визнано право власності на нежилі вбудовані приміщення 3-го та 4-го поверхів, розташовані у чотирьохповерховому будинку «Будинку побуту» літ. «А» загальною площею 1755, 1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а ЗАТ «Рестайл-Плюс» було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», ОСОБА_6, треті особи ВАТ «Ордена Леніна» птахофабрика «Южна», Міністерство фінансів АР Крим, Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про визнання недійсним прилюдних торгів від 21.12.2005 року. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 право власності на зазначені нежилі вбудовані приміщення 3-го та 4-го поверхів набув з моменту вручення йому як покупцю протоколу та акту проведення прилюдних торгів, тобто з грудня 2005 року.

Наряду з цим, нежилі вбудовані приміщення 3-го та 4-го поверхів, розташовані у чотирьохповерховому будинку «Будинку побуту» літ. «А» загальною площею 1755, 1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, за рішенням правління ВАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южна» були передані до статутного фонду ТОВ «Рестайл-Плюс» за актом прийому-передачі від 30.06.2005 року.

Постановою Господарського суду АРК від 01.01.2006р. було задоволено позов ТОВ «Рестайл-Плюс» та визнано за ним право власності на вищезазначені нежилі приміщення. Постановою Вищого Господарського Суду України від 26.10.2006р. постанова Господарського суду АРК від 01.01.2006р. була скасована та при новому розгляді справи рішенням Господарського суду АРК від 26.10.2010р. ТОВ «Рестайл-Плюс» у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 26.11.2009р. визнано недійсним рішення правління ВАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южна» про передачу нежитлових приміщень 3-го та 4-го поверхів, розташованих у чотирьохповер-

3

ховому будинку «Будинку побуту» літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1755, 1 кв. м, до статутного фонду ТОВ «Рестайл-Плюс»; визнано незаконною передачу до статутного фонду ТОВ «Рестайл-Плюс» згідно акту прийому-передач від 30 червня 2005 року нежитлових приміщень 3-го та 4-го поверхів, розташованих у чотирьохповерховому будинку «Будинку побуту» літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1755, 1 кв. м, від ВАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южна» до ТОВ «Рестайл-Плюс». Додатковим рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 9 червня 2010 року сторони були повернені у первісне положення шляхом виключення із статутного фонду ТОВ «Рестайл-Плюс» вищезазначених нежилих приміщень.

Зазначене рішення Сімферопольського районного суду від 26 листопада 2009 року та додаткове рішення від 9 червня 2010 року залишені без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 29 вересня 2010 року рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ПАТ «Рестайл-Плюс» стало відомо про те, що приміщеннями 3-го і 4-го поверхів «Будинку побуту», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, воно користується без достатньої правової підстави - з вересня 2010 року.

З урахуванням вищенаведених рішень судів та дат остаточного вирішення спорів, доводи апелянта про помилковість висновків суду про те, що ПАТ «Рестайл-Плюс» стало відомо про безпідставне користування майном тільки у вересні 2010 року з посиланням на те, що відповідачу стало відомо про незаконність володіння майном після відміни рішення Господарського суду АРК від 10.01.2006р. ухвалою ВГСУ та таким часом можна вважати і усі судові процеси, починаючи з 2006 року та що суд не врахував, що ухвалою Апеляційного суду АРК від 09.09.2010р. встановлено, що право власності на спірні приміщення у ОСОБА_6 виникло з моменту вручення покупцю протоколу і акту про проведення прилюдних торгів, тобто, часом з якого відповідач незаконно став володіти майном вважається 2005 рік - неспроможні.

Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підставі.

Судом першої інстанції встановлено, що за спірний період ПАТ «Рестайл-Плюс» нежилі приміщення 3-го і 4-го поверхів «Будинку побуту», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 здавались в оренду та ним за період дії договорів, але у розрахунку не раніш ніж з вересня 2010р. і по грудень 2011р., були отримані доходи у розмірі 27 444 гривні за договорами оренди, а саме:

-№ 66/08 від 01 квітня 2010року, укладеним з ТОВ «Велес», у розмірі 2 400 гривень (від 200 грн. щомісячної плати - 20 % податку на додану вартість, що складає 40 гр. х 15 місяців);

- № 67/08 від 1 серпня 2010 року, укладеним з ТОВ «Малі-Плюс», у розмірі 3 456 гривень (від 288 грн. щомісячної плати - 20% податку на додану вартість, що складає 57 грн.60 коп. х 15 місяців);

- № 70/08 від 1 листопада 2010 року, укладеним з Приватним підприємством «Ірина-К-Плюс», у розмірі 3 993 гривні 60 копійок (від 384 грн. щомісячної плати - 20% податку на додану вартість, що складає 76 грн.80 коп. х 13 місяців);

- № 88/08 від 3 грудня 2010 року, укладеним з ТОВ «Республіканська маркетингова компанія», у розмірі 1 920 гривень (від 200 грн. щомісячної плати - 20 % податку на додану вартість, що складає 40 грн. х 12 місяців);

4

- № 1/11/ 3 від 1 січня 2011 року, укладеним з ПАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южна» 2011 року, у розмірі 4 479 гривень 20 копійок (від 509 грн. щомісячної плати - 20 % податку на додану вартість, що складає 101грн.80 коп. х 11 місяців);

- № 1/11/2 від 1 січня 2011 року, укладеним з ПАТ «Птахофабрика Южна», у розмірі 5 156 гривень 80 копійок (від 586 грн. щомісячної плати - 20% податку на додану вартість, що складає 117 грн.20 коп. х 11 місяців);

- № 1/11/1 від 1 січня 2011 року, укладеним з ТОВ «Агротехсервіс», у розмірі 3 273 гривні 60 копійок (від 372 грн. щомісячної плати - 20% податку на додану вартість, що складає 74грн.40 коп. х 11 місяців);

- № 71/08 від 1 березня 2011 року, укладеним з ТОВ «Русель-Кримстрой» у розмірі 2 764гривні 80копійок (від 384грн. щомісячної плати - 20% податку на додану вартість, що складає 76грн.80коп. х 9 місяців).

Доводи апелянта про необґрунтованість рішення суду в частині виключення із суми доходів відповідача податку на додану вартість - неспроможні, оскільки податок на додану вартість підлягає перерахуванню в бюджет держави та не є доходом ТОВ «Рестайл-Плюс», на що звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі по цій справі від 14.11.2012р.(а.с.169-171 т.1).

Доводи апелянта про те, що суд необґрунтовано не взяв до уваги договір, укладений між ПАТ «Рестайл-Плюс» і ПАТ «МТС Україна», спростовуються матеріалами справи, із яких слідує, що 1 березня 2010 року між ЗАТ «Рестайл-Плюс» і ЗАТ «Український мобільний зв'язок» був укладений договір №255/2 оренди частини даху будівлі площею 10 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а не вбудованих нежитлових приміщень цього будинку, власником яких є позивач, та бетонної площадки площею 15 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3, а не в будинку АДРЕСА_1, в якому знаходяться приміщення, належні позивачу (а.с.50-59 т.1).

Неспроможні і посилання апелянта на те, що відповідач за здачу в оренду майна отримував доходи у вигляді грошей та безпідставно користувався ними, тому він повинен повернути позивачу і проценти за безпідставне користування грішми, оскільки спір між сторонами виник з безпідставності користування майном, а не грошовими коштами, та відповідач отримував ці кошти за цивільно-правовими угодами, правових підстав для застосування до спірних правовідносин ч.2ст.1214 ЦК України немає. Зазначені доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дано належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кузнєцова О.О. Руснак А.П

Судді: