Рішення

від 24.09.2013 по справі 914/2949/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа № 914/2949/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів

про стягнення 14795,11 грн. заборгованості по орендній платі, 1214,08 грн. пені, 1479,51 грн. штрафу; розірвання договору оренди нерухомого державного майна №19 від 27 січня 2012р.; виселення ТзОВ «ЄФОБС ЗАХІД» із вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області.

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури

від позивача: Долішній І.І. - провідний спеціаліст ю/к

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД», м.Львів про стягнення 14795,11 грн. заборгованості по орендній платі, 1214,08 грн. пені, 1479,51 грн. штрафу; розірвання договору оренди нерухомого державного майна №19 від 27 січня 2012р.; виселення ТзОВ «ЄФОБС ЗАХІД» із вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.08.2013р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах суду від 15.08.2013р. та від 03.09.2013р.

Прокуратурою та позивачем явку представників в судове засідання забезпечено, позов підтримано.

Відповідачем явку представника в засідання суду не забезпечено, відзиву на позовну заяву не надіслано.

Господарським судом Львівської області надсилались рекомендовані відправлення відповідачу на адресу: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, з ухвалами про порушення провадження у справі від 29.07.2013р. та про відкладення розгляду справи, від 15.08.2013р. і від 03.09.2013р. Підтвердження про отримання даних відправлень відповідачем судом не отримано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.07.2013 р. місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: 79053, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вулиця Володимира Великого, будинок 54.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Отже, господарським судом виконано умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Третьою особою явки представника в засідання суду не забезпечено, причин незабезпечення не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 ГПК України , суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Заслухавши прокурора і представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.01.2012 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна - вбудованих нежитлових приміщень № 19, загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, що належать до державної власності.

Вартість орендованого майна, визначена у висновку про вартість майна затвердженого 5 грудня 2011 року, та станом на 31.08.2011 становить 280415 грн.

Актом приймання-передачі нерухомого державного майна № 19/2012 від 27 січня 2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окремо визначене нерухоме державне майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 61.3 кв.м на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, розміщеної за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, що знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області.

Відповідно до п.10.1 договору, строк дії договору встановлено до 25.01.2015р.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні:

· 70% на рахунок державного бюджету, визначений Управлінням Державного Казначейства України,

· 30% на рахунок балансоутримувача.

У п. 3.7. договору вказано, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з розрахунком заборгованості по орендній платі та пені до Державного бюджету станом на липень 2013 року відповідачем не сплачено індексовану орендну плату за користування об'єктом оренди за період з лютого по червень 2013 року, та допущено заборгованість на загальну суму 14795,11 грн. (розрахунок суми боргу додано до матеріалів справи).

За несвоєчасну сплату орендної плати відповідно до п. 3.7 договору, нараховано пеню в сумі 1214,08 грн. (розрахунок суми пені додано до матеріалів справи).

Крім цього, враховуючи несплату орендної плати протягом 3-ох місяців, орендарю нараховано штраф в розмірі 1479,51 грн. відповідно до п. 3.8 Договору

Окрім цього, факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку Відповідача підтверджено також рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2013 у справі № 914/1023/13-г, згідно з яким із Відповідача стягнуто заборгованість із орендної плати в розмірі 14783,40 грн. та пеню в сумі 322,21 грн. на користь Позивача.

Підстави, на яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтями 782, 783 ЦК України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців поспіль; користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування інший особі, своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача).

Пунктом 9.1. договору передбачено за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 238 ГКУ).

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.3 ст.18, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 162 ЦК України).

Згідно із ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.ст.610,611,614,615 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підстави, на яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтями 782, 783 ЦК України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд; користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування інший особі, своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. договору).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по орендній платі відповідачем не сплачено індексовану оренду плату за користування об'єктом оренди за період з лютого по червень 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14795,11 грн.

Факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку відповідача підтверджено також рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2013 у справі № 914/1023/13-г, згідно з яким із відповідача стягнуто заборгованість із орендної плати за період з вересня 2012 року - по січень 2013 року в розмірі 14783,40 грн. та пеню в сумі 322,21 грн. на користь позивача.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

У разі припинення договору найму, згідно із ст. 785 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, відповідачем не проведено сплати орендної плати більше як три місяці підряд, що суперечить ст.782 ЦК України і є підставою для розірвання договору оренди і виселення з орендованих приміщень у відповідності до ст. 785 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги прокуратури про: стягнення 14795,11 грн. заборгованості по орендній платі, 1214,08 грн. пені, 1479,51 грн. штрафу; розірвання договору оренди нерухомого державного майна №19 від 27 січня 2012р.; виселення ТзОВ «ЄФОБС ЗАХІД» із вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 37613702) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, пл..Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 14795,11 грн. заборгованості, 1214,08 грн. пені, 1479,51 грн. штрафу.

3. Розірвати договір оренди нерухомого державного майна №19 від 27.01.2012р., укладений між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД".

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 37613702) із вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, що знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області. Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, пл..Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 37613702) 4014,50 грн. судового збору.

6. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

7. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано - 25.09.2013р.

Суддя Станько Л.Л.